Максименко Ігор ГеннадійовичПредко, Олена Іллівна2025-04-152025-04-152025-04-08Максименко І. Г. Cмислові контексти феномену релігійної віри в сучасному православному дискурсі : дис. … доктора філософії : 031 Релігієзнавство / наук. кер. О.І. Предко. Київ, 2025. 212 с.УДК 27-184.2/.3:130.121:322](477)(043.3)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/6226This work identifies the semantic contexts of religious faith that it acquires in contemporary Orthodox discourse. It clarifies the concept of religious faith, which can be described as a subjective notion of the afterlife that carries a certain significance for a person and influences their life activities. The study argues that religious faith is characterized by an empirically unverified and emotionally charged conviction, hope, or expectation. It has a comprehensive impact on a person’s life and is directly related to the religious paradigm, which, in this study, is Orthodoxy. The literature and source base were analyzed, and the peculiarities of interpreting the phenomenon of religious faith by modern thinkers were outlined. The sources used in the research were divided into three major groups: the works of the Holy Fathers, works by contemporary Orthodox philosophers and theologians, and research by modern scholars (religious studies scholars, philosophers, historians, etc.). The paper demonstrates that religious faith is a complex phenomenon examined from different perspectives and with various analytical approaches, including psychological, philosophical, theological, and others. The study substantiates that the principal semantic contexts of religious faith, which we observe in contemporary Orthodox discourse, began to form already in Patristic thought. In the Bible, faith is examined within the system of the relationship between humans and God. Sacred texts provide only the initial points for understanding this phenomenon, leaving room for finding new interpretations. The need for further semantic development motivated Christian thinkers to provide in-depth interpretations of the phenomenon of faith. In Patristic thought, faith acquires several new semantic features, including content-related, dialogical, volitional contexts, as well as the perspective of faith as a mystical state, a virtue, a gift from God, and more. These interpretations of religious faith influenced its understanding in contemporary theology and, correspondingly, in modern Orthodox discourse. Transformations of religious faith under the influence of the Kollyvades movement and the consequences of the popularization of the hesychast tradition were also identified and briefly examined. The research reveals and outlines the specific features of the contexts of religious faith that it acquires in contemporary Orthodox philosophy and theology. It is noted that the perception of religious faith continues to transform even today. In modern Orthodox thought, the semantic contexts of religious faith are shifting toward an anthropological dimension; in particular, the problems of relationships in the “I–Other” system and the problem of human survival and self-preservation are acquiring new meanings. Religious faith is increasingly interpreted through the prism of interpersonal communication, with its dialogical and soteriological aspects receiving particular attention. A crucial role in this regard is played by the current view of the dogma of the Trinity. The study highlights the importance of interpreting religious faith in light of the Patristic heritage. Faith is also viewed as a transformative phenomenon that shapes a person’s worldview. Great significance is attached to the sensory sphere, which plays an important role in communion with God, may engender religious faith, influence its development, and enhance its importance for the individual. The study demonstrates the formation of the main models of perceiving religious faith in the dominant areas of modern theology, including neo-patristics, neo-palamism, Orthodox Radical Orthodoxy, Orthodox theoesthetics, and Open Orthodoxy. It is determined that modern theological movements exhibit unique features in their interpretation of religious faith, addressing the issue of knowing the divine and the process of seeking God. It is shown that in neo-patristic discourse, religious faith acquires particular importance in the context of the paradigmatic core of the Orthodox tradition. By contrast, neo-palamism shifts the semantic contexts of religious faith into the realm of mystical experience: deification (theosis) becomes the key event, and Christian life—along with the role of religious faith in it—is interpreted considering the special significance of ascetic practices, mystical states, and mystical experiences. In Orthodox Radical Orthodoxy, religious faith is characterized by the involvement of intuitive knowledge, whereas in Orthodox theoesthetics, special emphasis is placed on the emotional-sensory component: religious faith is understood in interaction with the aesthetic sense and prompts the search for divine manifestations in the surrounding world. In Ukraine, the concept of Open Orthodoxy has been actively developed, where religious faith is characterized by a potent dialogical component, manifested in the willingness to coexist tolerantly with other religions and to engage in dialogue with society, culture, and science. In Open Orthodoxy, religious faith serves as an integrating factor that contributes to preserving and restoring the Ukrainian Orthodox tradition. Today’s Orthodox discourse emphasizes the place, role, and significance of Orthodox faith in society and in contemporary political systems. The importance of the community, common prayer, and liturgical practice is growing. Orthodox philosophers and theologians are increasingly concerned with issues of political Orthodoxy, human rights, proselytism, and religious freedom. In the Ukrainian context, research on the dissemination of and resistance to the ideology of the “Russian World” as an instrument of destabilizing Ukraine has further developed. This study also touches upon the transformation of the semantic contexts of religious faith in relation to ecclesiological issues. Attention is drawn to the fact that modern philosophers and theologians actively discuss the event of granting the Tomos of autocephaly to the Orthodox Church of Ukraine. Faith is examined directly through the prism of the legitimacy of church institutions, the interpretation of canons, and relations between churches. The paper reflects certain features of the church relations between the Orthodox Church of Ukraine and the Ukrainian Orthodox Church. It is determined that, in Ukraine today, Orthodox institutions are legitimized in the eyes of local Christians, in part through faith in their canonicity. The paper also highlights changes in the contexts of religious faith during epidemics, using the example of the COVID-19 pandemic. It was clarified that during a pandemic, the preservation of human life comes to the forefront, and worship practices acquire a virtual character. Under the heightened health risk, the preservation of religious traditions becomes problematic. A key factor in this context is the perception of faith through the prism of virtue and trust: some believers view attending services during an epidemic—and the associated health risks—as a special manifestation of trust in God and a sort of “merit” before Him. At the same time, concern about the possibility of infection is often interpreted as evidence of insufficient depth of faith. This paper is structured by thematic blocks. Chapter 1 clarifies the theoretical and methodological foundations of the research, analyzes the level of scholarly development of the problem, and provides an overview and classification of literary sources. The chapter explains the content of the concept of religious faith and the semantic contexts of its understanding, defines the notion of contemporary Orthodox discourse, and outlines its chronological framework. Chapter 2 traces the biblical and Patristic influences on the contemporary process of conceptualizing the phenomenon of religious faith and the shifts in its semantic contexts. Attention is also given to the formation of philosophical and theological approaches to interpreting religious faith in the 19th century. The chapter highlights the characteristic features of how the phenomenon of religious faith is interpreted in modern Orthodox philosophy and theology. Chapter 3 identifies particular semantic transformations and contexts of religious faith in the most widespread directions of modern theology. It analyzes and highlights the shift in interpretive “layers” of the phenomenon of religious faith after the granting of the Tomos of autocephaly to the Orthodox Church of Ukraine, during the Russian-Ukrainian war, and amid the COVID-19 epidemic. It also examines how this phenomenon is understood and interpreted through the prism of combating the “Russian World” ideology, the search for Orthodoxy’s place in contemporary political systems, and issues of relationships between Orthodox churches in Ukraine.У даній роботі визначаються смислові контексти релігійної віри, яких вона набуває у сучасному православному дискурсі. Було уточнено поняття релігійної віри, яке можна описати як суб’єктивне уявлення про потойбічне, що ґрунтується на релігійній парадигмі, має деяку міру ваги та значення для людини і впливає на її життєдіяльність. У дослідженні обґрунтовується, що релігійна віра характеризується емпірично не підтвердженим та емоційно забарвленим переконанням, надією, або сподіванням. Вона всеохопно впливає на життєдіяльність людини і безпосередньо пов’язана з релігійною парадигмою, якою в даному дослідженні виступає православ’я. Була проаналізована літературно-джерельна база та окреслені особливості тлумачення феномену релігійної віри сучасними мислителями. Використані у дослідженні джерела були розділені на три великих блоки. Їх склали праці святих отців, роботи сучасних православних філософів та богословів, а також дослідження сучасних науковців (релігієзнавців, філософів, істориків тощо). У роботі демонструється, що релігійна віра є складним явищем, яке розглядається у різних аспектах з застосуванням ряду підходів до його аналізу, серед яких виокремлюються психологічний, філософський, богословський та ін. В дослідженні обґрунтовується, що основні смислові контексти релігійної віри, які ми відстежуємо у сучасному православному дискурсі, почали формуватися ще в святоотецькій думці. У Біблії віра розглядається в системі взаємозв’язку людини і Бога. У священних текстах подаються лише вихідні положення щодо осмислення цього феномену, що відкриває можливість до пошуку нових тлумачень. Потреба у подальшому смисловому розгортанні спонукала християнських мислителів до поглиблених інтерпретацій феномену віри. У святоотецькій думці віра набуває ряду нових смислових особливостей, зокрема таких як змістовний, діалогічний, волетативний контексти, бачення віри як містичного стану, чесноти, дару від Бога та ін. Такі інтерпретації релігійної віри вплинули на її тлумачення у напрямках сучасного богослов’я та, відповідно, у сучасному православному дискурсі. Були також виокремлені та побіжно дослідженні трансформації релігійної віри, які відбувалися під впливом руху колівадів, а також наслідки популяризації ісихастської традиції. Дослідження розкриває та окреслює особливості контекстів релігійної віри, яких вона набуває у сучасній православній філософії та богослов’і. Зазначається, що сприйняття релігійної віри продовжує трансформуватись і дотепер. У сучасній православній думці смислові контексти релігійної віри зміщуються в антропологічну площину, зокрема новітніх значень набувають проблеми взаємовідносин у системі «Я-Інший», проблема виживання людини та збереження самої себе. Релігійна віра все більше починає інтерпретуватись крізь призму міжособистісного спілкування, актуалізується її діалогічний та сотеріологічний аспекти. Значну роль в цьому відіграє сьогоденне бачення догмату про Трійцю. У дослідженні окреслюється важливість інтерпретації релігійної віри у контексті патристичної спадщини. Віра також сприймається як трансформуючий феномен, що визначає світогляд людини. Велике значення також надається чуттєвій сфері, яка відіграє важливу роль у богоспілкуванні, а також може обумовлювати появу релігійної віри, впливати на її розвиток та посилювати її значення для людини. Дослідження демонструє формування основних моделей сприйняття релігійної віри в домінуючих напрямках сучасного богослов’я, серед яких неопатристика, неопаламізм, православна радикальна ортодоксія, православна теоестетика та відкрите православ’я. Визначено, що сучасні напрямки богослов’я проявляють притаманні для них особливості тлумачення релігійної віри, вирішуючи проблему пізнання царини божественного та процесу пошуку Бога. Доведено, що у неопатристичному дискурсі релігійна віра набуває особливого значення в контексті православної традиції. Натомість неопаламізм характеризується зміщенням смислових контекстів релігійної віри у сферу містичного досвіду: ключовою подією постає обоження, а християнське життя та роль релігійної віри в ньому інтерпретується з урахуванням особливого значення аскетичних вправ, містичних станів та переживань. У православній радикальній ортодоксії релігійна віра характеризується залученням інтуїтивного пізнання, а у православній теоестетиці особливий акцент робиться на емоційно-чуттєвій складовій, зокрема релігійна віра осмислюється у взаємодії з естетичним почуттям і спонукає шукати божественні прояви у навколишньому світі. В Україні здійснюється активна розробка концепції відкритого православ’я, у якій релігійна віра характеризується впливовою діалогічною складовою, що проявляється у готовності до толерантного співіснування з іншими релігіями та налагодженні діалогу з суспільством, культурою і наукою. У відкритому православ’ї релігійна віра виступає інтегруючим чинником, який сприяє збереженню та відновленню української православної традиції. Насьогодні у православному дискурсі акцентується увага на місці, ролі та значенні православної віри у суспільстві та у сучасних політичних системах. Зростає значення общини, спільної молитви та літургійної практики. Увагу православних філософів та богословів привертають проблеми політичної ортодоксії, проблеми прав людини, прозелітизму та релігійної свободи. В українському контексті набуло подальшого розвитку дослідження проблем розповсюдження та протидії ідеології «русского міру» як інструменту дестабілізації України. Дане дослідження також торкається трансформації смислових контекстів релігійної віри у контексті еклезіологічних питань. Акцентується увага на тому, що сучасні філософи та богослови активно обговорюють подію надання Томосу про автокефалію Православній церкві України. Віра розглядається безпосередньо крізь призму проблем легітимізації церковних інституцій, тлумачення канонів та взаємовідносин між церквами. У роботі проаналізовані деякі особливості церковних відносин між Православною церквою України та Українською православною церквою. Визначено, що сьогодні в Україні православні інституції легітимізуються в очах місцевих християн, зокрема і через віру в їх канонічність. У роботі також висвітлені зміни контекстів релігійної віри під час епідемій на прикладі пандемії COVID-19. Було уточнено, що у часи пандемії на передній план виходить питання збереження людського життя, а культові практики набувають віртуального характеру. У контексті підвищеного ризику для здоров’я постає проблема збереження релігійних традицій. Важливим чинником у цьому разі є сприйняття віри крізь призму чесноти та довіри: частина вірян розглядає участь у богослужіннях під час епідемії й пов’язаний із цим ризик для здоров’я як особливий вияв довіри до Бога і своєрідну «заслугу» перед Ним. Водночас прояв занепокоєння щодо можливості інфікування нерідко трактується як свідчення недостатньої глибини віри. Дана робота структурована за тематичними блоками. У першому розділі уточняється теоретико-методологічна основа дослідження, проводиться аналіз рівня наукової розробки проблеми, здійснюється огляд та класифікація літературних джерел. У розділі розкривається зміст поняття релігійної віри та смислових контекстів її розуміння, звертається увага на сучасний православний дискурс та окреслюються його часові рамки. У другому розділі відстежуються біблійні та святоотецькі впливи на сучасний процес осмислення феномену релігійної віри та зміщення її смислових контекстів. Також приділяється увага процесу формування філософського та богословського підходів до інтерпретації релігійної віри у ХІХ ст. У розділі висвітлюються характерні особливості тлумачення феномену релігійної віри, яких вона набуває у сучасній православній філософії та богослов’ї. У третьому розділі визначаються окремі смислові трансформації та контексти релігійної віри у найпоширеніших напрямках сучасного богослов’я. Проводиться аналіз та висвітлюється зміщення інтерпретативних «зрізів» феномену релігійної віри після отримання Томосу про автокефалію Православної церкви України, під час російсько-української війни та епідемії COVID- 19. Також аналізуються особливості осмислення та інтерпретації даного феномену крізь призму боротьби з ідеологією «русского міра», проблеми пошуку місця православної віри у сучасних політичних системах та проблеми відносин між православними церквами в Україні. Ключові слова: релігійна віра, напрями сучасного православного дискурсу, сучасні православні мислителі, православна філософія, богослов’я, релігійна безпека, віра в контексті кризових ситуацій, трансформація релігійної віри.ukрелігійна віранапрями сучасного православного дискурсусучасні православні мислителіправославна філософіябогослов’ярелігійна безпекавіра в контексті кризових ситуаційтрансформація релігійної віри.religious faithdirections of contemporary Orthodox discoursemodern Orthodox thinkersOrthodox philosophytheologyreligious securityfaith in the context of crisis situationstransformation of religious faith.Дисертація