Pappa, MarinaMarinaPappa2026-04-232026-04-232026-04-21Pappa, M. (2026). Modernist Interiorization in Medea by T. Sturge Moore. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Literary studies. Linguistics. Folklore Studies, (1), 79–82. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2026.39.12УДК 821.111-31.0910.17721/1728-2659.2026.39.12https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/17023Background. This article examines Medea (1920), the dramatic poem by T. Sturge Moore, through the analytical framework of modern receptions of classical myth (Chevrel, 2006). Rather than treating Moore's text as a straightforward rewriting of Euripides' tragedy, the study approaches it as part of a broader modernist engagement with antiquity, in which myth is reinterpreted in response to changing aesthetic, philosophical, and cultural conditions. Methods. Drawing on reception theory, modernist poetics, and gender studies, the article argues that Moore's Medea represents a psychological and symbolic reconfiguration of the ancient myth rather than a direct adaptation of Euripides' tragedy (del Árbol Fernández, & Vázquez Marruecos, 2002). The analysis situates Moore's work within the intellectual climate of early twentieth-century modernism, emphasizing its investment in interiority, ethical ambiguity, and highly symbolic language. Particular attention is paid to the transformation of dramatic structure and characterization, as well as to the shifting representation of responsibility. Results. Unlike classical tragedy, which foregrounds external action, public confrontation, and divine intervention, Moore's play internalizes conflict and presents violence as the outcome of unresolved psychological struggle and moral isolation. The study highlights the significance of the post-infanticide structure of the play, the sustained lyrical tone of the dialogue, and the complex portrayal of Medea as both grieving mother and self-conscious moral agent. This reinterpretation displaces spectacle in favor of introspection. Conclusions. The analysis demonstrates that Moore's Medea transforms myth into a modern meditation on responsibility, loss, subjectivity, and ethical self-awareness, reflecting the broader cultural and moral concerns of the post–First World War period.Вступ. У статті розглядається драматична поема Т. Стерджа Мура "Медея" (1920) через аналітичну призму сучасного сприйняття класичного міфу (Chevrel, 2006). Замість того, щоб розглядати текст Мура як пряму переробку трагедії Евріпіда, дослідження підходить до нього як до частини ширшого модерністського залучення античності, в якому міф переосмислюється у відповідь на мінливі естетичні, філософські та культурні умови. Методи. Спираючись на теорію сприйняття, модерністську поетику та гендерні дослідження, стаття стверджує, що "Медея" Мура представляє собою психологічну та символічну реконфігурацію античного міфу, а не пряму адаптацію трагедії Евріпіда (del Árbol Fernández, & Vázquez Marruecos, 2002). Аналіз розміщує твір Мура в інтелектуальному кліматі модернізму початку ХХ ст., підкреслюючи його зосередженість на внутрішньому світі, етичній неоднозначності та високосимволічній мові. Особливу увагу приділено трансформації драматичної структури та характеристики персонажів, а також зміні уявлення про відповідальність. Результати. На відміну від класичної трагедії, яка висуває на перший план зовнішні дії, публічні конфлікти та божественне втручання, п'єса Мура інтерналізує конфлікт і представляє насильство як результат невирішеної психологічної боротьби та моральної ізоляції. Дослідження підкреслює значення структури п'єси після вбивства дітей, стійкого ліричного тону діалогів та складного зображення Медеї як скорботної матері та самосвідомої моральної особи. Ця реінтерпретація замінює видовищність на інтроспекцію. Висновки. Аналіз показує, що "Медея" Мура перетворює міф на сучасну медитацію про відповідальність, втрату, суб'єктивність та етичну самосвідомість, відображаючи ширші культурні та моральні проблеми періоду після Першої світової війни.enMedeamodernist dramamyth receptionpsychological tragedy. Sturge MooreМедеямодерністська драмарецепція міфупсихологічна трагедіяТ. Стердж МурСтаття