Сунь ЦзяїШвець, Ганна Дмитрівна2026-05-012026-05-012026-04-22Сунь Цзяї. Концепт ДОРОГА в сучасному українському масмедійному дискурсі : дис. ... доктора філософії в галузі гуманітарних наук : 035 Філологія. Київ, 2026. 264 с.УДК 811.161.2’272’37’42:316.774(043.3)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/18782Сунь Цзяї. Концепт ДОРОГА в сучасному українському масмедійному дискурсі. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 Філологія – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2026. Дисертаційна робота присвячена дослідженню структури, фреймової організації та способів репрезентації концепту ДОРОГА в сучасному українському масмедійному дискурсі у 2014–2025 рр. У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, зумовлену посиленням ролі масмедійного дискурсу в умовах російсько-української війни та зростанням когнітивно-дискурсивного потенціалу концепту ДОРОГА як ключового маркера воєнного, гуманітарного, політичного й екзистенційного досвіду сучасного українського суспільства. Визначено мету та завдання дослідження, окреслено об’єкт і предмет, описано матеріал і джерела дослідження, а також методи аналізу. Схарактеризовано наукову новизну, теоретичне й практичне значення дисертації, подано відомості про апробацію результатів дослідження та публікації за темою роботи, а також описано структуру й обсяг дисертації. У першому розділі «Теоретичні та історичні засади концептології медійного простору» розглянуто основні підходи до трактування поняття масмедійного дискурсу в сучасній лінгвістиці, окреслено історію становлення дискурс-аналізу та ключові напрями дослідження мови масмедіа. Проаналізовано співвідношення понять мова, мовлення, текст і дискурс. Систематизовано теоретичні положення лінгвоконцептології та фреймової семантики. Розкрито специфіку концепту як ментальної та дискурсивної одиниці, схарактеризовано його поняттєвий, образний і ціннісний складники. Окрему увагу приділено фреймовому підходу до аналізу концептів. Здійснено огляд вітчизняних і зарубіжних досліджень концептів ДОРОГА, ШЛЯХ, ПУТЬ. Показано, що зазначені концепти мають архетипну, символічну та аксіологічну значущість і широко функціонують у різних типах дискурсу. У другому розділі «Концепт ДОРОГА у воєнному масмедійному дискурсі України (2014–2025 рр.)» висвітлюється еволюція та багатовимірна репрезентація концепту ДОРОГА в сучасному українському масмедійному дискурсі в умовах війни. У п. 2.1. проаналізовано номінативне поле концепту ДОРОГА, встановлено його багатовимірну й ієрархічно організовану структуру, що охоплює просторово-ландшафтний, суб’єктно-акціональний та екзистенційно-світоглядний рівні концептуалізації. У п. 2.2 «Дорога як національна стратегія: концепт ДОРОГА в публічних промовах Президента України В. Зеленського» доведено, що до 2022 р. образ дороги у промовах Президента функціонував переважно в контексті інфраструктурного розвитку, реформ і модернізації держави. Після початку повномасштабного вторгнення ДОРОГА набуває значення шляху боротьби, руху до перемоги, духовного та національного відродження. Риторика для зовнішньої аудиторії зосереджується на цивілізаційному виборі України та спільних цінностях із Заходом; для внутрішньої – на консолідації суспільства, підтриманні віри та моральної єдності. У центрі уваги п. 2.3 «Дороги єдності: символіка спільного простору у трансмедійних практиках (Радіодиктант національної єдності)» – семантичне наповнення концепту, його образно-ціннісні параметри та динаміка актуалізації від початку проведення диктанту до сучасного періоду. Виокремлено основні когнітивні сектори реалізації концепту та установлено, що концепт вербалізується широким спектром засобів – від топонімів до розгорнутих метафоричних структур. Доведено, що після 2022 р. у текстах домінують мотиви вимушеного переселення, руйнування інфраструктури, небезпеки, невизначеності та психологічної напруги. Образ дороги переходить із нейтрального просторового орієнтира до символу воєнного досвіду, колективної травми та стійкості. У п. 2.4 «Дороги втрати та болю: вербалізація травматичного досвіду тимчасового переміщення та біженства» проаналізовано мовну репрезентацію субконцептів ПЕРЕСЕЛЕНЕЦЬ і БІЖЕНЕЦЬ як ключових елементів ближньої периферії концепту ДОРОГА в офіційному новинному та внутрішньогруповому соцмедійому дискурсах. Показано, що в інституційному масмедійному сегменті образ переселенця постає переважно в межах адміністративно-статистичної моделі, тоді як у дискурсі самих переселенців лексема набуває функцій самоідентифікації, консолідації та вираження емоційного досвіду втрати дому й подолання стигматизації. Порівняльний аналіз демонструє, що до повномасштабного вторгнення ДОРОГА в дискурсі переселенців сприймалась переважно як засіб втечі від локальної небезпеки, тимчасовий етап з надією на повернення або новий старт, а після 2022 р. перетворюється на центральну метафору тотальної втрати, виживання та колективного досвіду національного масштабу. Натомість у дискурсі біженців ДОРОГА стає межею ідентифікаційного зламу, почуття іншості, травми та залежності від чужого простору без гарантії повернення. У п. 2.5 «Дороги спротиву та служіння: медіадискурс військових, фіксерів, волонтерів і госпітальєрів» показано, що дорога набуває багатозначності як бойова арена, гуманітарний коридор, медичний маршрут («дорога життя») та об’єкт стратегічного планування та ризику. Концепт реалізується через субфрейми «дорога як місія», «дорога як доказ», «дорога як пастка/зона ризику», «дорога як моральний вибір» та «дорога колективної пам’яті». У п. 2.6 «Тревелблоги: трансформація концепту ДОРОГА в умовах війни» продемонстровано, що до 2022 р. концепт асоціювався з подорожами, відкриттям, культурним обміном і пізнанням України, а суб’єктами руху були туристи, мандрівники, історики, місцеві мешканці; маршрути та інфраструктура демонстрували відкритість і автентичність простору. Після початку повномасштабного вторгнення концепт набуває кризової та екзистенційної семантики: центральними суб’єктами стають переселенці, біженці, військові, волонтери, активісти, технічні експерти; маршрути трансформуються у шляхи порятунку, евакуації, гуманітарної допомоги та фронтових переміщень, інфраструктура руйнується або обмежується блокпостами й тимчасовими притулками, а перешкоди руху включають обстріли, мінування та транспортні колапси. Узагальнену модель у п. 2.7 «Структура концепту ДОРОГА в сучасному українському масмедійному дискурсі: узагальнена фреймова модель із часовою динамікою» розроблено з урахуванням часової динаміки та трансформації семантики. Ядро концепту вміщує незмінний компонент (переміщення, локальність, напрямок) та змінний (трансформація від лінійного шляху до складного маршруту з небезпеками, бар’єрами; поступовий перехід від безіменних просторів до маркованих; від загального напрямку до стратегічно-тактичного); на ближній периферії спостерігається розширення множини суб’єктів; інтенсифікація перешкод та динаміка модальності від можливості до обов’язку й незворотності; на дальній периферії зафіксована зміна семантичного навантаження: інфраструктурний потенціал (2000–2013 рр.); виживання, переселення (2014–2021 рр.); місія, порятунок, памʼять (2022–2025 рр.). Зауважено семантичну дзеркальність: те, якою стає дорога – таким є стан суспільства. У третьому розділі «Дорога травми та відновлення: масмедійна репрезентація досвіду спільнот, постраждалих внаслідок війни в Україні» проаналізовано концепт ДОРОГА як концепт у дискурсі суспільства неперервної травми з акцентом на відображення соціальних екзистенційних трансформації під час війни. У п. 3.1 «Дорога після фронту: концепт ДОРОГА в мовленні поранених» установлено, що концепт ДОРОГА у мовленні поранених військових охоплює реальні маршрути евакуації (ядро), процес реабілітації та адаптації до нового тіла, внутрішню роботу пам’яті та переосмислення пережитого (ближня периферія), а також пошук нової ідентичності та сенсу життя після травми (дальня периферія). У п. 3.2 «Дорога як осмислення травматичного досвіду: мовні прояви ПТСР у ветеранів» зазначено, що у ядрі концепту ДОРОГА сконцентровано відчуття безнадійної подорожі між війною і мирним життям; ближня периферія відбиває повернення агентивності у маршрутах реінтеграції та терапії; дальня периферія фіксує перетворення травми на ресурс сенсу. У п. 3.3 «Дорога жалоби: мовна репрезентація втрати в родинах загиблих» показано, що дорога постає нелінійним процесом, який охоплює ритуальні маршрути прощання та внутрішні психологічні траєкторії втрати. Виокремлено ключові слоти: шок і заперечення, гнів, провина, спогади, інтеграція в теперішнє та продовження справи загиблого. Сформовано фреймову модель концепту «дорога жалоби», у межах якої ядро охоплює гострі переживання втрати; ближня периферія репрезентує процес поступової інтеграції втрати у повсякденне життя через осмислення провини, актуалізацію спогадів, відновлення рутин та формування нових соціальних ролей; дальня периферія відображає трансформацію особистого болю у соціально значущий досвід через меморіальні практики, волонтерство та публічне свідчення. У п. 3.4 «Втрачені дороги дитинства: посттравматичне мовлення дітей і підлітків» доведено, що у дитячих наративах дорога функціонує насамперед як шлях фізичного виживання (утеча, депортація, евакуація) (ядро), водночас символізуючи втрату дому, батьків і самого дитинства (ближня периферія) та шлях подолання травми і формування нової ідентичності (дальня периферія). У п. 3.5 «Дорога/подорож як ретрит» показано, що подорожі (гірські походи та спільні виїзні практики) осмислюються як послідовність терапевтичних етапів: рух → випробування → колективна підтримка → повернення, які вербалізується метафорикою підйому, «другого дихання», оновлення. Фреймовий аналіз дозволив виокремити ядро концепту (тілесний рух, реабілітаційні практики, відчуття відновлення), ближню периферію (солідарність, ритуали спільності, колективна дейксисність) і дальню периферію (пошук сенсу, духовне відродження, мета-наратив національного поступу). У п. 3.6 «Іронія як спроба осмислення воєнно-політичного контексту: концепт ДОРОГА в мемах українського сегмента соцмереж» потрактовано іронію у мемах як ключовий механізм, який переосмислює дорогу від буденного «шляху з ямами» до потужного символу колективної витримки, стратегічної кмітливості та переможного руху вперед. У п. 3.7 «Узагальнена фреймова модель концепту ДОРОГА в суспільстві у стані травми війни (на матеріалі українського масмедійного дискурсу)» розроблена додаткова модель, яка розкриває образ дороги як багатоплановий інструмент осмислення травми війни: концепт вбирає у себе досвід межі між життям і смертю, процес лікування та відновлення тіла, змінений ритм часу й руйнування усталеної ідентичності. На ближньому колі значень проступають соціальні й терапевтичні сценарії, а дальнє коло фіксує граничні та символічні виміри – від образу втрати орієнтирів до духовних, культурних та політичних інтерпретацій. На перетині моделей обох розділів сформовано Інтегральну фреймову модель концепту ДОРОГА в сучасному українському масмедійному дискурсі (2014–2025 рр.), яка демонструє, що ДОРОГА еволюціонує від інфраструктурно-географічного простору до траєкторії виживання та порятунку; ритуальної й символічної категорії; психотерапевтичного та екзистенційного ресурсу й культурного та духовного символу стійкості. Ключові слова: дорога, концепт, масмедіа, медіалінгвістика, дискурс, наратив, мовна картина світу, концептосистема, (суб)фрейм, слот, дискурс-аналіз, прагматичний аспект, національна ідентичність, наративи травми.Suen Jiayi. The Concept of ROAD in Contemporary Ukrainian Mass Media Discourse. – Qualifying scholarly work submitted as a manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in specialty 035 Philology – Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ministry of Education and Science of Ukraine. – Kyiv, 2026. The dissertation is devoted to the study of the structure, frame organization, and modes of representation of the concept ROAD in contemporary Ukrainian mass media discourse during 2014–2025. The introduction substantiates the relevance of the study, determined by the increasing role of mass media discourse in the context of the Ukrainian–Russian war and by the growing cognitive-discursive potential of the concept ROAD as a key marker of military, humanitarian, political, and existential experience of contemporary Ukrainian society. The aim and objectives of the research are defined; the object and subject are outlined; the material and sources of the study as well as the methods of analysis are described. The scientific novelty, theoretical and practical significance of the dissertation are characterized; information on the approbation of research results and publications on the topic is provided; the structure and scope of the dissertation are described. The first chapter “Theoretical and Historical Foundations of Conceptology in the Media Space” examines the main approaches to interpreting the notion of mass media discourse in modern linguistics, outlines the history of the development of discourse analysis, and identifies key directions in the study of media language. The relationship between the concepts of language, speech, text, and discourse is analyzed. Theoretical principles of linguistic conceptology and frame semantics are systematized. The specificity of the concept as a mental and discursive unit is revealed; its conceptual, figurative, and axiological components are characterized. Particular attention is paid to the frame-based approach to concept analysis. A review of Ukrainian and foreign studies of the concepts ROAD, WAY and PATH is conducted. It is shown that these concepts have archetypal, symbolic, and axiological significance and are widely used in various types of discourse. The second chapter “The Concept ROAD in the Wartime Mass Media Discourse of Ukraine (2014–2025)” highlights the evolution and multidimensional representation of the concept ROAD in contemporary Ukrainian mass media discourse under wartime conditions. In the section 2.1 the analysis of the nominative field of the ROAD concept has been provided which reveals its multidimensional and hierarchically structured organization, encompassing spatial-landscape, subject-actional, and existential-worldview levels of conceptualization. Section 2.2 “Road as a National Strategy: the Concept ROAD in Public Speeches of the President of Ukraine V. Zelenskyy” demonstrates that until 2022 the image of the road in presidential speeches functioned mainly in the context of infrastructure development, reforms, and modernization of the state. After the beginning of the full-scale invasion, ROAD acquires the meaning of the path of struggle, movement toward victory, and spiritual and national revival. Rhetoric aimed at an external audience focuses on Ukraine’s civilizational choice and shared values with the West; rhetoric for the domestic audience focuses on social consolidation, maintaining faith, and moral unity. Section 2.3 “Roads of Unity: the Symbolism of Shared Space in Transmedia Practices (The National Unity Radio Dictation) focuses on the semantic content of the concept, its figurative and value parameters, and the dynamics of its actualization from the beginning of the dictation to the present period. The main cognitive sectors of the concept’s realization are identified, and it is established that the concept is verbalized through a wide range of means – from toponyms to extended metaphorical structures. It is proven that after 2022 the texts are dominated by motifs of forced displacement, destruction of infrastructure, danger, uncertainty, and psychological tension. The image of the road shifts from a neutral spatial landmark to a symbol of wartime experience, collective trauma, and resilience. Section 2.4 “Roads of Loss and Pain: Verbalization of the Traumatic Experience of Temporary Displacement and Refugehood” analyzes the linguistic representation of the subconcepts INTERNALLY DISPLACED PERSON and REFUGEE as key elements of the near periphery of the concept ROAD in official news and intragroup social media discourses. It is shown that in the institutional mass media segment the image of the displaced person is presented mainly within an administrative-statistical model, whereas in the discourse of displaced persons themselves the lexeme acquires functions of self-identification, consolidation, and expression of the emotional experience of losing one’s home and overcoming stigmatization. Comparative analysis demonstrates that before the full-scale invasion ROAD in the discourse of displaced persons was perceived primarily as a means of escape from local danger, a temporary stage with hope of return or a new start, while after 2022 it turns into a central metaphor of total loss, survival, and collective experience on a national scale. In contrast, in the discourse of refugees ROAD becomes a boundary of identity rupture, a sense of otherness, trauma, and dependence on strange space without guarantees of return. Section 2.5 “Roads of Resistance and Service: Media Discourse of the Military, Fixers, Volunteers, and Paramedics” shows that the road acquires polysemy as a combat arena, humanitarian corridor, medical route (“road of life”), and an object of strategic planning and risk. The concept is realized through the subframes “road as mission”, “road as evidence”, “road as trap/risk zone”, “road as moral choice”, and “road of collective memory”. Section 2.6 “Travel Blogs: Transformation of the Concept ROAD under Wartime Conditions” demonstrates that prior to 2022 the concept was associated with travel, discovery, cultural exchange, and exploration of Ukraine, with tourists, travelers, historians, and local residents as subjects of movement; routes and infrastructure signaled openness and authenticity of space. After the beginning of the full-scale invasion, the concept acquires crisis and existential semantics: the central subjects become displaced persons, refugees, military personnel, volunteers, activists, and technical experts; routes transform into paths of rescue, evacuation, humanitarian aid, and frontline movement; infrastructure is destroyed or restricted by checkpoints and temporary shelters; and obstacles to movement include shelling, mining, and transport collapses. The generalized model in section 2.7 “The Structure of the Concept ROAD in Contemporary Ukrainian Mass Media Discourse: a Generalized Frame Model with Temporal Dynamics” is developed with regard to temporal dynamics and semantic transformation. The core of the concept contains an invariant component (movement, locality, direction) and a variable component (transformation from a linear path to a complex route with dangers and barriers; gradual shift from unnamed spaces to marked ones; from general direction to strategic-tactical orientation). In the near periphery, an expansion of the set of subjects is observed; intensification of obstacles and a dynamic shift of modality from possibility to obligation and irreversibility; in the far periphery, a change in semantic load is recorded: infrastructure potential (2000–2013); survival, displacement (2014–2021); mission, rescue, memory (2022–2025). Semantic mirroring is evidenced: what the road becomes reflects the state of society. The third chapter “The Road of Trauma and Recovery: Mass Media Representation of the Experience of Communities Affected by the War in Ukraine” analyzes the concept ROAD as a concept in the discourse of a society of continuous trauma, with emphasis on the reflection of social and existential transformations during the war. Section 3.1 “The Road after the Front: the Concept ROAD in the Speech of the Wounded” establishes that the concept ROAD in the speech of wounded soldiers encompasses real evacuation routes (core), the process of rehabilitation and adaptation to a new body, inner memory work and reinterpretation of lived experience (near periphery), as well as the search for new identity and meaning of life after trauma (far periphery). Section 3.2 “Road as Comprehension of Traumatic Experience: Linguistic Manifestations of PTSD in Veterans” notes that the core of the concept ROAD concentrates the feeling of a hopeless journey between war and peaceful life; the near periphery reflects the return of agency through routes of reintegration and therapy; the far periphery records the transformation of trauma into a resource of meaning. Section 3.3 “The Road of Mourning: Linguistic Representation of Loss in the Families of the Fallen” shows that the road appears as a nonlinear process encompassing ritual routes of farewell and internal psychological trajectories of loss. Key slots are identified: shock and denial, anger, guilt, memories, integration into the present, and continuation of the fallen person’s cause. A frame model of the concept “road of mourning” is formed, in which the core encompasses acute experiences of loss; the near periphery represents the process of gradual integration of loss into everyday life through reflection on guilt, activation of memories, restoration of routines, and formation of new social roles; the far periphery reflects the transformation of personal pain into socially significant experience through memorial practices, volunteering, and public testimony. Section 3.4 “Lost Roads of Childhood: Post-Traumatic Speech of Children and Adolescents” proves that in children’s narratives the road functions primarily as a path of physical survival (escape, deportation, evacuation) (core), while simultaneously symbolizing the loss of home, parents, and childhood itself (near periphery) and the path of overcoming trauma and forming a new identity (far periphery). Section 3.5 “Road/Journey as Retreat” demonstrates that travel (mountain hikes and collective off-site practices) is conceptualized as a sequence of therapeutic stages: movement → trial → collective support → return, verbalized through metaphors of ascent, “second wind,” and renewal. Frame analysis made it possible to distinguish the core of the concept (bodily movement, rehabilitation practices, sense of recovery), the near periphery (solidarity, rituals of togetherness, collective deixis), and the far periphery (search for meaning, spiritual renewal, meta-narrative of national progress). Section 3.6 “Irony as an Attempt to Comprehend the Military-Political Context: the Concept ROAD in Memes of the Ukrainian Segment of Social Media” interprets irony in memes as a key mechanism that rethinks the road from an everyday “path with potholes” into a powerful symbol of collective endurance, strategic ingenuity, and victorious forward movement. Section 3.7 “A Generalized Frame Model of the Concept ROAD in a Society in a State of War Trauma (Based on Ukrainian Mass Media Discourse)” develops an additional model that reveals the image of the road as a multifaceted instrument for comprehending war trauma: the concept absorbs the experience of the boundary between life and death, the process of healing and bodily recovery, the altered rhythm of time, and the destruction of established identity. In the near circle of meanings, social and therapeutic scenarios emerge, while the far circle records boundary and symbolic dimensions – from the image of loss of orientation to spiritual, cultural, and political interpretations. At the intersection of the models of both chapters, an Integral Frame Model of the Concept ROAD in Contemporary Ukrainian Mass Media Discourse (2014–2025) is formed, which demonstrates that the ROAD evolves from an infrastructural-geographical space into a trajectory of survival and rescue; a ritual and symbolic category; a psychotherapeutic and existential resource; and a cultural and spiritual symbol of resilience. Keywords: road, concept, mass media, media linguistics, discourse, narrative, linguistic worldview, conceptual system, (sub)frame, slot, discourse analysis, pragmatic aspect, national identity, trauma narrative.ukдорогаконцептмасмедіамедіалінгвістикадискурснаративмовна картина світуконцептосистема(суб)фреймслотдискурс-аналізпрагматичний аспектнаціональна ідентичністьнаративи травми.roadconceptmass mediamedia linguisticsdiscoursenarrativelinguistic worldviewconceptual system(sub)frameslotdiscourse analysispragmatic aspectnational identitytrauma narrative.Дисертація