Стадник, М.М.Стадник2026-04-132026-04-132021-05-19Стадник, М. (2021). Наука і релігія в католицькій доктрині: коадаптивні тенденції. Софія. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник, 1(17), 18–21. https://doi.org/10.17721/sophia.2021.17.3УДК 261.6:00110.17721/sophia.2021.17.3https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/15730Theoretical approaches to the co-adaptation of science and religion in Catholicism are revealed. The metaphysical substantiation of the existence of the supernatural is shown. The multifaceted arguments for the defense of the idea of creation are based on references to the limited and historical underdevelopment of human practice, evidence of the presence of uncontrolled, almost undeveloped, and therefore incomprehensible phenomena of nature, society and the human psyche. A characteristic feature of theological knowledge is not systematic, but spontaneity, at their basis is the rational substantiation of the irrational. The process of cognition for Catholic theologians presupposes the dominance of faith and the silence of reason. This understanding of the process of cognition and the role of science has changed over the course of historical time. Under the influence of the growing role of science, Catholic theologians began to highlight in certain issues not only the possible combination of religion with scientific knowledge, but also to prove the beneficial influence of religion on science. In the Catholic understanding, this points to the leading role of religion in the emergence of science. At the same time, scientific knowledge strives for objective significance and maximum accuracy. The Catholic doctrine of creation not only recognizes subjectivism, but also identifies theological faith and inner experience with the criterion of truth. A comparative analysis of scientific and theological knowledge shows that their purpose, methods and criteria of knowledge are essentially opposite.Розкрито теоретичні підходи щодо коадаптації науки і релігії в католицизмі та показано метафізичне обґрунтування існування надприродного. В основі різнопланових аргументів на захист ідеї творення залишаються посилання на обмеженість та історичну нерозвиненість людської практики, свідчення про наявність неконтрольованих, майже неосвоєних, а тому незрозумілих явищ природи, суспільства й людської психіки.Характерною особливістю теологічного пізнання є не системність, а стихійність, у їхный основі лежить раціональне обґрунтування ірраціонального. Процес пізнання для католицьких теологів передбачає домінування віри і безмовність розуму. Подібне розуміння процесу пізнання та ролі науки із плином історичного часу змінювалося. Під впливом зростаючої ролі науки теологи стали в окремих питаннях не тільки привертати увагу до можливого суміщення релігії з науковим пізнанням, але і доводити благотворний вплив релігії на науку. У католицькому розумінні це вказує на провідну роль релігії у виникненні науки. Завданням теології є пізнання надприродного шляхом навіювання, переконання людей у його реальності. Наукове пізнання прагне до об'єктивної значущості і максимальної точності, виключаючи все особистісне і суб'єктивне. Католицька доктрина творення визнає не тільки суб'єктивізм, але теологічну віру, внутрішні переживання зводить до рангу критеріїв істини. Порівняльний аналіз наукового та теологічного пізнання свідчить, що їхні мета, способи та критерії знань за своєю суттю протилежні.ukCatholic doctrinetheological knowledgescientific knowledgeкатолицька доктринатеологічне пізнаннянаукове пізнанняСтаття