Павлова, Олена ЮріївнаОлена ЮріївнаПавлова2025-12-222025-12-222024Павлова О. Кант та Зіммель: естетичне дослідження речі. Українські культурологічні студії. 2024. № 2 (15). С. 25-30.УДК 140+7.01+303https://doi.org/10.17721/UCS.2024.2(15).06https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/8978Background. The thematic and methodological shift accomplished in the critical philosophy of I. Kant is a heritage of world thought and an inexhaustible subject of reflection in the social sciences and humanities. Georg Simmel has repeatedly, both directly (with the reference in the title) and indirectly (by adhering to Kantian principles in his problematics and methodology), engaged with the analysis of the works of the "Copernican revolution" founder. In the small work "The Picture Frame: An Aesthetic Study" one can trace the powerful influence of Kant's aesthetic investigations and the prospects for their rethinking. The study aims to compare the aesthetic studies of the thing by the two great German thinkers in the context of the social sciences and humanities shift in the logic of the Modern discourse crisis. Methods. The methodological basis of the study is a comparative analysis of the guidelines for aesthetic studies of the thing by I. Kant and G. Simmel. The optics of modern humanities, in particular the further movement of humanitarian thought towards "criticism of the abstraction of aesthetic consciousness" (H. Gadamer) and the grounding of the ontological status of a work of art, as well as its origins and further prospects of cultural history, allow us to highlight the "liquefaction of Modernity" (Z. Bauman), in particular in the shift of the subject fields of the social sciences and humanities. Results. Based on Kantian approaches to substantiating the "autonomy of the art world", one can trace the peculiarity of Simmel's understanding of the specificity of how a work of art functions in comparison to a natural phenomenon. The requirements for the appearance of a work of art as a special form of the thing extend to its surroundings, particularly the frame of the painting. Simmel formulates in detail the requirements for the order of the painting frame signifiers. Conclusions. The comparative analysis of the aesthetic studies of the thing by I. Kant and G. Simmel reveals the unity of their initial themes and methodological guidelines, as well as the shift in their approaches in the context of the crisis of the discourse of Modernity. The latter is manifested in the difference between the recognition of the substantial status of the thing in philosophy and the instrumental foundations of the sociological approach. The methodological guidelines of cultural inquiries become clearer in this fundamental shift.Вступ . Тематичний та методологійний зсув, здійснений у критичній філософії І. Канта, є здобутком світової думки та невичерпним джерелом рефлексій соціальних і гуманітарних наук. Г. Зіммель неодноразово безпосередньо (з покликанням у назві) та опосередковано (зберігаючи кантівські настанови в проблематиці і методології) звертався до аналізу творів фундатора "коперніканського перевороту". У маленькій роботі "Рама картини" можна простежити потужний вплив естетичної концепції Канта та перспективи її переосмислення. Метою дослідження є виявлення особливостей естетичних підходів до досліджень речі двох великих німецьких мислителів у контексті зсуву соціальних та гуманітарних наук у логіці кризи дискурсу Модерну. Методи . Методологійною основою дослідження є порівняльний аналіз настанов естетичного дослідження речі І. Канта та Г. Зіммеля. Оптика сучасної гуманітаристики, зокрема подальший рух гуманітарної думки щодо "критики абстракції естетичної свідомості" (Г. Гадамер) та обґрунтування онтологічного статусу твору мистецтва, а також його витоків і подальших перспектив культурної історії, дозволяє висвітлити "розрідження Модерну" (З. Бауман), передусім у зсуві предметних полів соціальних гуманітарних наук. Результати . На засадах кантівських підходів щодо обґрунтування "автономності світу мистецтва" можна простежити своєрідність зіммелівського розуміння специфіки функціювання твору мистецтва порівняно з природним явищем. Вимоги до зовнішнього вигляду твору мистецтва як особливої форми речі поширюються на її оточення, у тому числі й раму картини. Зіммель докладно формулює вимоги щодо порядку означників рами картини. Висновки . Порівняння підходів до естетичного дослідження речі І. Канта та Г. Зіммеля дозволяє виявити єдність їхніх вихідних тематик і методологійних настанов, а також зсув, що відбувається в підходах мислителів у розумінні дискурсу Модерну. Останній полягає у відмінності визнання субстанційного статусу речі у філософії та інструментальних засадах соціологічного підходу. Методологійні орієнтири культурних досліджень стають більш зрозумілі в цьому фундаментальному зсуві.ukІ. КантГ. Зіммельестетичне дослідженняріч-у-собірічтвір мистецтварама картиниI. KantG. Simmelaesthetic studything-in-itselfthingwork of artpicture frameСтаття