Суржик, Юрій ВалерійовичЮрій ВалерійовичСуржикСтрижевська, Анжела Анатоліївна2026-03-182026-03-182026-03-10Суржик Ю. В. Правові позиції Європейського суду з прав людини та їхній вплив на кримінально-правове регулювання в Україні : дис. ... доктора філософії : 081 Право. Київ, 2026. 224 с.УДК 341.231.14:343.2(477)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13508Суржик Юрій Валерійович – Правові позиції Європейського суду з прав людини та їхній вплив на кримінально-правове регулювання в Україні. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 081 «Право» – Київський національний університет імені Тараса Шевченка – Київ, 2026. Дисертаційне дослідження спрямоване на комплексне вивчення практики ЄСПЛ як джерела кримінального права та її впливу на кримінально-правове регулювання в Україні, з огляду на правові позиції ЄСПЛ щодо забезпечення принципу верховенства права в Україні. У першому розділі цього дослідження, який було присвячено вивченню практики ЄСПЛ як джерела кримінального права, передусім було зазначено, що проблему протистояння концепцій моно- та багатоджерельності кримінального права, яка існує вже понад 20 років, потрібно вирішувати з урахуванням сучасного підходу до її розуміння, а також визначено, що під це поняття мають підпадати усі фактори, які можуть вплинути на формування правової позиції суддів у конкретній справі. Надалі було визначено, що масив практики ЄСПЛ, який має застосовуватись в Україні, можна поділити на два типи. До першого типу належать ті рішення, в яких міститься прецедентна норма, що формується Судом через неодноразове використання певної правової позиції щодо загального роз’яснення конвенційних положень, що можна вважати джерелом права в класичному розумінні. До другого – належать усі рішення, ухвалені проти України, в яких Суд досліджував права особи з урахуванням особливостей української правової системи. Такі правові позиції не можна вважати джерелом права в класичному розумінні, адже в такому разі значення має саме позиція Суду, якою тлумачаться конвенційні положення в національному контексті, тому такі правові позиці було запропоновано вважати своєрідним «джерелом для внесення змін». Далі було обґрунтовано, що стаття 3 чинного КК України має містити положення щодо наступного: по-перше – КК України має регулярно переглядатись з метою визначення відповідності положень закону практиці ЄСПЛ та у разі виявлення порушень мають бути ініційовані зміни до положень КК України для приведення його у відповідність до міжнародних стандартів прав людини; по-друге – у разі внесення змін до положень КК України має обов’язково враховуватись практика ЄСПЛ; по-третє – практика ЄСПЛ має обов’язково враховуватись у разі застосування положень КК України. У другому розділі дисертаційної роботи, який був присвячений питанням забезпечення принципу верховенства права в Україні, було встановлено, що цей принцип є одним із фундаментальних, на якому будується сучасна держава. Було визначено, що основними атрибутами цього принципу виступають: законність, рівність перед законом, доступність правосуддя, прозорість, захист фундаментальних прав. У роботі було встановлено, що захист фундаментальних прав є однією з найважливіших складових верховенства права, без якої цей принцип неможливо уявити. Було також визначено, що в конвенційному механізмі захисту прав людини є досить розгалужена практика вирішення питань обмеження людини у реалізації її прав та визначені основні вимоги правомірності таких обмежень. Встановлено, що одним із таких механізмів є застосування правового режиму воєнного стану в державі. На основі досліджуваної практики ЄСПЛ, інших міжнародних органів та досвіду зарубіжних країн було встановлено, що кваліфікуюча ознака «в умовах воєнного або надзвичайного стану» має застосовуватись судами щодо правопорушення, вчиненого під час збройного конфлікту та в контексті такого конфлікту. Досліджуючи принцип «ne bis in idem», було визначено, що він є одним із основних принципів кримінального права, що закріплено у багатьох юридичних системах світу, включно з Україною. З огляду на його важливість та певні труднощі в реалізації на національному рівні, було надано низку ключових пропозицій щодо покращення законодавчих та судових механізмів забезпечення принципу «ne bis in idem» в Україні. Ці рекомендації спрямовані на усунення наявних недоліків і впровадження стійких процедур, які забезпечать дотримання цього принципу відповідно до міжнародних стандартів. У третьому розділі, який було присвячено окремим проблемам імплементації практики ЄСПЛ та надання шляхів для їхнього вирішення, було визначено, що хоча наразі й ведеться робота щодо приведення національного кримінального закону до конвенційних стандартів, все одно залишаються системні проблеми відповідності національного кримінального закону, що більшою мірою стосуються статті 3 ЄКПЛ і потребують комплексного вирішення. Після розгляду таких проблем було встановлено, що перешкоди під час врахування рішень ЄСПЛ у правотворчій діяльності можуть виявлятися у небажанні законодавчих органів поглиблено досліджувати положення мотивувальної частини рішень, а також у невідпрацьованій системі узагальнення висновків Суду з метою їхньої подальшої інтеграції у проєкти нормативно-правових актів, що зумовлено насамперед законодавчим регулюванням врахування практики ЄСПЛ. Було наголошено, що для вирішення цих проблем потрібно застосовувати комплексний підхід до удосконалення механізмів імплементації, що включає нормативні, інституційні та суспільні аспекти, є ключовим чинником ефективного виконання рішень ЄСПЛ та підвищення рівня захисту прав людини на національному рівні. Було акцентовано на тому, що імплементація правових позицій ЄСПЛ має відбуватись у найбільш сприятливий спосіб для особи без порушення конституційних прав та положень Конвенції, і на основі цього було запропоновано внести певні зміни до положень КК України, що стосується питань умовно-дострокового звільнення осіб караних на довічне позбавлення волі. Було розглянуто та систематизовано проблеми відповідності практиці ЄСПЛ національної судової практики та встановлено, що основною проблемою є необізнаність та недоступність для суддів практики ЄСПЛ, адже вони не мають доступу до повного та точного перекладу тексту рішень, що неабияк ускладнює ефективність імплементації європейських правових стандартів у національну правову систему. Тому було наголошено, що для вирішення цієї проблеми потрібно, щоб в Україні в обов’язковому порядку перекладались усі остаточні рішення ЄСПЛ та формувались відповідні видання з текстом такого перекладу, які нададуть можливість правозастосувачам ознайомлюватись із позиціями Суду безпосередньо. Було визначено, що незважаючи на складнощі, з якими стикається українська кримінальна юстиція, загальний вектор розвитку кримінального права є позитивним, орієнтованим на поєднання європейських стандартів із національними особливостями, що дозволяє поступово формувати сучасну, гуманістичну та ефективну систему виконання кримінальних покарань. Ключові слова: ЄСПЛ, практика ЄСПЛ, ЄКПЛ (Конвенція), Верховний Суд, КК України, верховенство права, принцип законності, кримінальне право, механізм кримінально-правового регулювання, міжнародне кримінальне право, кримінальна відповідальність, кримінальне провадження, стандарти прав людини, міжнародні стандарти, міжнародне спіробітництво, умовно-дострокове звільнення, непом’якшуване довічне позбавлення воліSurzhyk Yurii – Legal positions of the European Court of Human Rights and their impact on criminal law regulation in Ukraine. Qualification scientific work in the form of a manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 081 “Law” – Taras Shevchenko National University of Kyiv – Kyiv, 2026. The dissertation research is aimed at a comprehensive study of the practice of the ECHR as a source of criminal law and its impact on criminal law regulation in Ukraine, taking into account the legal positions of the ECHR on ensuring the principle of the rule of law in Ukraine. In the first section of this study, which was devoted to the study of the practice of the ECHR as a source of criminal law, it was first noted that the problem of the confrontation between the concepts of mono- and multi-source criminal law, which has existed for over 20 years, must be resolved taking into account the modern approach to its understanding, and it was also determined that this concept should include all factors that may influence the formation of the legal position of judges in a specific case. It was further determined that the body of ECHR practice to be applied in Ukraine can be divided into two types. The first type includes those decisions that contain a precedent norm formed by the Court through the repeated use of a certain legal position regarding the general interpretation of the Convention provisions, which can be considered a source of law in the classical sense. The second type includes all decisions adopted against Ukraine, in which the Court examined the rights of the individual taking into account the peculiarities of the Ukrainian legal system. Such legal positions cannot be considered a source of law in the classical sense, because in this case it is the position of the Court that matters, which interprets the convention provisions in the national context, therefore it was proposed to consider such legal positions as a kind of "source for making changes." It was further argued that Article 3 of the current Criminal Code of Ukraine should contain provisions on the following: firstly, the Criminal Code of Ukraine should be regularly reviewed to determine the compliance of the provisions of the law with the practice of the ECHR, and in case of violations, amendments to the provisions of the Criminal Code of Ukraine should be initiated to bring it into line with international human rights standards; secondly, in case of amendments to the provisions of the Criminal Code of Ukraine, the practice of the ECHR should be taken into account; thirdly, the practice of the ECHR should be taken into account when applying the provisions of the Criminal Code of Ukraine. In the second section of the dissertation, which was devoted to the issues of ensuring the principle of the rule of law in Ukraine, it was established that this principle is one of the fundamental ones on which the modern state is built. It was determined that the main attributes of this principle are: legality, equality before the law, accessibility of justice, transparency, protection of fundamental rights. The work established that the protection of fundamental rights is one of the most important components of the rule of law, without which this principle is unthinkable. It was also determined that the conventional mechanism for the protection of human rights has a fairly extensive practice of resolving issues of restricting a person in the exercise of his rights and the main requirements for the legality of such restrictions are determined. It was established that one of such mechanisms is the application of the legal regime of martial law in the state. Based on the studied practice of the ECHR, other international bodies, and the experience of foreign countries, it was established that the qualifying characteristic “in conditions of war or a state of emergency” should be applied by courts to an offense committed during and in the context of an armed conflict. While studying the principle of "ne bis in idem", it was determined that it is one of the basic principles of criminal law, which is enshrined in many legal systems of the world, including Ukraine. Given its importance and certain difficulties in implementation at the national level, a number of key proposals were made to improve the legislative and judicial mechanisms for ensuring the principle of "ne bis in idem" in Ukraine. These recommendations are aimed at eliminating existing shortcomings and introducing sustainable procedures that will ensure compliance with this principle in accordance with international standards. In the third section, which was devoted to individual problems of implementing the practice of the ECHR and providing ways to resolve them, it was determined that although work is currently underway to bring the national criminal law into line with convention standards, there still remain systemic problems of compliance of the national criminal law, which largely relate to Article 3 of the ECHR and require a comprehensive solution. After considering such problems, it was found that obstacles to taking into account the decisions of the ECHR in law-making activities may be manifested in the reluctance of legislative bodies to deeply examine the provisions of the motivational part of the decisions, as well as in the undeveloped system of generalizing the conclusions of the Court for the purpose of their further integration into draft regulatory legal acts, which is due primarily to the legislative regulation of taking into account the practice of the ECHR. It was emphasized that to solve these problems, it is necessary to apply a comprehensive approach to improving implementation mechanisms, which includes regulatory, institutional and social aspects, which is a key factor in the effective implementation of ECHR decisions and increasing the level of human rights protection at the national level. It was emphasized that the implementation of the legal positions of the ECHR should take place in the most favorable manner for the individual without violating constitutional rights and the provisions of the Convention, and on this basis it was proposed to make certain changes to the provisions of the Criminal Code of Ukraine regarding the issues of conditional early release of persons sentenced to life imprisonment. The problems of compliance of national judicial practice with the practice of the ECHR were considered and systematized and it was established that the main problem is the ignorance and inaccessibility of the practice of the ECHR for judges, since they do not have access to a full and accurate translation of the text of decisions, which greatly complicates the effective implementation of European legal standards in the national legal system. Therefore, it was emphasized that to solve this problem, it is necessary that all final decisions of the ECHR be translated in Ukraine on a mandatory basis and appropriate publications with the text of such a translation be formed, which will allow law enforcement officers to familiarize themselves with the positions of the Court directly. It was determined that despite the difficulties faced by Ukrainian criminal justice, the general vector of development of criminal law is positive, focused on combining European standards with national characteristics, which allows gradually forming a modern, humanistic and effective system of execution of criminal sentences. Keywords: ECHR, ECHR practice, ECHR (Convention), Supreme Court, Criminal Code of Ukraine, rule of law, principle of legality, criminal law, mechanism of criminal law regulation, international criminal law, criminal liability, criminal proceedings, human rights standards, international standards, international cooperation, parole, unreduced life imprisonment.ukЄСПЛпрактика ЄСПЛЄКПЛ (Конвенція)Верховний СудКК Україниверховенство правапринцип законностікримінальне правомеханізм кримінально-правового регулюванняміжнародне кримінальне правокримінальна відповідальністькримінальне провадженнястандарти прав людиниміжнародні стандартиміжнародне спіробітництвоумовно-дострокове звільненнянепом’якшуване довічне позбавлення воліECHRECHR practiceECHR (Convention)Supreme CourtCriminal Code of Ukrainerule of lawprinciple of legalitycriminal lawmechanism of criminal law regulationinternational criminal lawcriminal liabilitycriminal proceedingshuman rights standardsinternational standardsinternational cooperationparoleunreduced life imprisonment.Дисертація