Баранаускіне, IнгрідаIнгрідаБаранаускіне0000-0001-6458-5325Коваленко, Алла БорисівнаАлла БорисівнаКоваленко2026-04-042026-04-042020Баранаускіне, І., & Коваленко, А.Б. (2020). Психологічні особливості міжособистісних стосунків дітей-сиріт старшого дошкільного віку. Український психологічний журнал, 2(14), 9-27. https://doi.org/10.17721/upj.2020.2(14).1УДК 159.910.17721/upj.2020.2(14).1https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/14121У статті наведено результати дослідження особливостей міжособистісних стосунків дітей-сиріт старшого дошкільного віку. Виявлено відмінності у функціонуванні сфери міжособистісних стосунків у дітей-сиріт та дітей, які виховуються в сім’ї. У дітей-сиріт переважає підвищений інтерес до дорослого, що свідчить про незадоволення потреби в увазі з його боку. Головним мотивом спілкування дітей, які виховуються в сім’ї, є пізнавальний мотив, тоді як у дітей-сиріт – потреба в увазі й доброзичливості. У дітей-сиріт відмічається підвищена конфліктність, приводом для чого є побутові проблеми і боротьба за увагу і доброзичливість дорослого, на відміну від дітей, що виховуються в сім’ї, в яких приводом для конфлікту є самоствердження в грі. Діти-сироти слабше та рідше виражають у спілкуванні свої власні емоції, рідко звертаються до партнера за порадою, підтримкою та для обміну враженнями, на відміну від дітей з сім’ї. Стосунки з однолітками у дітей-сиріт викликають відчуття байдужості. Виявлено відмінності між дітьми-сиротами та дітьми, які виховуються в сім’ї за показниками благополуччя взаємостосунків: у групі дітей-сиріт він є досить низьким, водночас як у дітей, які виховуються в сім’ї, – високий. У дітей-сиріт через проблеми у міжособистісних стосунках з дорослими та однолітками спостерігаються певні відхилення в становленні найважливіших психологічних утворень: спотворення образу себе, затримка у становленні суб’єктного ставлення до самого себе, а також уповільнений і неповноцінний розвиток активності, що в подальшому може негативно позначитися на психологічному благополуччю особистості.The article presents the research on the characteristics of older preschool-age orphans’ interpersonal relationships. It reveals differences between the functioning of the sphere of orphans’ interpersonal relations and that of children brought up in families. Orphans show higher interest in adults, indicating that orphans’ need in adults’ attention is not satisfied. The main motives for communication with adults in families are mutual interactions and cognitive needs, while the dominant motive of orphan children is searching for attention and kindness. Orphans show increased inclination to conflicts, cause for which are every-day issues and the struggle for adults’ attention and friendliness. The main cause of conflicts characteristic for family-raised children is their selfaffirmation in games. Orphans are less and less likely to express their own emotions when communicating. They rarely turn to their partners for some advice, support, and sharing of experiences, unlike children in families. Orphaned children feel indifference in relationships with peers. Differences were found between orphaned children and family-raised children as for well-being of relationships: orphans’ well-being is quite low, while family-raised children’s well-being is high. Orphaned children, due to problems in interpersonal relationships with adults and peers, have some deviations in the most important psychological formations: distortion of self image, delayed formation of subjective attitude to oneself, as well as slow and abnormal development of activity, which may further negative affect their psychological well-being.ukстарший дошкільний вікдіти-сиротисоціометричний статусемоційні компоненти ставленняміжособистісні стосункиinterpersonal relationshipsolder preschool ageorphanssociometric statusemotional components of relationshipsСтаття