ДАНИЛЮК, ІванІванДАНИЛЮККОПИЛОВ, ДенисДенисКОПИЛОВ2026-03-182026-03-182025-06-30ДАНИЛЮК, І., КОПИЛОВ, Д. (2025). The concept of life-creativity in modern psychology. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Psychology, 1(21), 21–26. https://doi.org/10.17721/BPSY.2025.1(21).310.17721/BPSY.2025.1(21).3https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13292Background. The dynamics of modern socio-political life intensify psychological challenges, especially those related to personality functioning amid uncertainty and extended crisis. This increases the need for updated approaches to understanding life-meaning orientations, personal responsibility, and the processes of self-actualization and self-realization, particularly under martial law. In this context, the concept of life-creativity gains renewed importance in contemporary psychology. Methods. The study involved a review of theoretical and methodological literature. Methods of synthesis, comparison, and generalization were applied to define and interpret life-creativity across different psychological paradigms. Results. Interpretations of life-creativity differ depending on the theoretical perspective. In humanistic psychology (C. Rogers, A. Maslow), it is viewed as self-realization and the unfolding of one's inner potential. The existential approach (R. May, V. Frankl) emphasizes creativity as a way of coping with existential crises and seeking life's meaning. Behavioral theories (A. Bandura) explain it through environmental influence, modeling, and learning. In psychoanalysis (S. Freud, C. Jung, J. Lacan), life-creativity is a process of sublimation, resolving internal conflicts, and integrating the conscious and unconscious aspects of the mind. Ukrainian scholars (Y. Holovakha, N. Panina, T. Tytarenko, etc.) view the life path as a personal trajectory shaped by values, meaning, reflection, and activity. Life-creativity is seen as a means of adapting to crisis, forming life-meaning orientations, and actualizing personal potential. Conclusions. Life-creativity is an integrative psychological phenomenon that reflects active, value-based life construction in times of crisis. Across paradigms, it is associated with concepts such as subjectivity, self-realization, individuation, adaptation, and sublimation. Under martial law, studying it becomes particularly relevant, as individuals must adapt, reassess their priorities, and draw on inner resources to navigate ongoing change.Вступ. Динаміка сучасного вітчизняного суспільно-політичного життя загострила чимало психологічних проблем, серед яких проблема функціонування особистості в умовах невизначеності та неперервної кризи. Зростає потреба в нових підходах до осмислення смисложиттєвих орієнтацій людини, її відповідальності за власне життя, процесів самоактуалізації й самореалізації в умовах воєнного стану. Проблема життєтворчості особистості в цьому контексті набуває нового значення, що знаходить відображення в сучасних психологічних підходах. Методи. У дослідженні використано теоретико-методологічний аналіз літератури. Застосовано методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та систематизації з метою визначення змісту поняття життєтворчості та його інтерпретацій у різних психологічних напрямах. Результати. Життєтворчість у психології трактується по-різному залежно від теоретичного підходу. У гуманістичній традиції (К. Роджерс, А. Маслоу) її трактують як процес самореалізації, побудови власного життєвого шляху, вільного вираження внутрішнього потенціалу. В екзистенційному підході (Р. Мей, В. Франкл) акцентують увагу на творчості як відповіді на екзистенційні кризи, як пошуку сенсу життя. Представники біхевіористичного та необіхевіористичного напрямів (А. Бандура) пояснюють життєтворчість через засвоєння моделей поведінки, вплив середовища та процес навчання. У психоаналітичній традиції (З. Фрейд, Ґ. Юнг, Ж. Лакан) життєтворчість розглядають як результат сублімації, інтеграції свідомого та несвідомого, подолання внутрішніх конфліктів. У сучасному вітчизняному науковому дискурсі життєвий шлях розглядається як індивідуальна траєкторія розвитку особистості, де визначальну роль відіграють сенси, цінності, рефлексія та суб'єктна активність. У дослідженнях українських учених (Є. Головаха, Н. Паніна, Т. Титаренко та ін.), насамперед, йдеться про життєтворчість як механізм адаптації до кризових обставин, про формування смисложиттєвих орієнтацій, розкриття внутрішнього потенціалу особистості. Висновки. Життєтворчість – це інтегративне явище, яке охоплює активну, смислову діяльність людини щодо побудови власного життя в умовах викликів. У різних методологічних підходах дослідники розкривають її через поняття свободи, суб'єктності, цінностей, самореалізації, індивідуації, адаптації, сублімації. Вивчення життєтворчості особливо актуальне в умовах воєнного стану, коли особистість змушена перманентно ухвалювати нові рішення, переосмислювати пріоритети, мобілізувати свої психологічні ресурси.ukpersonalityself-realizationself-actualizationindividual developmentlife-creativitylife-meaning orientationsreflectioncreativityresponsibilitycrisesresiliencevaluesособистістьсамореалізаціясамоактуалізаціяіндивідуальний розвитокжиттєтворчістьсмисложиттєві орієнтаціїрефлексіякреативністьвідповідальністьсоціальні кризипсихологічна стійкістьцінностіСтаття