Obushnyj, MykolaMykolaObushnyj2026-04-262026-04-262021-10-25Obushnyj, M. (2021). PECULIARITIES OF CONFLICT NATURE OF SEPARATISM IN MODERN UKRAINE. Almanac of Ukrainian Studies(29), 112–123. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2021.29.1610.17721/2520-2626/2021.29.16https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/17331The article is devoted to a retrospective analysis of the peculiarities of separatist conflict in Ukraine. The author connects the appearance of each feature of the separatism conflict with the level of socio-economic, political and spiritual development at which Ukrainians were at one or another time in their history. Since the almost 200-year stay of Russian (Ukrainian) lands in the Grand Duchy of Lithuania by the author (as well as mostly domestic researchers) is not seen as an invasion of a foreign horde, but as a "gathering of Russian lands" from the Tatar yoke of the Golden Horde, coinciding with interests of Ukrainians, so they did not show separatist sentiments towards Lithuanian princes. However, the subsequent socio-political changes associated with the loss of remnants of state autonomy in the Ukrainian lands during the rule of the Polish-Lithuanian Commonwealth and especially after the "reunification" of Ukraine and Russia led to not only separatist tendencies but also separatism as it is. Because after the signing of a conditionally combined series of documents called the Pereyaslav Agreement in 1654, many magnates of the Ukrainian clergy, a number of representatives of the Ukrainian nobility and Cossack officers and even part of the regiments of the Hetmanate showed separatism and refused to swear allegiance to the Moscow tsar. This step was supported by the vast majority of the Ukrainian population - the peasants, who were not sworn in at all. Ukrainians also showed frequent separatist sentiments during the Soviet era. The most obvious in this context were Ukrainian dissidents, who laid the first bricks in the foundation of Ukrainian state independence. After Ukraine's independence, the peculiarities of separatist conflict, although due to somewhat modified reasons related to the polyethnic and multi-religious composition of the country's population and total support for separatist sentiments among some Russian-speaking citizens on the part of Russia, remain unchanged. Ukraine, using for this or that kind of (secession, irredentism, enosis or devolution) separatism. The peculiarity of the use of each type of separatism in Ukraine is that they are all used with Russian utensils. It is about Russia's occupation of Crimea and ORDLO with the use of "green men" in the first case, and Russian-Ukrainian war in the second, and separatist-minded Russian-speaking Ukrainian citizens, who are called to hide Russia's true intentions on the way to its expansion into Ukraine.Стаття присвячена ретроспективному аналізу особливостей конфліктизаційності сепаратизму в Україні. Автор пов‘язує появу кожної особливості конфліктизаційності сепаратизму з тим рівнем соціально-економічного, політичного та духовного розвитку, на якому знаходилися українці у той чи інший період своєї історії. Оскільки майже 200-літнє перебування руських (українських) земель у складі Великого князівства Литовського автором (як і переважно більшістю вітчизняних дослідників) розглядається не як нашестя чужинської орди, а як «збирання земель Русі» з-під татарського іга Золотої Орди, що збігалося з інтересами українців, тому вони не проявляли стосовно литовських князів сепаратистських настроїв. Проте, суспільно-політичні зміни, що відбулися згодом і пов‘язуються з втратою залишків державної автономії на українських землях за правління Речі Посполитої і особливо після «возз‘єднання» України і Росії, призвели до появи не тільки сепаратистських тенденцій, але і сепаратизму. Оскільки після підписання умовно об‘єднаної низки документів під назвою «Переяславська угода» 1654 р., багато магнатів вищого духовенства української церкви, низка представників української шляхти та козацької старшини і навіть частина полків Гетьманщини проявили сепаратизм та відмовилася присягати московському царю. Такий їхній крок був підтриманий і переважною більшістю українського населення – селянами, які взагалі до присяги царю не приводилися. Непоодинокі сепаратистські настрої проявляли українці і у період існування радянської влади. Найнаочнішим прикладом у цьому контексті стали українські дисиденти, які закладали перші цеглини у фундамент української державної незалежності. Після здобуття незалежності України особливості конфліктизаційності сепаратизму, хоч зумовлюються дещо видозміненими причинами, пов‘язаними з поліетнічним та поліконфесійним складом населення країни та тотальною підтримкою сепаратистських настроїв у певної частини російськомовних громадян з боку Росії, проте їхня сутність залишається незмінною – відокремлення від цілого, тобто від України, застосовуючи для цього той чи інший різновид (сецесію, іредентизм, енозіс чи деволюцію) сепаратизму. Особливість застосування кожного різновиду сепаратизму в Україні полягає в тому, що усі вони використовуються з російським «начинням». Йдеться про окупацію Росією Криму та ОРДЛО з використанням у першому випадку «зелених чоловічків», а у другому російсько-української війни та сепаратистськи налаштованих російськомовних українських громадян, котрі покликані приховати справжні наміри Росії на шляху її експансії в Україну.ukconflictseparatist sentimentsseparatismpolyethnicitypolyconfessionalismsecessionirredentismenosisdevolutionRussian utensils"green men"конфліктизаціясепаратистські настроїсепаратизмполіетнічністьполіконфесійністьсецесіяіредентизменозісдеволюціяросійське начиння«зелені чоловічки»Стаття