Матвійчук Андрій ОлександровичБалюк Галина Іванівна2025-01-292025-01-292025-01-29Матвійчук А.О. Правове регулювання ядерної та радіаційної безпеки при експлуатації атомних електричних станцій : дис. … доктора філософії : 081 Право / наук. кер. Г.І. Балюк. Київ, 2024. 210 с.https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/5726Дисертація присвячена комплексному дослідженню правого регулювання ядерної та радіаційної безпеки при експлуатації атомних електричних станцій, включаючи дослідження радіаційного захисту населення (в умовах мирного і воєнного часу), так як безпека експлуатації атомних електричних станцій має визначальне значення щодо впливу на людину і навколишнє природне середовище з усіх напрямків застосування ядерних і радіаційних технологій в мирних цілях. Внаслідок дослідження правового регулювання ядерної та радіаційної безпеки при експлуатації атомних електричних станцій, включаючи питання радіаційного захисту населення в умовах мирного та воєнного часу, були отримані висновки та сформульовані пропозиції, які мають елементи наукової новизни. Аргументовано необхідність зосередження зусиль МАГАТЕ на запобіганні можливим ядерним та радіаційним надзвичайним ситуаціям, а не на аналізі їх причин та наслідків після того, як вони виникли. Проведено теоретикоправовий аналіз поточного стану забезпечення ядерної та радіаційної безпеки при експлуатації атомних електричних станцій, а також радіаційного захисту населення в Україні, з урахуванням наявних підходів у науковій літературі та чинного національного і міжнародного законодавства. Встановлено, що до цього часу ядерний тероризм трактувався як протиправне поводження з ядерними чи іншими радіоактивними матеріалами особами, що не мають на це законних прав, з наміром завдати шкоди життю, здоров'ю, власності або навколишньому середовищу. Однак, вперше в світовій практиці, суб'єктом злочину захоплення, виведення з ладу чи руйнування ядерних об'єктів стала державаагресор – Російська Федерація. Як виявилось, міжнародна спільнота не має ефективних механізмів для запобігання таких дій та притягнення агресорів до відповідальності. Міжнародне агентство з атомної енергії, інші міжнародні організації на певний період обмежилися тільки "глибоким занепокоєнням", і тільки реальна загроза ядерної катастрофи на Запорізькій АЕС змусила їх активізуватися. Проте, для реального захисту світу від глобальної ядерної загрози потрібні кардинальні зміни в їхній діяльності щодо безпеки мирного використання атомної енергії. Це поставило перед міжнародною спільнотою нові виклики, що вимагають не лише політичних рішень, але й перегляду українського законодавства та міжнародних норм у галузі ядерної та радіаційної безпеки. За результатами дослідження автором запропоновано конкретизувати законодавчі визначення таких понять, як "ядерний тероризм", "загроза ядерного тероризму", "запобігання ядерному тероризму", а також наголошує на потребі створення демілітаризованих зон навколо об'єктів, які становлять ядерну небезпеку, і ініціативи України щодо розробки міжнародної угоди з метою забезпечення безпеки функціонування цих об'єктів у періоди збройних конфліктів. Визначено, що пріоритетний напрямок законодавчого регулювання спрямованого на забезпечення безпеки ядерної енергетики в Україні, що базуються на міжнародному досвіді та вимогах щодо вдосконалення правового режиму захисту атомних станцій як критичних інфраструктурних об'єктів. Окрім того, пропонуються правові підходи та механізми забезпечення ядерної та радіаційної безпеки на АЕС, зокрема через підвищення аварійної готовності в мирний час та в умовах військової агресії. Дослідження показало, що ефективною стратегією запобігання надзвичайним ситуаціям на АЕС є створення п'ятирівневого захисту, відповідно до стандарту НП 3062.1412008 "Загальні положення безпеки атомних станцій". Водночас, в умовах війни необхідно враховувати додаткові загрози, такі як кібертероризм, кібершпигунство, терористичні акти, ракетні обстріли, інформаційні загрози, а також ризик втрати електропостачання на АЕС. Розроблено авторське бачення щодо створення восьми безпекових округів на території України, що ґрунтуються на зонах потенційного післяаварійного забруднення навколо вітчизняних і закордонних атомних електростанцій. Апарат управління цими округами має бути постійно діючим. Для інтеграції норм безпеки, ядерного законодавства та природоохоронного законодавства пропонується розробка та ухвалення відповідного проекту Закону України. Цей законопроект має визначити ефективні механізми взаємодії органів влади на всіх рівнях, місцевих громад на основі принципу субсидіарності, а також стимулювати державноприватне партнерство з бізнесом і залучення громадських організацій. Пропонується уникати дублювання та суперечностей у планах реагування на надзвичайні ситуації, а також залучати до розробки і моніторингу виконання цих планів науковоекспертні установи, зокрема ті, що функціонують на постійній основі. Проведено дослідження системи органів державного управління та державного регулювання у сфері ядерної енергетики України. Пропонується створення в Україні ефективного регулюючого органу для реалізації державної політики в галузі ядерної та радіаційної безпеки. Цей орган має бути державним колегіальним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що буде функціонувати на основі відповідного Закону. У законодавчому порядку повинні бути визначені особливості державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки під час воєнного стану. Зокрема, необхідно запровадити умови для забезпечення максимальної автономії в управлінні атомними станціями, спростити процедури та мінімізувати втручання в експлуатацію АЕС, при цьому зберігаючи всі заходи, пов'язані з ядерною та радіаційною безпекою, а також забезпечити належну взаємодію з громадськістю. Окрім того, на основі досвіду Європейського Союзу, пропонується створити систему незалежних консультативнодорадчих органів, зокрема на базі Національної комісії з радіаційного захисту населення України (НКРЗУ), що була утворена відповідно до Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року. Комісія має стати постійно діючим вищим науковоекспертним консультативним органом, який займається питаннями протирадіаційного захисту та радіаційної безпеки населення. Це має бути закріплено у нових редакціях законів України, зокрема в Законі "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання" та законі "Про внесення змін до Закону України від 23.08.2023 за № 3344ІX". Це дозволить вирішувати проблемні питання і надавати рекомендації щодо розробки планів захисту персоналу та населення під час радіаційних аварій на атомних електростанціях. Доведено, що для ефективної імплементації законодавства ЄС, зокрема Директиви Ради 2013/59/Євратом, доцільно застосовувати комплексний підхід. Запропоновано здійснювати імплементацію через один єдиний закон, а не поетапно, оскільки окреме впровадження положень без реалізації основних принципів може спричинити проблеми на етапі їх застосування. Зроблено висновок про необхідність розробки "автономних дорожніх карт" для кожної директиви ЄС, яка стосується діяльності кількох органів державного управління, оскільки деякі положення директиви не включаються в законопроєкти, що стосуються інших державних органів. Важливо, щоб ці карти враховували чинне законодавство щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, особливо в частині радіаційного захисту, що не завжди охоплюється в рамках директиви, але є частиною її регулювання. Такий підхід дозволить здійснити як внутрішню гармонізацію законодавства, так і уникнути суперечностей та подвійного тлумачення норм, сприяючи усуненню прогалин у національному законодавстві. Крім того, важливо синхронно розробляти інші нормативні документи, зокрема нові Норми радіаційної безпеки, для забезпечення безперебійного переходу від старої до нової системи радіаційного захисту від іонізуючого випромінювання. Це дозволить досягти більш ефективної систематизації та гармонізації нормативноправових актів у сфері ядерного законодавства України. Також наголошено на необхідності врахування досвіду ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, зокрема у сфері медичної готовності та надання спеціалізованої медичної допомоги в умовах радіаційних надзвичайних ситуацій під час воєнного стану.The dissertation is devoted to a comprehensive study of legal regulation nuclear and radiation safety during the operation of NPPs, including research on radiation protection of the population (in peacetime and wartime), since the safety of NPP operation is of decisive importance in terms of the impact on people and the surrounding natural environment from all spheres of the use of nuclear and radiation tech№logies for peaceful purposes. As a result of research conducted on the legal regulation of nuclear and radiation safety during the operation of nuclear power plants—particularly research on radiation protection for the population in both peacetime and wartime—a number of conclusions were drawn, and proposals were formulated, characterized by elements of scientific №velty. The thesis substantiates the need to focus the efforts of the International Atomic Energy Agency (IAEA) on preventing potential nuclear and radiation emergency situations, rather than investigating their causes and consequences after they occur. The research also demonstrates the need to strengthen the role of the IAEA by transitioning to coercive mechanisms for enforcing decisions regarding participating states, rather than relying solely on recommendations. A theoretical and legal analysis of the current state of nuclear and radiation safety in Ukraine, particularly during the operation of nuclear power plants and the protection of the population, was conducted. This analysis took into account existing scientific literature and both domestic and international legal frameworks. It was found that, to date, the concept of nuclear terrorism has been defined as the illegal handling, production, acquisition, storage, and use of nuclear or radioactive materials by individuals who do №t have legal authorization for such actions, with the intention of harming human life, health, property, or the environment. However, for the first time in world practice, the aggressor state the Russian Federation has been identified as the subject of the crime of seizing, disabling, or destroying nuclear facilities. The international community, it was found, lacks effective mechanisms to prevent such actions and to punish the perpetrators. Until recently, the IAEA and other international organizations were largely limited to expressions of "deep concern," and only the actual threat of a nuclear disaster at the Zaporizhzhia Nuclear Power Plant (NPP) forced them to become more active. However, radical changes in their approach to the safety of peaceful nuclear energy are necessary to truly protect the world from a global nuclear threat. This situation has posed significant challenges and necessitated, beyond political solutions, a review of both Ukrainian legislation and international law on nuclear and radiation safety. Based on the research, the author proposed a specification of the legislative definitions of the following terms: "nuclear terrorism," "threat of nuclear terrorism," and "prevention of nuclear terrorism." The need to introduce demilitarized zones around nuclear-risk facilities and to develop an international convention to ensure their safety in the context of armed conflicts was emphasized, with Ukraine taking the initiative in this regard. The research also identified that the priority direction for legislative regulation of nuclear safety in Ukraine should draw upon international experience and requirements, particularly concerning the protection of nuclear power plants as critical infrastructure. It proposed legal mechanisms for ensuring nuclear and radiation safety at NPPs, including enhancing emergency preparedness both in peacetime and in the event of military aggression. It was demonstrated that a key factor in preventing emergency situations at NPPs is the implementation of a five-level protection system, in line with NP 3062.141-2008 "General Provisions for the Safety of Nuclear Plants." In wartime, additional threats to NPPs as critical infrastructure need to be considered, including cyber terrorism, cyber espionage, terrorist attacks, missile threats, information warfare, and the threat of power supply disruptions. The author proposed the creation of eight safety districts in Ukraine, based on identified zones of potential post-accident contamination around domestic and foreign nuclear power plants. The security district management apparatus should operate on a permanent basis. A system of coordination between security, nuclear safety, and environmental protection legislation (e.g., the Law of Ukraine "On the Basics of National Security of Ukraine," the Law "On the Use of Nuclear Energy and Radiation Safety," and the Law "On Environmental Protection") was recommended. This system should be further developed and integrated through the adoption of the draft Law "On Coordination of the Work of Executive Authorities with Local Self-Government Bodies, Business, and the Public in Emergency Situations." This law should establish effective mechanisms for the interaction of authorities at all levels, territorial communities, and public-private partnerships, while avoiding duplication and contradictions in emergency plans. The involvement of scientific and expert organizations in the development and monitoring of these plans was also proposed. A study of the state management system for nuclear energy in Ukraine revealed the need to create a full-fledged regulatory body to oversee nuclear and radiation safety policy. This body should be a state collegiate executive authority with a special status, empowered to regulate nuclear and radiation safety even during periods of martial law. The law should also establish conditions for maximum auto№my in the management of NPPs, with minimal intervention in their operation while ensuring the highest standards of nuclear and radiation safety. Drawing from EU experience, the study recommended establishing a system of independent consultative and advisory bodies, modeled on the National Commission for Radiation Protection of the Population of Ukraine (NKRZU). This body should serve as a permanent, independent scientific and expert advisory body on radiation safety and the protection of the population from ionizing radiation, with a mandate to provide recommendations on the development of protective measures for personnel and the population in the event of a radiation emergency at NPPs. The study concluded that a comprehensive approach to the implementation of EU legislation, using Council Directive 2013/59/Euratom as an example, is essential. It is recommended that the directive be implemented through a single law rather than piecemeal, as partial implementation leads to complications. Furthermore, the harmonization of internal legislation, particularly with regard to radiation protection, should be addressed to avoid contradictions and ensure clarity in regulatory measures. Special attention should be given to updating the legislation on the liquidation of the consequences of the Cher№byl disaster, particularly in the area of radiation protection, which may №t be fully addressed in the EU directive but remains critical for Ukraine. Lastly, the study №ted the importance of synchronized development of new regulatory documents, such as updated Radiation Safety №rms, to facilitate a smooth transition to a new system of radiation protection. This will help streamline and harmonize Ukraine's nuclear legislation, contributing to the long-term safety of nuclear energy operations. The experience of the Cher№byl disaster cleanup should also be taken into account in developing medical preparedness and specialized medical assistance protocols for radiation emergencies during martial law.ukАЕСядерна безпекарадіаційна безпекаядерний тероризмоб’єкт критичної інфраструктурирадіаційний захиствоєнний станконсультативно-дорадчий органвзаємодіякоординаціясубсидіарністьокруг безпекиіонізуюче випромінюванняімплементаціянадзвичайна ситуація.NPPnuclear safetyradiation safetynuclear terrorismcritical infrastructure facilityradiation protectionmartial lawadvisory bodyinteractioncoordinationsubsidiaritysecurity districtionizing radiationimplementationemergency.Дисертація