Kovalenko, VadymVadymKovalenko2026-04-072026-04-072025-12-30Kovalenko, V. (2025). DIGITAL IDENTITY AND DIGITAL PERSONALITY: PHILOSOPHICAL DIMENSIONS OF MODERN SUBJECTIVITY. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Philosophy, 2(13), 22–27. https://doi.org/10.17721/2523-4064.2025/13-3/1410.17721/2523-4064.2025/13-3/14https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/14524B a c k g r o u n d . The digital transformation of social reality raises the issue of rethinking human subjectivity, in particular the relationship between the concepts of digital identity and digital personality. In scientific discourse, these phenomena are often identified, however, they denote different dimensions of self-identification in network communications. The purpose of this article is to provide a philosophical analysis of the essential differences between digital identity as an instrumental and legal category and digital personality as a form of experienced and constructed "I". The importance of highlighting their connection with the classical problem of self-awareness of the subject is demonstrated. M e t h o d s . The study is based on a complex historical and philosophical methodology, which is a combination of hermeneutic analysis of classical texts, where the fundamental model of self-evidence is formed. For example, R. Descartes, with his concept of cogito, and P. Ricoeur, who introduces a dialogic and narrative dimension of identity through the figure of the Other, together with primary sources and critical literature, have become not only a source of ideas and views but also form the basis of the research methodology. Comparative analysis is used to compare these positions with modern interpretations of digital subjectivity in the works of S. P. Crawford, G. A. Terpstra and M. Robles-Carrillo. The generalization of theoretical materials is carried out using the analytical-synthetic method. R e s u l t s . It has been established that digital identity appears as an instrumental and legal construct that provides access to digital space through the procedure of identification, authentication and authorization. Instead, digital identity is formed as a dynamic process of self-construction in interaction with network communities and media practices, which is consistent with the idea of the group, emergent nature of identity described in modern socio-philosophical approaches. The continuity between Cartesian radical doubt about the reliability of sensory experience and the modern problematic of the instability of the digital "I" is shown, as well as the relevance of P. Ricoeur's thesis that self-awareness is formed through an encounter with the Other – in the digital environment, this figure becomes the network "Other", community or platform. C o n c l u s i o n s . Conclusions. The need for a clear philosophical distinction between digital identity and digital personality for an adequate analysis of modern subjectivity is substantiated. The digital environment not only provides new technical means of self-presentation, but also transforms the existential foundations of human self-knowledge, which opens up prospects for further research in the field of history of philosophy, philosophical anthropology, media philosophy, social ontology, etc.В с т уп . Наголошено, що цифрова трансформація соціальної реальності актуалізує питання переосмислення людської суб'єктності, зокрема співвідношення понять цифрової ідентичності та цифрової особистості. У науковому дискурсі ці явища часто ототожнюються, утім, вони позначають різні виміри самоідентифікації у мережевих комунікаціях. Метою статті є філософський аналіз сутнісних відмінностей між цифровою ідентичністю як інструментальною та правовою категорією і цифровою особистістю як формою переживаного і конструйо-ваного "Я". Продемонстровано важливість висвітлення їх зв'язку з класичною проблемою самоусвідомлення суб'єкта. М е т о д и . Застосовано комплексну історико-філософську методологію, яка є поєднанням герменевтичного аналізу класичних текстів, у яких формується засаднича модель самоочевидності. Наприклад, Р. Декарт з його концептом cogito або ж П. Рікер, який вводить діалогічний і наративний вимір ідентичності через фігуру Іншого, загалом першоджерела та критична література постали не лише джерелом ідей та поглядів, але й формують основу методології дослідження. Порівняльний аналіз вжито для зіставлення цих позицій із сучасними інтерпретаціями цифрової суб'єктності в роботах С. Кроуфорд, Ґ. А. Терпстра та М. Роблес-Каррільо. Теоретичні матеріали узагаль- нено шляхом аналітико-синтетичного методу. Р ез у л ь т ат и . Установлено, що цифрова ідентичність постає як інструментальна та правова конструкція, яка забезпечує доступ до цифрового простору завдяки процедурі ідентифікації, автентифікації, авторизації тощо. Натомість визначено, що цифрова особистість формується як динамічний процес самоконструювання у взаємодії з мережевими спільнотами та медіапрактиками, що узгоджується з ідеєю групової, емерджентної природи ідентич-ності, яка описана в сучасних соціофілософських підходах. Показано спадкоємність між картезіанським радикальним сумнівом щодо достовірності чуттєвого досвіду та сучасною проблематикою нестійкості цифрового "Я", а також актуальність рікерівської тези про те, що самоусвідомлення формується через зустріч з Іншим – у цифровому середовищі цією фігурою стає мережевий "інший", спільнота або платформа. В и сн о в к и . Обґрунтовано необхідність чіткого філософського розрізнення цифрової ідентичності та цифрової особистості для адекватного аналізу сучасної суб'єктності. Цифрове середовище не лише надає нові технічні засоби самопрезентації, але й трансформує екзистенційні засади людського самопізнання, що відкриває перспективи подальших досліджень у сфері історії філософії, філософської антропології, медіафілософії, соціальної онтології тощо.ukhistory of philosophydigital identitydigital personalitysubjectivitydigital spacephilosophy of the information societymedia philosophy.історія філософіїцифрова ідентичністьцифрова особистістьсуб'єктністьцифровий простірфілософія інформаційного суспільствамедіафілософія.Стаття