Лозко, Г.Г.Лозко2026-03-182026-03-182025-07-02Лозко, Г. (2025). Поліський обряд «Щоб війна закінчилася» в етнографічних записах Андрія Шкарбана. Українознавство, 2(95), 195-207. https://doi.org/10.17721/2413-7065.2(95).2025.331421УДК 392(477)10.17721/2413-7065.2(95).2025.331421https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13455The relevance of the research. From an ethnographic point of view, Kyiv Polissia has been studied in great detail by numerous ethnographic expeditions both in Soviet times and in independent Ukraine. However, the materials of cultural heritage research have not always been published. Meanwhile, the spiritual culture of the Polisshchuks has preserved many relic phenomena that urgently needs saving. Among the materials of A. Shkarban's field research, attention was drawn to the rite “To end the war”, which is undoubtedly of ancient origin. The ethnographer includes interviews with eight respondents who participated in the rite or personally observed it. The author mentions 19 villages in Kyiv and Zhytomyr Polissia, including the town of Chornobyl (1942-1944), through which the ritual procession with the sacred bread passed. Nowadays, due to the Russian-Ukrainian war, this work has become extremely relevant. Such rites contribute to the unity of the people and the preservation of national identity.The purpose of the article is to introduce into scientific circulation the still little-known historical and ethnographic material about the rite “To end the war” and the religious studies of its semantics, actors, spiritual and cultural significance for the possible restoration and use of scientific results in the strategy of development of national culture and tourism in post-war Ukraine.Conclusions. First of all, we have documentary evidence of the historical fact of the rite and ethnographic record of the spiritual and cultural phenomenon: in Polissia in 1942-1944, folk-customary rites “To end the war”, “For there to be no war”, “For peace to come”, “For peace to be”, which can be attributed to archaic apotropaic magic were performed. The ritual “To end the war” was of great national importance, as it was associated with vital values for the entire people of Ukraine, and thus required a lot of social effort to prepare and perform. It bears all the features of a matriarchal spiritual practice inherent in the ancient pre-Christian tradition, associated with the ritual purity of the participants, although with a later introduction of elements of the Christian church liturgy (church singing, bringing ritual bread into the church, etc.). The folk rite of “expelling the war” in its revived form is becoming extremely relevant nowadays, when the Russian-Ukrainian war has been going on for almost 11 years; its value is important for religious organisations, tourist and cultural societies, and Ukrainian spiritual culture in general. Information about the ritual "To end the war" requires further research, supplementation with factual and analytical materials, and a comprehensive understanding by Ukrainian ethnologists, religious scholars, and historians. Keywords: rite "To end the war", ritual bread, World War II, Andrii Shkarban, Kyiv Polissia, Zhytomyr Polissia.Актуальність. Київське Полісся з етнографічного погляду доволі докладно досліджене численними етнографічними експедиціями як за радянського часу, так і за незалежної України. Щоправда, не завжди матеріали досліджень культурної спадщини були опубліковані. А тим часом у духовній культурі поліщуків збереглося багато реліктових явищ, які треба рятувати терміново. Серед матеріалів польових досліджень А. Шкарбана увагу привернув обряд «Щоб війна закінчилася», що, безумовно, має найдавніше походження. До цієї теми етнографом включено інтерв’ю з вісьмома респондентками, які були учасницями обряду або особисто спостерігали його. Згадується 19 сіл Київського і Житомирського Полісся, у тому числі й місто Чорнобиль (1942–1944), через які проходила обрядова хода зі священним хлібом. Нині у зв’язку з російсько-українською війною ця робота виявилася надзвичайно актуальною. Подібні обряди сприяють єдності народу та збереженню національної ідентичності. Мета статті – ввести в науковий обіг досі маловідомий історико-етнографічний матеріал про обряд «Щоб війна закінчилася» та релігієзнавче дослідження його семантики, дійових осіб, духовно-культурного значення для ймовірного відновлення і використання наукових результатів у стратегії розвитку національної культури і туризму в повоєнній Україні. Висновки. Насамперед маємо документальне свідчення історичного факту обряду та етнографічну фіксацію духовно-культурного явища: на Поліссі у 1942–1944 роках проводилися народно-звичаєві обряди «Щоб війна закінчилася», «Щоб не було війни», «Щоб настав мир», «Щоб був мир», які можемо віднести до архаїчної апотропеїчної магії. Обряд «Щоб війна закінчилася» мав велике всенародне значення, оскільки був пов’язаний із життєво важливими цінностями для всього народу України, а отже, потребува́в чимало суспільних зусиль для його підготовки і виконання. Він має всі ознаки матріархальної духовної практики, притаманної в давні часи дохристиянській традиції, пов’язаної з ритуальною чистотою учасниць, хоча вже з пізнішим вкрапленням елементів християнської церковної літургії (церковний спів, занесення в церкву обрядового хліба тощо). Народний обряд «прогнання війни» у відродженому вигляді стає надто актуальним у наш час, коли російсько-українська війна затяглася вже майже на 11 років; його цінність важлива як для релігійних організацій, так і для туристично-культурологічних товариств та української духовної культури загалом. Відомості про обряд «Щоб війна закінчилася» потребують подальшого дослідження, доповнення фактографічними та аналітичними матеріалами, їх комплексним осмисленням українськими етнологами, релігієзнавцями та істориками. Ключові слова: обряд «Щоб війна закінчилася», ритуальний хліб, Друга світова війна, Андрій Шкарбан, Київське Полісся, Житомирське Полісся.ukPolissia Rite «to End the War» in the Ethnographic Records of Andrii ShkarbanПоліський обряд «Щоб війна закінчилася» в етнографічних записах Андрія ШкарбанаСтаття