Krysachenko (Крисаченко Валентин Семенович), ValentynValentynKrysachenko (Крисаченко Валентин Семенович)2026-05-012026-05-012020Krysachenko (Крисаченко Валентин Семенович), V. (2020). RUSSIAN POLICY OF GENOCIDE THROUGH DEPORTATION OF PEOPLES: SYSTEMICITY AND PERMANENCE OF REPRESSION. Політологічний вісник(84), 49–71. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2020.84.49-7110.17721/2415-881x.2020.84.49-71https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/18969The article is devoted to the analysis of one of the forms of genocide policy, namely — the crime of deportation, which was practiced by the Russian state throughout its existence. The political significance of the deportations was to curb the resistance of the tamed peoples, to prevent the real or potential threat of anti-Russian movements. Russia, as the successor to the USSR, did not assume political, legal and moral responsibility for the repression, the process of rehabilitation of deported peoples was stopped completely.At the time of the collapse of the USSR, the leadership of the RSFSR tried to take certain steps in this direction, but with the proclamation of the Russian Federation as the successor to the union state, such efforts were completely stopped. In the current conditions in Russia there is no political, legal and moral assessment of crimes, no objective assessment of the causes and consequences of mass repression, rehabilitation of deported peoples committed in part or not at all, a number of regulations of the Soviet period to restrict rights and freedoms procedural use, etc. Moreover, the aggressive actions of modern Russia against independent states, including Moldova, Georgia, Syria, Libya, and especially Ukraine, have been a determining factor in new waves of forced migration of large populations, accompanied by significant human, moral, and material losses. All this imposes a special responsibility on the world community to carry out actions of various ranks (political, legal, economic, etc. ) to deter the criminal actions of the aggressor country and to develop the necessary conditions and requirements for the inevitability of punishment for crimes committed by the Putin regime.Стаття присвячена аналізу однієї з форм політики геноциду, а саме — злочину депортації, котру практикувала російська держава протягом всього часу свого існування. Історична послідовність держав Золота Орда — Московське царство — Російська імперія — СРСР і, нарешті, Російська Федерація атрибутивним складником впливу на підлегле населення мала політику насильницького переселення народів, а також окремих груп населення за тієї чи іншою ознакою, в спеціально визначені для цього місця. Такі переселення супроводжувались терором, фізичним насильством, руйнуванням культурного та природного середовища, створенням нестерпних умов для проживання. Політичне значення депортацій полягало в приборканні спротиву приборканих народів, упередженні реальної чи потенційної загрози виникнення антиросійських рухів. Ідеологічні чинники передбачали формування уніфікованого стандартного суспільного світобачення та поведінки. Економічними підвалинами виступала потреба в дешевій (рабській) робочій силі, створенні необхідної інфраструктури для експлуатації загарбаних територій. РФ, як правонаступниця СРСР, не взяла на себе політико-правової та моральної відповідальність за вчинені репресії, процеси реабілітації депортованих народів зупинені повністю. Понад те, своєю агресивною політикою втручання у внутрішні справи незалежних держав (Молдови, Грузії, Сирії, Лівії, України), РФ виступає головною загрозою мирного існування населення цих країн, стає причиною виникнення низки хвиль вимушених масових переселень та еміграції громадян.ukRussiagenocidedeportationrepressed peoplesrehabilitationpolitical responsibilityRussian aggressionРосіягеноциддепортаціярепресовані народиреабілітаціяполітична відповідальністьросійська агресіяСтаття