Захарченко , П. П.П. П.Захарченко2026-06-172026-06-172019-12-29Захарченко, П. П. (2019). INSTITUTIONS OF THE JUDICIARY IN THE GRAND DUCHY OF LITHUANIA (XIV–XVI CENTURIES): STRUCTURE, CLASSIFICATION, COMPETENCE. Вісник кримінального судочинства(3), 151–163. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2019.3/151-16310.17721/2413-5372.2019.3/151-163https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23840Annotation. The article deals with the classification of the judiciary in the Grand Duchy of Lithuania (hereinafter referred to as the GDL), which included most Ukrainian lands during that period. The purpose of the work is to identify institutes of justice that were active during the Middle Ages in the GDL, to study their structure, to classify and competence each of them. Following the majority of researchers in the history of national law, the author shares the view that the three stages of the evolution of the organization of justice in the specified period. The periodicisation is based on the well-known principle of court ownership, distinguishing state and non-state courts. Characterization of each of the judicial institutions is carried out. It noted that state courts were under the direct jurisdiction of the Grand Duke and his government officials, while non-state courts were not subordinate to government officials, but their decisions were found to be legitimate. Such courts have arranged both the Grand Duke of Lithuania (the master) and the general population, since the former sought to relieve the courts, and the latter sought opportunities to resolve the dispute on the spot, without long journeys and the pecuniary expense of keeping the letter and spirit of the law. The author pays the most attention to land courts created on the basis of customary Ukrainian law. They originated in the fourteenth century. from the tradition of the Russian faithful courts. It is considered by public courts operating throughout Ukraine’s ethnic territory, mostly in rural areas. Cities and towns that were not in Magdeburg law were also included in the land area. Representatives of various sections and strata of Ukrainian society participated in his work, starting with the peasantry and ending with the nobles-government. Attention is drawn to the jurisdiction of land courts in criminal proceedings. It has been proven that property crimes – theft, robbery, robbery, arson – were distinguished from criminal cases considered by land courts. Qualified death penalty was practiced, first of all hanging, burning, quartering. Initially, all the inhabitants of the land district (suburbs) came under the jurisdiction of the land courts, but subsequently the nobility was granted the right to sue the commercial court. The findings of the paper stated that despite the variety of judicial institutions, the competence of each court was sufficiently clearly defined.Анотація. У статті здійснено класифікацію судових органів у Великому князівстві Литовському (далі ВКЛ), до складу якого в зазначений період входила більшість українських земель. Метою роботи є виявлення інститутів судочинства, що діяли в період середньовіччя у ВКЛ, вивчення їхньої структури, класифікація та компетенція кожного з них. Услід за більшістю дослідників історії національного права автор поділяє думку про проходження трьох етапів еволюції організації судочинства у вказаний період. В основу періодизації покладений відомий принцип належності судів, виокремивши суди державні та недержавні. Здійснено характеристику кожного із інститутів судової влади. Зазначено, що державні суди перебували під безпосередньою юрисдикцією великого князя та його урядників, у той час як недержавні суди не підпорядковувалися урядникам, проте їхні рішення визнавалися легітимними. Такі суди влаштовували як Великого князя Литовського (Господаря), так і широкі верстви населення, адже перший намагався розвантажити судові інстанції, а другі – шукали можливості вирішити спір на місці, без далеких переїздів і особливих грошових витрат з дотриманням букви і духу закону. Найбільшу увагу автором приділено копним судам, створеним на основі українського звичаєвого права. Вони виникли у ХІV ст. із традиції руських вервних судів. Вважають громадськими судами, які діяли на всій українській етнічній території, здебільшого у сільській місцевості. Міста і містечка, які не перебували на магдебурзькому праві, також включалися у склад копної території. У його роботі брали участь представники різноманітних верств і прошарків українського суспільства, починаючи від селянства, і завершуючи шляхтичами-урядовцями. Акцентовано увагу на юрисдикцію копних судів у частині кримінального процесу. Доведено, що з кримінальних справ, що розглядалися копними судами, вирізнялися майнові злочини – крадіжка, пограбування, розбій, підпал. Практикувалася кваліфікована смертна кара, насамперед повішення, спалення, четвертування. Спочатку під юрисдикцію копних судів потрапляли всі мешканці копного округу (околиці), однак згодом шляхта отримала право судитися господарським судом. У висновках, зазначено, що попри розмаїття інститутів судової влади компетенція кожного суду була достатньо чітко визначена.ukGrand Duchy of LithuaniaInstitutions of the JudiciaryClassification of CourtsJudiciaryState and Non-State Courts.Велике князівство Литовськеінститути судової владикласифікація судівсудочинстводержавні та недержавні суди.Стаття