Котляр, Олександра АркадіївнаОлександра АркадіївнаКотлярГрищенко, Тарас Арнольдович2026-04-292026-04-292026-04-03Котляр О. А. Проєкти глобального лідерства США в американській зовнішньополітичній стратегії в роки Другої світової війни : дис. ... доктора філософії : 032 – історія та археологія. Київ, 2026. 254 с.УДК 94+327.82](73):303.446.4:316.344.43"1939/1945"(043.3)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/18617Котляр О. А. Проєкти глобального лідерства США в американській зовнішньополітичній стратегії в роки Другої світової війни. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 «Історія та археологія». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2026. Дисертаційне дослідження висвітлює роль проєктів глобального лідерства США в американській зовнішньополітичній стратегії періоду Другої світової війни. Актуальність теми визначається необхідністю осмислення сучасного кризового стану міжнародних відносин і водночас потребою оновлення методологічних підходів до вивчення історії американської зовнішньої політики. У цьому контексті звернення до досвіду зовнішньополітичного стратегування 1939–1945 рр. набуває аналітичної значущості, сприяючи зверненню до інтелектуального, дискурсивного та концептуального вимірів формування американської світової ролі. Об’єктом дослідження є зовнішньополітична стратегія США у 1939–1945 рр. Предметом — проєкти американського глобального лідерства та механізми їхнього впливу на формування зовнішньополітичної стратегії США в роки Другої світової війни. Методологічну основу роботи становить поєднання структурно-функціонального, системного, ретроспективного, історико-генетичного, історико-порівняльного та біографічного методів, а також методу дискурс-аналізу й аналітичної критики джерел. Результати дослідження висвітлені у чотирьох розділах. У першому розділі проаналізовано джерельну базу, стан наукової розробки проблеми та методологічні засади дослідження. Відзначено, що у роботі залучено широкий комплекс документальних і актових матеріалів, публічних промов, публіцистичних і наукових текстів, джерел особового походження, а також статистичних і візуальних матеріалів, що дозволило відтворити багатовимірний політичний та інтелектуальний контекст формування зовнішньої політики США в роки Другої світової війни. Аналіз історіографії засвідчив фрагментарний характер наукових досліджень проєктів американського глобального лідерства та відсутність цілісного бачення їхнього місця у процесі формування зовнішньополітичної стратегії США. Методологічний підхід ґрунтується на розгляді ґранд-стратегії як результату колективної взаємодії різних акторів — як представників державної влади, так і учасників ширшого публічного простору, — що в поєднанні з підходами інтелектуальної історії дозволяє простежити формування інтерсуб’єктивного контексту стратегічного мислення. У другому розділі досліджено трансформацію образу американського лідерства в межах офіційної політики. Проаналізовано ідейні витоки зовнішньої політики США та стратегічні візії Білого дому, зокрема роль Ф. Д. Рузвельта й підходи Г. Воллеса до осмислення міжнародної стратегії. Показано, як у процесі поєднання ідей, політичної практики та публічної риторики формувався новий образ Америки, орієнтований на глобальне лідерство у післявоєнному світопорядку. У третьому розділі проаналізовано процес втілення зовнішньополітичних розробок США на державному рівні в роки Другої світової війни. Показано, що реалізація стратегічних проєктів поєднувала конкретні політичні рішення із ґрунтовною концептуальною підготовкою та інституційним закріпленням американського лідерства. Провідну роль у цьому процесі відіграв Державний департамент, у межах якого формувалися уявлення про глобальну відповідальність США, економічний вимір лідерства та засади повоєнної реконструкції. Окрему увагу приділено участі США у проєктуванні Організації Об’єднаних Націй і закріпленню зовнішньополітичного курсу на початку адміністрації Г. Трумена, що засвідчило тяглість ідеї американського лідерства в умовах переходу до нового міжнародного порядку. У четвертому розділі досліджено роль американської інтелектуальної еліти у формуванні неофіційних програм післявоєнного світоустрою та їхній вплив на зовнішньополітичний курс США. Проаналізовано діяльність Ради з міжнародних відносин як осередку стратегічного планування, а також неурядові проєкти глобального лідерства, запропоновані Г. Люсом, В. Вілкі, Н. Спікменом і В. Ліппманом. Показано, що ці концепції не лише відображали ідейне різноманіття американського інтелектуального середовища воєнного часу, а й створювали альтернативні моделі світової ролі США, які доповнювали офіційні державні підходи. У ході роботи авторка дійшла до таких висновків. У роки Другої світової війни Білий дім виступив простором формування стратегічних уявлень про глобальне лідерство США. На рівні президентського керівництва відбулося переосмислення традицій американської зовнішньої політики в нову стратегічну рамку, зумовлену викликами воєнного часу. Білий дім функціонував не лише як центр ухвалення рішень, а й як простір концептуалізації нової міжнародної ролі США. Важливим складником цього процесу стало цілеспрямоване формування суспільної підтримки глобальної ролі Америки, у межах якого президентська риторика сприяла трансформації громадських настроїв і легітимації відповідних політичних рішень. У дисертації доведено, що в роки Другої світової війни Державний департамент США став головним осередком проєктування американського глобального лідерства та формування курсу глобальної відповідальності. Переосмислення ізоляціоністської спадщини та доктрини Монро сприяло визначенню національного інтересу США у зв’язку з міжнародною стабільністю й закріпленню інтернаціоналістського вектора зовнішньої політики. Саме в його межах програмна президентська риторика трансформувалася у системну зовнішньополітичну стратегію. Процеси створення Організації Об’єднаних Націй і формування ліберальної економічної архітектури стали ключовими етапами інституційного закріплення провідної ролі США у післявоєнному світопорядку. Перехід до адміністрації Г. Трумена засвідчив спадковість зовнішньополітичного курсу та адаптацію напрацьованих стратегічних орієнтирів до нових умов міжнародної кон’юнктури, зокрема через інтеграцію чинника атомної зброї в дискурс американської винятковості. У роботі обґрунтовано винятковий внесок інтелектуальної еліти США до національного банку міжнародно-стратегічних ідей. Аналіз діяльності неофіційних і напівофіційних акторів та створених ними інтелектуальних мереж дозволяє відтворити процес пошуку узгоджених уявлень про межі, форми й механізми здійснення американського світового лідерства. Найбільшим осередком такого впливу стала Рада з міжнародних відносин, яка завдяки експертному авторитету, фінансовим ресурсам і розгалуженим контактам сприяла інтеграції ідеї американського світового лідерства в офіційний політичний порядок денний. Аналітичні напрацювання її членів вплинули на формування орієнтирів американської зовнішньої політики, зокрема принципів Атлантичної хартії, бачення ролі США в майбутній міжнародній організації та концепції міжнародного порядку, заснованого на активній ролі Вашингтона як primus inter pares. Прогностичний характер підходів Ради з міжнародних відносин, зокрема з урахуванням перспективи повоєнного суперництва з СРСР, надавав їм додаткової стратегічної значущості. Дослідження неурядових проєктів глобального лідерства, запропонованих Г. Люсом, В. Вілкі, Н. Спікменом і В. Ліппманом, продемонструвало, що вони забезпечували інформаційну підтримку офіційним зовнішньополітичним ініціативам, сприяли становленню міжпартійного консенсусу щодо довгострокового курсу американського лідерства, а також запропонували цінний ідейний інструментарій для забезпечення після 1945 р. реалізації національних інтересів невіддільно від світових лідерських функцій. У такий спосіб неурядові проєкти впливали на формування зовнішньополітичних орієнтирів США, не будучи складовою формального механізму ухвалення рішень. Особистий внесок авторки полягає в концептуалізації процесу синергійної взаємодії державних інституцій, неофіційних інтелектуальних еліт і процесів формування суспільних настроїв в обґрунтуванні феномену становлення моделі «американського століття» в роки Другої світової війни. У межах дослідження здійснено цілісну реконструкцію проєктів американського глобального лідерства, сформованих у 1939–1945 рр. на офіційному та неофіційному рівнях, із виявленням механізмів їхньої взаємодії та впливу на зовнішньополітичну стратегію США. Запропонований підхід дозволяє по-новому осмислити роль інтелектуальної еліти у формуванні стратегічних уявлень і зовнішньополітичних пріоритетів держави та може бути використаний у теоретичних розробках зовнішньополітичної стратегії України. Отримані результати й методологічні висновки створюють підґрунтя для оновлення навчальних курсів і наукових досліджень з історії міжнародних відносин і зовнішньої політики. Ключові слова: зовнішня політика США, глобальне лідерство, Друга світова війна, ґранд-стратегія, стратегічне планування, «американське століття», інтелектуальна історія, Ф. Д. Рузвельт, Г. Трумен, міжнародні відносини, «мозкові трести», інтелектуальна еліта.Oleksandra Kotliar. Projects of U.S. Global Leadership in American Foreign Policy Strategy during World War II. – Qualifying research submitted as a manuscript. Thesis for the PhD degree (History) in specialty 032 “History and Archaeology”. – Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ministry of Education and Science of Ukraine. – Kyiv, 2026. The dissertation examines the role of projects of U.S. global leadership in American foreign policy strategy during World War II. The relevance of the topic is determined by the need to comprehend the current crisis in international relations, as well as by the necessity to update methodological approaches to the study of the history of U.S. foreign policy. In this context, an appeal to the experience of foreign policy strategizing in 1939–1945 acquires analytical significance, as it facilitates engagement with the intellectual, discursive, and conceptual dimensions of the formation of the United States’ global role. The object of the research is U.S. foreign policy strategy in 1939–1945. The subject of the research comprises projects of American global leadership and the mechanisms of their influence on the formation of U.S. foreign policy strategy during World War II. The methodological framework of the study is based on a combination of structural-functional, systemic, retrospective, historical-genetic, historical-comparative, and biographical methods, as well as discourse analysis and analytical source criticism. The results of the research are presented in four chapters. The first chapter analyzes the source base, the historiography of the problem, and the methodological foundations of the study. It is noted that a broad range of official and legal documents, political speeches, journalistic and scholarly texts, personal sources, as well as statistical and visual materials were employed. It made it possible to reconstruct the multidimensional political and intellectual context of the formation of U.S. foreign policy during World War II. The historiographical analysis demonstrates the fragmented nature of scholarly studies on projects of American global leadership and the absence of an integrated vision of their place in the process of shaping U.S. foreign policy strategy. The methodological approach is based on viewing grand strategy as the outcome of the collective interaction of various actors—both representatives of state authority and participants in the broader public sphere, which, in combination with approaches from intellectual history, makes it possible to trace the formation of the intersubjective context of strategic thinking. The second chapter examines the transformation of the image of American leadership within the framework of official policy. It analyzes the ideological origins of U.S. foreign policy and the strategic visions of the White House, in particular the role of F. D. Roosevelt and the approaches of H. A. Wallace to conceptualizing international strategy. The chapter demonstrates how, through the interplay of ideas, political practice, and public rhetoric, a new image of America emerged — one oriented toward global leadership in the postwar international order. The third chapter analyzes the process of implementing U.S. foreign policy planning at the state level. It demonstrates that the realization of strategic projects combined concrete political decisions with thorough conceptual preparation and the institutionalization of American leadership. A leading role in this process was played by the United States Department of State, within which ideas of U.S. global responsibility, the economic dimension of leadership, and the foundations of postwar reconstruction were developed. Particular attention is devoted to U.S. participation in the design of the United Nations and to the consolidation of the foreign policy course at the beginning of the administration of Harry S. Truman, which demonstrated the continuity of the idea of American leadership amid the transition to a new international order. The fourth chapter examines the role of the American intellectual elite in shaping unofficial programs for the postwar world order and their influence on U.S. foreign policy. It analyzes the activities of the Council on Foreign Relations as a center of strategic planning, as well as non-governmental projects of global leadership proposed by H. Luce, W. Willkie, N. Spykman, and W. Lippmann. The chapter demonstrates that these concepts not only reflected the ideological diversity of the American wartime intellectual milieu but also articulated alternative models of the United States’ global role that complemented official state approaches. In the course of the research, the author arrives at the following conclusions. During World War II, the White House emerged as a key space for the formation of strategic ideas concerning U.S. global leadership. At the level of presidential leadership, a rethinking of traditional approaches to American foreign policy took place, resulting in a new strategic framework shaped by the challenges of wartime conditions. The White House functioned not only as a center of decision-making but also as a site for the conceptualization of a new international role for the United States. An important component of this process was the deliberate construction of public support for America’s global role, in which presidential rhetoric contributed to the transformation of public attitudes and the legitimation of corresponding political decisions. The dissertation demonstrates that during World War II the United States Department of State became the principal center for designing American global leadership and shaping a course of global responsibility. The rethinking of the isolationist legacy and the Monroe Doctrine contributed to the redefinition of U.S. national interest in relation to international stability and to the consolidation of an internationalist vector in U.S. foreign policy. It was within this framework that programmatic presidential rhetoric was transformed into a coherent foreign policy strategy. The processes of establishing the United Nations and shaping the liberal economic architecture constituted key stages in the institutionalization of the United States’ leading role in the postwar international order. The transition to the administration of Harry S. Truman demonstrated the continuity of the foreign policy course and the adaptation of established strategic guidelines to new conditions of the international environment, in particular through the integration of the nuclear factor into the discourse of American exceptionalism. The dissertation substantiates the exceptional contribution of the U.S. intellectual elite to the national reservoir of international and strategic ideas. An analysis of the activities of unofficial and semi-official actors and the intellectual networks they created makes it possible to reconstruct the process of searching for shared understandings of the scope, forms, and mechanisms of American global leadership. The most influential center of this intellectual impact was the Council on Foreign Relations, which, owing to its expert authority, financial resources, and extensive networks, facilitated the integration of the idea of American global leadership into the official political agenda. The analytical work of its members influenced the formation of key orientations of U.S. foreign policy, including the principles of the Atlantic Charter, visions of the role of the United States in a future international organization, and the concept of an international order based on the active role of Washington as primus inter pares. The prognostic character of the Council on Foreign Relations’ approaches, particularly in light of the prospect of postwar rivalry with the Soviet Union, endowed them with additional strategic significance. The study of non-governmental projects of global leadership proposed by H. Luce, W. Willkie, N. Spykman, and W. Lippmann demonstrates that they provided informational support for official foreign policy initiatives, contributed to the emergence of bipartisan consensus on the long-term course of American leadership, and offered a valuable conceptual toolkit for ensuring the post-1945 realization of U.S. national interests as inseparable from global leadership functions. In this way, non-governmental projects influenced the formation of U.S. foreign policy orientations without being part of the formal decision-making mechanism. The author’s personal contribution consists in the conceptualization of the process of synergistic interaction between state institutions, unofficial intellectual elites, and the formation of public attitudes in substantiating the phenomenon of the emergence of the “American Century” model during World War II. The study provides a comprehensive reconstruction of projects of American global leadership formulated in 1939–1945 at both official and unofficial levels, with the identification of the mechanisms of their interaction and their influence on U.S. foreign policy strategy. The proposed approach makes it possible to reassess the role of the intellectual elite in shaping strategic perceptions and foreign policy priorities of the state and may be applied in theoretical developments of Ukraine’s foreign policy strategy. The obtained results and methodological conclusions create a foundation for updating academic curricula and scholarly research in the history of international relations and foreign policy. Key words: U.S. foreign policy, global leadership, World War II, grand strategy, strategic planning, “American Century,” intellectual history, Franklin D. Roosevelt, Harry S. Truman, international relations, “think tanks”, intellectual elite.ukзовнішня політика СШАглобальне лідерствоДруга світова війнаґранд-стратегіястратегічне планування«американське століття»інтелектуальна історіяФ. Д. РузвельтГ. Труменміжнародні відносини«мозкові трести»інтелектуальна еліта.U.S. foreign policyglobal leadershipWorld War IIgrand strategystrategic planning“American Century” intellectual historyFranklin D. RooseveltHarry S. Trumaninternational relations“think tanks”intellectual elite.Дисертація