Мельник Ізабелла-ІманСінькевич, Олена Василівна2025-04-182025-04-182025-04-11Мельник І.-І. Репродуктивні права людини: конституційно-правовий аналіз : дис. … доктора філософії : 081 Право / Мельник Ізабелла-Іман ; наук. кер. О. В. Сінькевич. Київ, 2025. 249 с.УДК 342.7https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/6276The thesis is aimed at resolving a complex of theoretical and practical issues of the constitutional and legal analysis of reproductive human rights. Constitutional and legal regulation of reproductive human rights is taking place in parallel to social and economic progress of the society and changes in public morality. A specific feature of the current stage of the legal regulation of reproductive human rights is a widespread distribution of commercial practice its implementation by the wide distribution of additional reproductive technologies, combined with absence of effective normative and legal regulation on both levels of specific legislation and Constitution of Ukraine. There is mentioned, reproductive human rights are group of rights that are related to possibility of the human to reproduction. They have fundamental personal character and they are implemented in opportunity to make freely, voluntarily, and personally a decision on implementation of the reproductive function which includes birth of genetically native children or refuse to birth them, number of children, intervals between their births, and usage accessible reproductive technologies to aim this purpose. In the opinion of natural and legal and positive approaches, reproductive human rights are subjective, innate, inherent and inalienable, and exercise of them is implemented directly or with the help of additional reproductive technologies that are aimed at saving (existing) and extension of life as a self-value for the specific human and the higher value for the society and the state. Reproductive and biological human rights allow her/him to own, use and dispose of specific reproductive benefits of bio-social character including reproductive selfrealisation. Final formation of constitutional and legal guarantees of reproductive rights of military servants under war conditions have to be among significant issues. Structure of reproductive human rights includes such independent key rights, as: right for maternity, right for fatherhood, rights for surrogacy, right for artificial insemination and embryo transfer into a woman's body, and other forms of usage of additional reproductive technologies, right for artificial termination of pregnancy, sterilization and change (correction) of sex, and right for cloning. There is stressed, a necessity of protection of the human life is universally recognized imperative of the Constitutional Law of all states. Analysis of foreign practice of the legislative regulation of additional reproductive technologies and surrogacy allows to conclude, that united approach to the regulation of additional reproductive technologies is absent. Achieving balance between social and individual interests, commercial benefits of entrepreneurship in the field of additional reproductive technologies, and providing right for maternity and right for fatherhood is important. There is outlined, the content of current constitutions almost does not include statements that are dedicated to resolving issues on application of additional reproductive technologies. The fullest regulation of reproductive rights is included in Constitution of Switzerland, and particularly, in the main law of the Federal Republic of Germany. These are an exception to the general trend. In many states of the world, additional reproductive technologies are regulated by legislation on the level of specific regulative acts. In the opinion of the unification of the normative regulation of the implementation of the constitutional right for human life and health in the specific legislative act (for example, in the Law of Ukraine <On application of additional reproductive technologies=), such additional reproductive technologies, as in vitro fertilization, artificial insemination, gonadal transplantation, and surrogacy maternity should be regulated. This regulative act should identify organizational and legal and medical aspects of the application of additional reproductive technologies in Ukraine, circumstances and order of its application, social protection of participants, and state control on the order of the application of additional reproductive technologies, based on principles of respect for human dignity, recognition of the value of the individual, the need to protect human rights and freedoms. The definition of the conception of <agreement on surrogacy maternity= is suggested. There is suggested to understand it as a transaction which is concluded between persons who wish to became parents (future parents), and a woman (surrogacy mother) who agrees for the transfer of a human embryo into her body in an accredited healthcare facility (including foreign healthcare facility) and to carry and give birth to a child with transfer this child to parents for further, with or without benefits (compensation). There is suggested, to establish the principles of legal status of parties to the surrogacy agreement. There is outlined, reproductive human rights include a wide set of issues that are related to freely choice and control for own body. Rights for artificial termination of the pregnancy, sterilization, and correction of the sex are among these rights. The right for artificial termination of the pregnancy is a significant aspect of reproductive health and woman’ rights. This right allows to human to make an important decision on her maternity, taking into account her physical, emotional, and social context. Providing an access to safe and legal services for the pregnancy termination is a significant aspect of the ensuring reproductive rights. There is stressed, constitutional and legal guarantees of the state in the process of the implementation of reproductive human rights are a system of political, regulative (substantive and procedural), and social and economic methods of providing implementation and protection of reproductive human rights. Mentioned guarantees are characterised by peculiarities of the current specific historical conditions, the course of the Russian-Ukrainian war, and difficult demographical and social and economic circumstances. Significant part of constitutional and legal guarantees in the field of the implementation of reproductive rights is identification of the status of human embryo, establishing it in the regulative act, and defining the limits of a woman's freedom in the sphere of her own reproductive health in relation to <unborn= life. There is stressed, a tool of political guarantees for providing implementation and protection of reproductive human rights has to be <Reproductive Human Rights Providing and Protection and Demography Safety Providing Conception=, approved at both national and regional levels. There is suggested to add Art. 27-1 into Constitution of Ukraine. Such a redaction is suggested: <Everyone is guaranteed the right to biological paternity (maternity). Everyone has the right to receive medical services related to ensuring the realization of their right to biological paternity (maternity) through the use of assisted reproductive technologies=.Дисертаційне дослідження спрямоване на вирішення комплексу теоретичних і практичних проблем конституційно-правового аналізу регулювання репродуктивних прав людини. Наголошено, що конституційно-правова регламентація репродуктивних прав людини відбувається «паралельно» з соціально-економічним прогресом суспільства та змінами у суспільній моралі. Особливою рисою сучасного етапу правового регламентування репродуктивних прав людини є поширення соціальної практики їх реалізації через широке розповсюдження допоміжних репродуктивних технологій, поєднане з відсутністю ефективного нормативно-правового регулювання як на рівні окремих спеціальних законодавчих актів, так і на рівні Конституції України. Зазначено, що репродуктивні права людини є групою прав, пов’язаних із можливостями людини на репродукцію (відтворення). Вони носять фундаментальний характер та втілюються у можливості вільного, добровільного, особистого прийняття рішення щодо здійснення репродуктивної функції, яке полягає у народженні чи відмові від народження генетично рідних дітей, їх кількості та інтервалів між їхніми народженнями, а також використання для досягнення цієї мети доступних репродуктивних технологій. Із позиції природно-правового та позитивістського підходів, репродуктивні права людини є суб'єктивними, вродженими, невід’ємними та невідчужуваними; їх здійснення реалізується безпосередньо або за допомогою допоміжних репродуктивних технологій, спрямованих на збереження (існування) та продовження життя як самоцінності для конкретної людини та вищої цінності для суспільства та держави. Репродуктивно-біологічні права людини дозволяють їй володіти, користуватися та розпоряджатися особливими репродуктивними благами біосоціального характеру, у тому числі, репродуктивною самореалізацією. Серед важливих проблем має бути остаточне формування конституційно-правових гарантій захисту репродуктивних прав військовослужбовців в умовах війни в Україні. До структури репродуктивних прав людини входять такі самостійні основні права: право на материнство, право на батьківство, право на сурогатне материнство; право на штучне запліднення та перенесення зародка в організм жінки та інші форми застосування допоміжних репродуктивних технологій; право на штучне переривання вагітності, стерилізацію та зміну (корекцію статі), право на клонування. Наголошено, що необхідність захисту людського життя є загальновизнаним імперативом конституційного права всіх країн. Аналіз зарубіжної практики законодавчого регулювання допоміжних репродуктивних технологій та сурогатного материнства дозволяє зробити висновок, що єдиний підхід до питання регулювання допоміжних репродуктивних технологій відсутній. Важливим при цьому є досягнення балансу суспільних та індивідуальних інтересів, комерційної вигоди підприємництва у сфері допоміжних репродуктивних технологій та забезпечення можливості здійснення права на материнство та права на батьківство. Встановлено, що у законодавстві багатьох країн світу немає заперечень з приводу застосування штучного запліднення, де в якості донора виступає один із подружжя. Водночас, щодо питання комерційного використання репродуктивних матеріалів та послуг сурогатних матерів єдиної думки у конституційно-правовій теорії та законодавстві немає. По-різному законодавець окремих держав підходить і до регулювання питання про материнство і батьківство щодо дитини, зачатої за допомогою штучних методів репродукції. Найбільша кількість відмінностей у правовому регулюванні спостерігається при використанні сурогатного материнства та способів встановлення батьківства виношеної нею дитини. Підкреслено, що до змісту сучасних конституцій практично не включаються положення, присвячені вирішенню питань застосування допоміжних репродуктивних технологій. Найбільш повним чином на конституційному рівні регламентування репродуктивних прав міститься у Конституції Швейцарії та частково в основному законі ФРН, що є виключенням із загальної тенденції. У багатьох державах світу допоміжні репродуктивні технології регламентовані у законодавстві на рівні окремих нормативно-правових актів. Із позицій уніфікації нормативного регулювання здійснення конституційного права на життя та здоров’я людини, у окремому законодавчому акті (наприклад, Законі України «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій людини») мають бути врегульовані такі питання допоміжних репродуктивних технологій, як екстракорпоральне запліднення; штучна інсемінація; трансплантація статевих залоз та сурогатне материнство. Такий нормативно-правовий акт мав би визначати організаційно-правові та медичні аспекти застосування допоміжних репродуктивних технологій людини в Україні, умови та порядок їх застосування, соціальний захист їх учасників і державний контроль за порядком застосування допоміжних репродуктивних технологій, виходячи з принципів поваги до людини її гідності, визнання цінності особистості, необхідності захисту прав і свобод людини. Запропоновано визначення поняття «договір сурогатного материнства» – це правочин, який укладається між особами, які бажають стати батьками (майбутніми батьками), та жінкою (сурогатною матір'ю), яка надає згоду на перенесення в її організм ембріона людини в умовах акредитованого закладу охорони здоров'я (у тому числі – закордонного), а також виносити й народити дитину, за умови подальшої передачі дитини її батькам, з отриманням винагороди (компенсації) або без такої. Запропоновано у майбутньому в окремому законі закріпити засади правового статусу сторін договору про сурогатне материнство. Підкреслено, що репродуктивні права людини охоплюють широкий спектр питань, пов'язаних із вільним вибором та контролем за власним тілом. Серед цих прав є право на штучне переривання вагітності, стерилізацію та зміну або корекцію статі. Право на штучне переривання вагітності є важливим аспектом репродуктивного здоров'я та прав жінок. Це право дозволяє людині приймати важливі рішення про своє материнство, враховуючи її фізичний, емоційний та соціальний контекст. Забезпечення доступу до безпечних та легальних послуг із переривання вагітності є важливим аспектом забезпечення репродуктивних прав. Наголошено на тому, що конституційно-правові гарантії держави в процесі реалізації та захисту репродуктивних прав людини виступають як система політичних, нормативно-правових (матеріальних та процесуальних) та соціально-економічних засобів та способів забезпечення здійснення та захисту репродуктивних прав людини. Зазначені гарантії відзначаються особливістю сучасних конкретно-історичних умов та перебігом російсько-української війни, складною демографічною та соціально-економічною ситуацією. Важливою частиною конституційно-правових гарантій у сфері здійснення репродуктивних прав є визначення правового статусу ембріону людини, закріплення його у нормативно-правовому акті та визначення меж свободи жінки у сфері власного репродуктивного здоров’я по відношенню до «ненародженого» життя. Наголошено, що у якості інструмента політичних гарантій забезпечення здійснення та охорони репродуктивних прав людини має бути сформована «Концепція забезпечення та охорони репродуктивних прав людини та забезпечення демографічної безпеки» на загальнодержавному та регіональному рівнях. Запропоновано доповнити Конституцію України ст. 27-1 та викласти її у такій редакції «Кожному гарантується забезпечення права на біологічне батьківство (материнство). Кожен має право на отримання медичної послуги, пов’язаної із забезпеченням реалізації їхнього права на біологічне батьківство (материнство) шляхом застосування допоміжних репродуктивних технологій».ukКонституція Україниправо на життяправо на охорону здоров’яконституційне правоосновні права та свободи людини та громадянинарепродуктивні праваправо на материнствоправо на батьківстводопоміжні репродуктивні технологіїдонорствоЄвропейський суд з прав людини.Constitution of Ukraineright to liferight to healthConstitutional Lawkey human and citizen rights and freedomsreproductive rightsright for maternityright for paternityadditional reproductive technologiesdonationEuropean Human Rights CourtДисертація