Стадник, Б.Б.Стадник2026-03-182026-03-182025-12-15Стадник, Б. (2025). Соціальні орієнтири справедливості в кризовому суспільстві. Українознавство, 4(97), 201-212. https://doi.org/10.17721/2413-7065.4(97).2025.345375УДК 17.023:316.7:316.4210.17721/2413-7065.4(97).2025.345375https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13498The relevance of the research. Bringing about fundamental changes in all spheres of Ukrainian society is the most important task during the crisis. This issue has become particularly acute in the context of war. The crisis requires overcoming social apathy among citizens and awakening genuine interest in ways to minimize the impact of both internal and external factors. The Verkhovna Rada of Ukraine has adopted regulatory and legislative acts that aim to overcome crisis processes, conflicts, and resistance to the aggressor. People with life and social positions, principles, goals, attitudes, life plans, and hopes are at the heart of these transformations. Their implementation is closely linked to moral, ethical, national, regulatory and legal values and the principles of justice. In this context, justice is actualised, and it is an important factor in minimising crisis processes in society.The purpose is to examine the social orientations of justice in crisis society, emphasizing their ethical, legal, and historical dimensions in Ukraine’s development.Conclusions. In a society where justice prevails, a person acts as a subject in relation to objective reality, since they have the opportunity to realize social needs, interests, and goals. Together, they pave the way for a certain character and type of activity. The latter, in essence, is a reflection of objective reality in people's consciousness, which is carried out not mirror-like, but through the prism of the principles of justice. As a rule, people's understanding of their relationship to reality depends on the extent to which social interests coincide or do not coincide with the laws of social development. The regulator of this process is the structure of the mode of production and the relations (justice or injustice) that exist in the social dimension. In this dimension, justice, subjectivizing a certain reality of the worldview, determines the subjectivity of the attitude towards objective social reality and the laws of social development. Violating these principles, whether unjustly or artificially, results in disharmony in social life. If we take, for example, the structure of the mode of production as an important factor in socio-economic relations, it ultimately leads to social resistance, crisis, and conflict. An example of this is the 1991 “Revolution on Granite,” which was the first large-scale protest on Independence Square. Other key protest movements, such as “Ukraine without Kuchma” and the “Orange Revolution” (2004), and the “Revolution of Dignity” (2013-2014), were somewhat different in nature and cause, but at their core were questions of values, particularly justice in society. The most acute form of expression of the crisis and subsequent conflict was the external “military aggression” of the Russian Federation. It was based on the enemy's understanding that in Ukrainian society, through injustice in the distribution of material goods during predatory privatization and the minimized influence of the state as a regulator of social processes in the so-called “free market,” led to conflicts of interest and destructive/crisis manifestations, which the Russian Federation used in its aggressive policy. The consolidation of Ukrainian society, patriotism, and the national movement, based on the principles of justice and social values, mobilizes and ensures active resistance to the enemy.Актуальність. Вирішення найвагоміших завдань під час кризи спрямоване на проведення кардинальних змін усіх сфер українського суспільства. Особливо гостро ця проблематика постала в умовах війни. Криза потребує подолання соціальної апатії громадян і пробудження справжнього інтересу до шляхів мінімізації впливу як внутрішнього, так і зовнішнього чинників. Прийняті Верховною Радою України нормативно-правові й законодавчі акти націлюють на подолання кризових процесів, конфліктів, спротив агресору. В центрі цих перетворень постають люди із життєвими та громадськими позиціями, принципами, цілями, установками, життєвими планами, надіями. Їхня реалізація тісно пов’язана із морально-етичними, національними, нормативно-правовими цінностями, закладеними принципами справедливості. В такому вимірі справедливість актуалізується і є вагомим чинником мінімізування кризових процесів у суспільстві. Мета – дослідити соціальні орієнтири справедливості в кризовому суспільстві, підкреслюючи їх етичний, правовий та історичний виміри в розвитку України. Висновки. У суспільстві, де домінує справедливість, людина виступає щодо об’єктивної дійсності суб’єктом, оскільки вона має можливості для реалізації суспільних потреб, інтересів, цілей. Загалом вони відкривають шлях до  певного характеру і виду її діяльності. У своїй сутності відображення об’єктивної дійсності у свідомості людей здійснюється не дзеркально, а крізь призму принципів справедливості. Як правило, осмислення людьми свого ставлення до дійсності залежить від того, наскільки збігається або не збігається  соціальний інтерес із законами розвитку суспільства. Регулятором цього процесу постають структура способу виробництва та відносини /справедливості або несправедливості/, які існують у суспільному вимірі. В такому вимірі справедливість, суб’єктивуючи певну реальність бачення світу, обумовлює суб’єктивність ставлення до об’єктивної соціальної дійсності та законів суспільного розвитку. Їх несправедливе або штучне порушення призводить до  дисгармонії соціального буття, якщо взяти, наприклад, структуру способу виробництва як важливого чинника соціально-економічних відносин, зрештою, спричиняє суспільний спротив, кризи та конфлікти. Прикладом може бути Революція на граніті 1991 року – перша масштабна акція протесту на майдані Незалежності. Інші ключові протестні рухи – «Україна без Кучми», Помаранчева революція (2004), Революція Гідності (2013–2014) – мали дещо інакший характер і причини, але в їхній основі постають питання щодо ціннісного виміру, справедливості у суспільстві. Найбільш гострою формою вираження кризи, а надалі конфлікту постала зовнішня військова агресія рф. В її основі лежить розуміння ворогом того, що в українському суспільстві несправедливий розподіл матеріальних благ під час грабіжницької приватизації, мінімізований вплив держави як регулятора соціальних процесів у так званому «вільному ринку» призвели до конфлікту інтересів, деструктивних /кризових/ виявів, які використала рф у своїй агресивній політиці. Консолідація українського суспільства, патріотизм, національний рух на основі принципів справедливості мобілізують і забезпечують активний спротив ворогу.ukсправедливістькризове суспільствоконфліктвійськова агресіяпотребиінтересиціліцінностіСтаття