Корбозерова, Ніна МиколаївнаївнаНіна МиколаївнаївнаКорбозерова2026-03-262026-03-262026Korbozerova, N. (2026). Prehistoria Ibérica y su influencia en la formación y deterioro posterior de la lengua y cultura española. Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики, 49, 93-101. https://doi.org/10.17721/2663-6530.2026.49.93-10110.17721/2663-6530.2026.49.93-101УДК 11.134.2:81’373:39https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13844The study of the prehistory of the Iberian Peninsula is approached as a comprehensive interdisciplinary process, in which various scientific perspectives are coordinated, and the reconstruction of the past is carried out by integrating data from history, archaeology, linguistics, genetics, and other sciences, since none of these disciplines alone can provide a complete picture of societal development, its culture, history, and language; in this context, the interaction of the main components of typological-prehistoric research acquires particular significance. Firstly, history and archaeology complement each other: history analyzes past events, whereas archaeology provides material evidence of the existence of ancient societies, including artifacts, architectural structures, and inscriptions; secondly, the interrelation of linguistics and history allows for tracing the imprints of past eras in language, as historical linguistic methods make it possible to reconstruct migration processes, intercultural contacts, and stages of cultural transformations; thirdly, cultural anthropology examines traditions, beliefs, and social structures, which can often be adequately interpreted only in the context of the historical processes that shaped them; fourthly, literary and oral traditions, represented by myths, epic texts, and folk narratives, preserve historical memory and reflect the fundamental cultural values of society. The application of typological-prehistoric analytical methodology enables a closer approximation to reconstructing a fuller picture of the life of ancient communities, as well as understanding the processes of language emergence and the subsequent development of cultural and linguistic systems across different societies. Therefore, history, culture, and language are closely interconnected, as each of these spheres contributes specifically to the comprehensive study of a people and the evolution of its linguistic system over historical time; the study of the prehistory of the Iberian Peninsula allows for a deeper understanding of certain aspects of contemporary Spanish society, particularly the formation of its linguistic tradition, although definitive conclusions about the language of distant ancestors are not always possible.Дослідження доісторії Піренейського півострова розглядається як комплексний міждисциплінарний процес, у межах якого узгоджуються різні наукові підходи, а реконструкція минулого здійснюється шляхом поєднання даних історії, археології, лінгвістики, генетики та інших наук, оскільки жодна з цих дисциплін окремо не здатна відтворити цілісну картину розвитку суспільства, його культури, історії та мови. У цьому контексті особливого значення набуває взаємодія основних складників типологічно-доісторичного дослідження. По-перше, історія та археологія доповнюють одна одну: історія аналізує події минулого, тоді як археологія надає матеріальні свідчення існування давніх суспільств, зокрема предмети матеріальної культури, архітектурні споруди та написи. По-друге, взаємозв’язок лінгвістики й історії дає змогу простежити відбитки минулих епох у мові, адже методи історичної лінгвістики дозволяють реконструювати міграційні процеси, міжкультурні контакти та етапи культурних трансформацій. По-третє, культурна антропологія досліджує традиції, вірування та соціальні структури, які часто можуть бути адекватно інтерпретовані лише з урахуванням історичних процесів, що зумовили їх формування. По-четверте, літературна та усна традиції, представлені міфами, епічними текстами й народними оповідями, зберігають історичну пам’ять і відображають базові культурні цінності суспільства. Застосування методології типологічно-доісторичного аналізу дає можливість наблизитися до реконструкції більш повної картини життя давніх спільнот, а також до розуміння процесів виникнення мови й подальшого розвитку культурних і мовних систем у різних суспільствах. Отже, історія, культура та мова перебувають у тісному взаємозв’язку, оскільки кожна з цих сфер робить специфічний внесок у комплексне дослідження народу та еволюції його мовної системи впродовж історичного часу. Вивчення доісторії Піренейського півострова дає змогу глибше зрозуміти окремі аспекти життя сучасного іспанського суспільства, зокрема формування його мовної традиції, хоча щодо мови віддалених предків не завжди можна зробити остаточні висновки.El estudio de la prehisoria de la península Ibérica se presenta como la coordinción de los componentes integrantes y la investigación es interdisciplinar donde se combinana los datos de la historia, arqueología, lingüística, genética y otras ciencias para reconstruir el pasado, pues ninguna de estas disciplinas por sí sola puede ofrecer la imagen completa del desarrollo de la sociedad, su cultura, historia y la lengua. En este contexto, veamos cómo se coordinan entre sí los componentes de la investigación tipológico-prehistórica: 1. Historia y arqueología. La historia estudia los acontecimientos del pasado, mientras que la arqueología aporta evidencias materiales (objetos, construcciones, inscripciones). 2. Lingüística e historia. La lengua conserva huellas del pasado. A través de la lingüística histórica se pueden reconstruir migraciones, contactos entre pueblos y cambios culturales. 3. Antropología cultural. La antropología estudia costumbres, creencias y formas de organización social. Estas prácticas culturales muchas veces se explican mejor cuando se entienden los procesos históricos que las originaron. 4. Literatura y tradición oral. Los mitos, epopeyas y relatos populares conservan memorias históricas y valores culturales. Se aprovecha la metodología de la investigación tipológico-prehistórica, en el resultado de la cual nos acercamos a descifrar el cuadro más completo de la vida humana y el surgimiento del lenguage y, por fin, al conocimiento más profundo de la cultura y de la lengua de tal o cual sociedad. Entonces. la historia, cultura y lengua se coordinan porque cada una aporta los matices específicos en el estudio más o menos completo de la comprensión profunda de un pueblo y el desarrollo de la lengua a lo largo del tiempo. La prehistoria de la península Ibérica posibilita descubrir todos los aspectos de la vida de los españoles contemporáneos, incluso su lengua, aunque no se puede decir nada de ésta de sus antepasados remotos.esla prehistoriael tema interdisciplinarla península Ibéricael deteriorola lengua españolaдоісторіяміждисциплінарне дослідженняПіренейський півострівкультурний розвитокіспанська моваla prehistoriael tema interdisciplinarla península Ibéricael deteriorola lengua españolaСтаття