Падалка, Юлія МиколаївнаЮлія МиколаївнаПадалкаКорбозерова, Ніна Миколаївнаївна2025-09-112025-09-112025-07-10Падалка Ю. М. Різнорівневі засоби вираження модальності в сучасній іспанській мові : дис. ... кандидата філологічних наук : 10.02.05 – романські мови. Київ, 2025. 200 с.УДК 811’42.131.1https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/7649У дисертації здійснено системний аналіз категорії модальності в сучасній іспанській мові на матеріалі іспаномовних різножанрових текстів ХХ-ХХI ст. Актуальність роботи зумовлена необхідністю комплексного аналізу модальності в сучасній іспанській мові з урахуванням функційно-семантичного підходу. Відсутність цілісного підходу до вивчення модальності як багаторівневої структури актуалізує дослідження її мовних засобів на лексико-семантичному, морфологічному та синтаксичному рівнях. Особливої уваги потребують різножанрові тексти ХХ–ХХІ століття, де модальність виступає засобом вираження авторської позиції та емоційної оцінки, як то художні (прозові, поетичні) та масмедійні тексти. У контексті глобалізації вивчення механізмів вираження суб’єктивності мовця є актуальним як у теоретичному, так і в прикладному аспектах. Практичне значення роботи визначається тим, що у ньому систематизовано представлено різнорівневі засоби вираження модальності в сучасній іспанській мові на матеріалі різножанрових текстів ХХ-ХХІ століття з урахуванням як структурних, так і функційних особливостей. Отримані результати можуть бути використані як методологійне підґрунтя у викладанні курсів «Теоретична граматика іспанської мови», «Лексикологія іспанської мови», «Стилістика іспанської мови», а також дисциплін вільного вибору здобувача, присвячених комунікативним стратегіям і тактикам, лінгвістиці тексту, дискурсології, загальному мовознавству. Актуалізовані спостереження і сформульовані висновки можуть також стати методологійною базою для написання бакалаврських та магістерських робіт. Наукова новизна роботи полягає у здійсненні цілісного, міжрівневого аналізу категорії модальності в сучасній іспанській мові на матеріалі іспаномовних різножанрових текстів ХХ-ХХІ століття, що дало змогу виявити комплексні закономірності її функціонування у мовленні. Модальність розглянуто як лексико-граматичну та функційно-семантичну категорію; визначено різнорівневі засоби вираження модальності з урахуванням особливостей її структурування, виокремлення форм та значень, які співвідносяться з певними функціями та виражають відношення семантики висловлювання до дійсності з погляду мовця. Систематизовано лінгвістичні засоби, які беруть участь у формуванні модальної системи сучасної іспанської мови, зокрема: дієслівний стан та час, модальні дієслова, модальні прислівники, типи речень за комунікативною функцією (декларативи, квеситиви, експресиви, імперативи, оптативи), що дозволило комплексно описати модальну парадигму іспанської мови з погляду її структурної реалізації. Встановлено, що сукупність чинників, які впливають на формування модальності, ділиться на два великих класи, відповідно до комунікативної функції: модальність висловлювання та модальність повідомлення. Модальність висловлювання виражає різне ставлення мовця до слухача, на відміну від модальності повідомлення, яка виражає ставлення мовця до повідомлення, пояснюючи зв’язок між мовцем та повідомленням. Встановлено, що модальність повідомлення охоплює два ключові підтипи: логічну модальність, яка характеризує онтологічний статус повідомлення (реальність, можливість, необхідність); оцінну (суб’єктивну) модальність, що репрезентує індивідуальну оцінку мовця, його впевненість, сумнів, переконання тощо. Логічна модальність характеризує спосіб, в якому підмет представляє присудок речення як реальний, умовний (або необхідний) або ймовірний (можливий), тобто, у межах реального, випадкового або нереального. Оцінна модальність характеризує спосіб, яким суб’єкт позиціонує повідомлення з точки зору оцінювання, а також з точки зору суб’єктивності. Вперше встановлено та обґрунтовано специфіку співвідношення між категорією модальності та дієслівним способом в сучасній іспанській мові. Виявлено, що спосіб як категорія здатна передати модальність, проте не всі способи відносяться до одного типу модальності. Наказовий спосіб стосується лише модальності висловлювання, тоді як дійсний та умовний спосіб відносяться до модальності повідомлення. Завдяки способу встановлюється зв’язок мовець – повідомлення. Спосіб виражає суб’єктивність або «уявне представлення» та навіть «нереальність» і охоплює логічну та оцінну модальність. Вперше на матеріалі сучасної іспанської мови системно проаналізовано мовні засоби, що функціонують у межах експресивної модальності, зокрема: модальні оператори, що уточнюють ступінь достовірності, впевненості або сумніву щодо повідомлення; оператори дефінітивності, які слугують маркерами фактичності або припущення; адвербіальні вирази та препозиційні синтагми, що передають емоційне ставлення мовця, його наміри, переконання чи комунікативні установки. Виявлено функційні характеристики згаданих засобів, встановлено їх здатність виражати не лише семантико-логічні значення, а й перлокутивний ефект, що виявляється у впливі на адресата, інтерпретації сказаного, акцентуванні суб’єктивної модальності тощо. Окреслено нові підходи до аналізу допоміжних слів, які вказують на інтенції та ставлення мовця до співрозмовника або повідомлення, а також уточнено їхню роль у формуванні типу модальності: суб’єктивної (пов’язаної з індивідуальною позицією мовця) чи об’єктивної (пов’язаної з раціональним обґрунтуванням або фактичністю). Встановлено, що модальність висловленого виражає ставлення мовця, а саме внутрішні ставлення, що стосуються диктуму. Оператори, що позначають ставлення мовця (необхідність, дійсність, можливість, сумнів, впевненість) є тими елементами, що формують тип модальності висловленого. Допоміжні слова, які носять характер аргументу, є показниками об’єктивності, вони уточнюють та конкретизують ідею ствердження, правдивості, сумніву того, що повідомляється. Допоміжні слова, які стосуються висловлювання, вказують на наміри та ставлення мовця стосовно повідомлення та свого співрозмовника, і слугують засобами вираження суб’єктивності. Результати дослідження становлять інтерес для подальших праць у межах когнітивної лінгвістики, функційного синтаксису та перекладознавства. Перспективним є дослідження вираження засобів модальності на фонологічному рівні в сучасній іспанській мові.The thesis presents a systematic analysis of the category of modality in modern Spanish based on Spanish-language texts of various genres from the XX and XXI centuries. The relevance of the research lies in the need for a comprehensive analysis of modality in modern Spanish taking into account the functional and semantic approach. The absence of an integrated approach to the study of modality as a multilevel structure highlights the need to investigate its linguistic means at the lexico-semantic, morphological, and syntactic levels. Special attention is given to multigenre texts of the XX and XXI centuries, where modality serves as a means of expressing the author’s stance and emotional evaluation, such as literary (prose and poetic) and media texts. In the context of globalisation, the study of mechanisms for expressing speaker’s subjectivity is relevant both theoretically and practically. The practical significance of the study lies in the systematic presentation of the multilevel means of expressing modality in modern Spanish based on various genres of texts from the XX and XXI centuries, considering both structural and functional characteristics. The findings may serve as a methodological foundation for teaching such courses as “Theoretical Grammar of the Spanish Language”, “Lexicology of the Spanish Language”, “Stylistics of the Spanish Language”, as well as elective courses focused on communicative strategies and tactics, text linguistics, discourse studies, and general linguistics. The observations and conclusions drawn may also serve as a methodological basis for writing bachelor’s and master’s theses. The scientific novelty of the research lies in the comprehensive consideration of modality as both a lexico-grammatical, functional, and semantic category. The study identifies the multilevel means of expressing modality taking into account the specific features of its structuring and distinguishing forms and meanings associated with particular functions. These reflect the speaker’s perspective on the relationship between the semantics of the utterance and reality. The linguistic means involved in the formation of the modal system of modern Spanish are systematised, including: verb mood and tense, modal verbs, modal adverbs, and sentence types based on communicative function (declarative, interrogative, expressive, imperative, optative). This allowed for a comprehensive description of the modal paradigm in Spanish from the standpoint of its structural realisation. It was established that the set of factors influencing the formation of modality can be divided into two broad classes according to communicative function: modality of the utterance and modality of the message. The modality of the utterance expresses the speaker’s attitude towards the listener, as opposed to the modality of the message, which reflects the speaker’s attitude towards the content being conveyed, explaining the relationship between the speaker and the message. It was found that the modality of the message encompasses two key subtypes: logical modality, which characterises the ontological status of the message (reality, possibility, and necessity); evaluative (subjective) modality, which represents the speaker’s individual assessment, confidence, doubt, conviction, and so on. Logical modality describes the manner in which the subject presents the predicate of the sentence as real, conditional (or necessary), or probable (possible), i.e., within the domains of the real, accidental, or unreal. Evaluative modality characterises the way in which the subject presents the message in terms of evaluation and subjectivity. For the first time, the specific relationship between the category of modality and verb mood in modern Spanish has been identified and substantiated. It has been revealed that mood as a grammatical category is capable of conveying modality, although not all moods correspond to the same type of modality. The imperative mood pertains exclusively to the modality of the utterance, whereas the indicative and conditional moods pertain to the modality of the message. Mood helps establish the connection between the speaker and the message expressing subjectivity or an “imagined representation”, and even “unreality”, encompassing both logical and evaluative modalities. For the first time in the context of modern Spanish, linguistic means functioning within expressive modality have been systematically analysed. These include modal operators that clarify the degree of certainty, confidence, or doubt regarding the message; operators of definitiveness that act as markers of factuality or supposition; adverbial expressions and prepositional phrases that convey the speaker’s emotional stance, intentions, beliefs, or communicative attitudes. The functional characteristics of these means have been identified showing their ability to express not only semantic and logical meanings but also influence on the addressee, interpretation of the utterance. New approaches have been outlined for analysing auxiliary words that indicate the speaker’s intentions and attitude towards the interlocutor or the message. Their role in forming the type of modality – subjective (linked to the speaker’s individual stance) or objective (linked to rational justification or factuality) – has been clarified. It has been determined that the modality of the utterance expresses the speaker’s attitude, specifically internal attitudes relating to the dictum. Operators denoting the speaker’s stance (necessity, actuality, possibility, doubt, and confidence) form the type of utterance modality. Auxiliary words functioning as arguments serve as indicators of objectivity, refining and specifying the ideas of assertion, truthfulness, or doubt in the message. Auxiliary words relating to the utterance indicate the speaker’s intentions, attitude towards the message and the interlocutor. They act as means of expressing subjectivity. The results of the study are of interest for further research within the fields of cognitive linguistics, functional syntax, and translation studies. A promising area for further investigation is the study of phonological means of expressing modality in modern Spanish.ukалетична модальністьепістемічна модальністьдеонтична модальністьлексико-граматичні засобилогічна модальністьоб’єктивна модальністьсуб’єктивна модальністьмодальні операториекспресивна модальність.alethic modalityepistemic modalitydeontic modalitylexico-grammatical meanslogical modalityobjective modalitysubjective modalitymodal operatorsexpressive modalityДисертація