ЯГОДЗІНСЬКА, ВалеріяВалеріяЯГОДЗІНСЬКА2026-06-102026-06-102025-07-03ЯГОДЗІНСЬКА, В. (2025). DISCOURSE OF SOCIAL CRISIS AS AN OBJECT OF STUDY IN MODERN LINGUISTICS. Folia Philologica(9), 62–70. https://doi.org/10.17721/folia.philologica/2025/9/810.17721/folia.philologica/2025/9/8https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/22788The article aims to provide a comprehensive analysis of the discourse of social crisis within the framework of the linguosynergetic paradigm of modern linguistics. The research seeks to identify the functional, cognitive, and semiotic mechanisms through which crisis discourse not only reflects social upheavals but also actively shapes collective narratives and models of social behavior. The methodological framework combines sociolinguistic, pragmalinguistic, and cognitivediscursive approaches with the tools of critical discourse analysis. This integrative approach enables a multidimensional interpretation of communicative processes in a crisis environment, tracing the mechanisms of self-organization of discursive structures, the legitimation of ideological narratives, and the formation of the semantics of disruption. The material of the study is English-language media discourse, which reflects the cascading changes of the communicative space during periods of social upheaval. The study offers, for the first time, a holistic analysis of the discourse of social crisis as a multimodal and transmedial phenomenon characterized by fluctuation, attractor dynamics, multivariance, emergence, fractality, heterogeneity, coherence, and interdiscursivity. It proposes to conceptualize crisis discourse in terms of linguosynergetics as a dynamic, self-organizing system capable of adapting to changes in the social environment and generating new meanings. Special attention is given to cognitive-semiotic scenarios of mass behavior emerging during social upheavals and to linguistic strategies that can either stabilize or intensify crisis phenomena. Conclusions. The findings confirm the constitutive role of social crisis discourse in shaping public consciousness, collective memory, and communicative models of overcoming crisis states. The discourse of social crisis functions as a powerful mechanism of semiotic organization of the social space, which not only records but also shapes the transformational processes of society. The linguosynergetic perspective opens new avenues for understanding the dynamics of crisis communication and for developing effective strategies of anti-crisis interaction.У статті пропонується визначення дискурсу соціальної кризи в межах лінгвосинергетичної парадигми сучасного мовознавства. Завданням дослідження є виявлення функціональних, когнітивних і семіотичних механізмів, за допомогою яких кризовий дискурс не лише віддзеркалює соціальні потрясіння, але й активно формує суспільні наративи та моделі колективної поведінки. Методологічну основу дослідження становить поєднання соціолінгвістичного, прагмалінгвістичного, когнітивно-дискурсивного підходів із використанням інструментарію критичного дискурс-аналізу. Поєднання інтегративного підхіду забезпечує багатовекторність інтерпретації комунікативних процесів у кризовому середовищі, дає змогу простежити механізми самоорганізації дискурсивних практик, легітимації ідеологічних наративів і формування семантики кризи та потрясіння. Матеріалом слугує англомовний медіадискурс, який віддзеркалює каскадні зміни комунікативного простору під час соціальних криз. У статті визначається дискурс соціальної кризи як складний мультимодальний і трансмедіальний феномен, що характеризується флуктуаційністю, атракторністю, поліваріативністю, емерджентністю, фрактальністю, гетерогенністю, когерентністю й інтердискурсивністю. Запропоновано розглядати дискурс соціальної кризи в термінах лінгвосинергетики як динамічну, самоорганізовану систему, здатну адаптуватися до змін середовища та продукувати нові смисли. Дослідницьку увагу зосереджено на когнітивно-семіотичних сценаріях комунікативної поведінки, що виникають у періоди соціальних потрясінь, а також на мовних стратегіях, які можуть як стабілізувати, так і підсилювати кризові явища. Результати дослідження підтверджують конститутивну роль дискурсу соціальної кризи у формуванні суспільної свідомості, колективної пам’яті та комунікативних моделей подолання кризових станів. Дискурс соціальної кризи функціонує як вагомий механізм семіотичної організації соціального простору, що не лише фіксує, але й формує трансформаційні процеси в суспільстві. Лінгвосинергетичний підхід відкриває нові перспективи для розуміння динаміки кризової комунікації та розробки ефективних стратегій антикризової взаємодії.ukдискурс соціальної кризилінгвосинергетикакогнітивно-семіотичні процесикризова комунікаціясоціальні трансформаціїпрагмалінгвістикакритичний дискурс-аналізмультимодальністьтрансмедіальністьsocial crisis discourselinguosynergeticscognitive-semiotic processescrisis communicationsocial transformationspragmalinguisticscritical discourse analysismultimodalitytransmedialityСтаття