Матвєєва Лариса ВолодимирівнаКолтун, Вікторія Семенівна2026-02-242026-02-242026-02-23Матвєєва Л. В. Управління потенціалом пасіонарності у період відновлення територій держави : дис. ... доктора філософії : 281 Публічне управління та адміністрування. Київ, 2026. 238 с.УДК 352:159.9:316.334https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10509Матвєєва Л. В. Управління потенціалом пасіонарності у період відновлення територій держави. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі публічного управління та адміністрування за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування».  Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. Київ, 2026. У дисертаційному дослідженні обґрунтовано сутність сучасної парадигми управління потенціалом пасіонарності задля відновлення територій держави у повоєнний період та формуванні пропозицій щодо забезпечення підвищення ефективності цього процесу. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування сутності сучасної парадигми управління потенціалом пасіонарності задля відновлення територій держави у повоєнний період. Об’єкт дослідження  пасіонарність як соціальний феномен. Предмет дослідження  управління потенціалом пасіонарності у період відновлення територій держави. У дисертаційній роботі уперше: обгрунтовано комплекс концептуальних положень щодо публічного управління потенціалом пасіонарності задля відновлення територій у повоєнний період в Україні, зокрема інтерпретовано концепт «пасіонарної громади» як простору системної дії, запропоновано інституційні механізми підтримки та дорожню карту для їх імплементації. Визначено загальну термінологію дослідження та уточнено ключові поняття дослідження: «потенціал пасіонарності», під яким розуміємо інтегровану систему фактичних і латентних можливостей соціального суб’єкта (особи або спільноти), що можуть бути активовані задля досягнення соціально значущої ідеї, навіть жертвуючи особистим добробутом; «пасіонарна громада», яку авторка розуміє як соціально активну спільноту, в якій значна частина мешканців виявляє високий рівень ініціативності, відповідальності, самопожертви та здатності до колективної дії заради спільного блага, розвитку громади та захисту державних інтересів, що прагне трансформації суспільства, а також визначено інші терміни та поняття, які мають значення для дослідження. Проаналізовано методи пасіонарної ідентифікації особистості та встановлено, що існує два шляхи виявлення пасіонарної особистості – внутрішній і зовнішній. Запропоновано класифікацію методів ідентифікації пасіонарної особистості та визначено трансляційний метод (людина виконує ту трансляційну функцію, яку для неї визначило суспільство, притаманний більшості історичних пасіонаріїв); творчий (індивід модернізує суспільство, часто в боротьбі з суспільством); трансформаційний (пасіонарій-трансформатор виступає суб’єктом трансформаційних функцій системи). Обгрунтовано, що розуміння методів ідентифікації пасіонарних особистостей сприятиме залученню потенціалу пасіонарності у процеси збереження стійкості, зцілення (трансляційний метод ідентифікації) та відновлення (креативний та трансформаційний методи ідентифікації) громад. За результатами проведеного ретроспективного аналізу прояву та розвитку пасіонарності в різні періоди розвитку української державності (період Київської Русі – формування етнічної ідентичності та поява політичної суб’єктності), період виникнення козацької консорції – пасіонарний вибух та функціонування Козацької держави – пасіонарний надлом, українські землі у складі російської імперії – пасіонарність Гайдамацького Руху, пасіонарний духовний спротив Т.Шевченка, І.Франка, Л.Українки, часи національно-визвольних змагань – революційна пасіонарність, радянський період – національно-визвольна боротьба ОУН-УПА та моральний спротив шістдесятників, революційна пасіонарність в період Незалежності України, сучасний пасіонарний спротив) виявлено чинники та особливості пасіонарності, проведено порівняльний аналіз мотивації та механізмів самоорганізації українців та доведено, що українці протягом століть демонстрували високий рівень пасіонарної активності, що проявлялася в боротьбі за державність, культурну самобутність та свободу. Розглянуто сучасні приклади пасіонарності в умовах російсько-української війни, яка проявляється в усвідомленій готовності діяти заради інших, у найрізноманітніших ролях (бійців, медиків, рятувальників, журналістів, волонтерів, митців, спортсменів), які демонструють, як ціннісна мотивація, моральна солідарність і готовність діяти всупереч особистим ризикам формують пасіонарну основу сучасного українського суспільства. Визначено фактори екзогенного та ендогенного впливу на формування потенціалу пасіонарності. Доведено, що колективна (групова) пасіонарність стимулюється такими екзогенними впливами (політичні, економічні, соціально-гуманітарні, технологічні): природні умови (клімат, географічне розташування, природні ресурси; соціально-економічна ситуація (війни, кризи, економічні підйоми чи занепади створюють середовище для формування пасіонарного потенціалу (періоди політичної нестабільності)); культурні контакти (контакт з іншими культурами може стимулювати інновації та активність); інформаційний вплив (глобалізація створює канали для поширення нових ідей, які можуть підсилювати пасіонарність); політичний тиск (військові конфлікти чи окупація можуть стати каталізатором для об’єднання суспільства та пробудження пасіонарних сил). Ендогенні чинники (соціально-культурні, інституційні, освітньо-інформаційні, демографічні) залежать від внутрішніх особливостей особистості або суспільства: генетичні передумови (біологічні та психологічні особливості особи, спадковість); національний менталітет (особливості світогляду, традицій, національної ідентичності); рівень освіти (освічені суспільства зазвичай більш сприйнятливі до ідей та змін); соціальна мобільність (у суспільствах з високим рівнем соціальної мобільності люди частіше демонструють ініціативу та активність); релігійні переконання (віра, релігійна енергія може бути потужним джерелом пасіонарності); лідерство особистості (харизматичний лідер часто стає ядром пасіонарних рухів). Обгрунтовано, що формування пасіонарності громади відбувається у результаті комплексної взаємодії зовнішніх та внутрішніх факторів, зокрема військова агресія (екзогенний фактор) може викликати хвилю патріотизму, об’єднання нації та готовності до боротьби (ендогенний фактор), що й відбулось в Україні на початку повномасштабного російського вторгнення. Встановлено, що екзогенні фактори створюють умови, а ендогенні визначають здатність суспільства або особистості реагувати на ці умови. Баланс між ними є ключовим у формуванні потенціалу пасіонарності. Показано, що досвід України через три з половиною роки після повномасштабного російського вторгнення демонструє, як у ситуації затяжної та екстремальної кризи поліцентрична система управління може сприяти стійкості та створити середовище для пасіонарних рішень. Доведено, що ідеологія пасіонарної громади є унікальним соціокультурним феноменом, що трансформується від стихійної реакції до інституціалізованої форми впливу на публічну політику. Вона є потужним інструментом у формуванні нової форми взаємовідносин між громадянами і державою, де держава визнає спроможність громад бути активними суб’єктами суспільних трансформацій. Встановлено, що готовність до самопожертви є однією з ключових ідейно-практичних рис пасіонарної громади. Вона формує моральне ядро такої громади, забезпечує стійкість до загроз та високий рівень довіри. Проте така здатність потребує визнання, підтримки та ресурсного відновлення – інакше вона з часом вичерпується. Держава, органи місцевого самоврядування та структури громадянського суспільства мають не лише спиратися на цей феномен, а й створювати умови для його етичного розвитку та збереження. На основі аналізу міжнародного досвіду управління потенціалом пасіонарності громад встановлено, що мобілізаційна здатність громади залежить не лише від ентузіазму населення, а й від інституційного дизайну, культурного коду та політичної підтримки. Українським громадам доцільно інтегрувати ці елементи в локальні стратегії стійкості – через навчання, партнерства та цифрову трансформацію. Порівняльний аналіз механізмів державної підтримки готовності до самопожертви в зарубіжних країнах дозволяє виділити як модель інституціоналізованої жертовності, де самопожертва передбачена як норма через закон, навчання або систему обов’язків (Ізраїль, Японія), так і модель культурно-моральної легітимації (Польща, частково Японія), або медійно-податкового стимулювання жертовності через формування позитивного іміджу добровольця (США). Встановлено, що українська пасіонарність має спільні риси з багатьма зарубіжними кейсами: моральну мотивацію, горизонтальність, стійкість у кризах. Проте її відмінність полягає в тривалості, гнучкості, ресурсній автономії та відсутності централізованого лідерства, що перетворює її з реакції на кризу в елемент довготривалої громадянської культури. Доведено, що українська пасіонарність є поєднанням стійкої горизонтальної солідарності, моральної мотивації та самоорганізаційної спроможності, яка зберігається і навіть посилюється під час тривалих криз. Це надає українським громадам унікальний потенціал до формування нової моделі публічної взаємодії між суспільством і державою. Розроблено модель ефективної системи формування потенціалу пасіонарності громад – концептуальної структури, що передбачає активне стимулювання ініціативності, самосвідомості та здатності до самопожертви задля суспільного блага в межах локальної спільноти. Інструментами конструювання ідеологічної складової пасіонарної громади є формування спільного наративу (історія громади, герої, символи), реалізація освітніх програм з національної ідентичності, місцевої історії, популяризація прикладів пасіонарної поведінки (волонтерство, захист України). Обгрунтовано, що розвиток інституційної інфраструктури пасіонарної громади забезпечується створенням Центрів громадської активності (хаби, простори співпраці), збільшенням суб’єктності громадських рад, ініціативних груп, забезпеченням їх співпраці з місцевою владою на умовах партисипації. Визначено, що важливим елементом системи формування потенціалу пасіонарності громад є ефективний зворотний зв’язок і якісна оцінка реалізованих ініціатив. Розроблено комплекс алгоритмів формування та реалізації потенціалу пасіонарності: виявлення та діагностика потенціалу пасіонарності громади, стимулювання та розвиток пасіонарності, що передбачає запуск ініціативних освітніх програм (локальні інструменти: грантові конкурси, марафони ідей, простори для зустрічей, коворкінги, медіа-лабораторії, онлайн-платформи для співпраці), реалізація громадських ініціатив (передбачає формування команд та проєктів, навчання проєктному менеджменту, координацію між різними ініціативами, підтримку менторів та фасилітаторів, інтеграцію з місцевим самоврядуванням задля розробки спільних програм та рішень), стабілізація та інституціоналізація та розроблено покрокову дорожню карту. Визначено, що пасіонарні громади є структуроутворюючими елементами громадянського суспільства. Вони формують нові стандарти відповідальності, співучасті та довіри. В умовах війни та відбудови їхня роль зростає ще більше, оскільки саме такі громади здатні швидко мобілізуватись, адаптуватися до викликів і будувати суспільство, що не тільки виживає, а й розвивається на засадах демократії, солідарності та гідності.Matveeva L.V. Managing the potential of passionarity during the period of restoration of state territories. – Qualification scientific work in the form of a manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the field of public management and administration in specialty 281 «Public management and administration». - Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ministry of Education and Science of Ukraine. Kyiv, 2026. The dissertation research substantiates the essence of the modern paradigm of managing the potential of passionarity for the restoration of the territories of the state in the post-war period and the formation of proposals to ensure the increase in the efficiency of this process. The purpose of the dissertation is a scientific and theoretical substantiation of the essence of the modern paradigm of managing the potential of passionarity for the restoration of the territories of the state in the post-war period. The object of study  is passionarity as a social phenomenon. The subject  of research is the management of the potential of passionarity during the restoration of the territories of the state. In the dissertation work for the first time: – a set of conceptual provisions on public management of the potential of passionarity for the restoration of territories in the post-war period in Ukraine is substantiated, in particular, the concept of the passionary community as a component of the system of national resistance (including cultural, intellectual, etc.) and the subject of post-war restoration is interpreted, which the author interprets as a space where the activity of the population exceeds the level necessary for survival and is transformed into a systemic action: from volunteering to strategic development, the signs of which are a common goal and ideology, a high level of self-organization, mobilization capacity, resistance to external challenges, readiness for action (even self-sacrifice) and developed specific algorithms for managing passionary potential, balanced by specific methods, tools and appropriate management decisions. The general terminology of the study is defined and the key concepts for our study are clarified: «passionarity potential», by which we understand an integrated system of actual and latent capabilities of a social subject (person or community), which can be activated to achieve a socially significant idea, even sacrificing personal well-being; «passionary community», which we understand as a socially active community in which a significant part of the inhabitants show a high level of initiative, responsibility, self-sacrifice and the ability to act collectively for the common good, community development and protection of state interests, which seeks the transformation of society, as well as other terms and concepts that are relevant for the study are defined. The methods of passionary identification of the personality are analyzed and it is found that there are two ways to identify the passionate personality – internal and external. A classification of methods for identifying a passionate personality is proposed and the translational method is defined (a person performs the translational function that society has determined for him, inherent in the majority of historical passionaries); creative (the individual modernizes society, often in the fight against society); transformational (the passionary-transformer acts as a subject of the transformation functions of the system). It is substantiated that understanding the methods of identification of passionate personalities will contribute to the involvement of the potential of passionarity in the processes of maintaining resilience, healing (translational method of identification) and recovery (creative and transformational methods of identification) of communities. According to the results of the retrospective analysis of the manifestation and development of passionarity in different periods of the development of Ukrainian statehood (the period of Kievan Rus – the formation of ethnic identity and the emergence of political subjectivity), the period of the emergence of the Cossack consortium – the passionary explosion and the functioning of the Cossack state – the passionary breakdown, the Ukrainian lands within the Russian Empire – the passionarity of the Haidamak Movement, passionary spiritual resistance of T. Shevchenko, I. Franko, L. Ukrainka, the times of national liberation struggles – revolutionary passionarity, the Soviet period – the national liberation struggle of the OUN-UPA and the moral resistance of the sixties, revolutionary passionarity in the period of Independence of Ukraine, modern passionary resistance) the factors and features of passionarity have been identified, a comparative analysis of the motivation and mechanisms of self-organization of Ukrainians has been carried out and it has been proved that For centuries, Ukrainians have demonstrated a high level of passionate activity, which manifested itself in the struggle for statehood, cultural identity and freedom. Modern examples of passionarity in the conditions of the Russian-Ukrainian war are considered, which manifests itself in a conscious readiness to act for the sake of others, in a variety of roles (fighters, doctors, rescuers, journalists, volunteers, artists, athletes), which demonstrate how value motivation, moral solidarity and readiness to act contrary to personal risks form the passionary basis of modern Ukrainian society. The factors of exogenous and endogenous influence on the formation of the passionarity potential have been determined. It has been proved that collective (group) passionarity is stimulated by the following exogenous influences (political, economic, socio-humanitarian, technological): natural conditions (climate, geographical location, natural resources; socio-economic situation (wars, crises, economic ups or downs create an environment for the formation of passionary potential (periods of political instability)); cultural contacts (contact with other cultures can stimulate innovation and activity); informational influence (globalization creates channels for the dissemination of new ideas that can enhance passion); political pressure (military conflicts or occupation can become a catalyst for the unification of society and the awakening of passionate forces). Endogenous factors (socio-cultural, institutional, educational, informational, demographic) depend on the internal characteristics of an individual or society: genetic prerequisites (biological and psychological characteristics of a person, heredity); national mentality (features of worldview, traditions, national identity); level of education (educated societies are usually more receptive to ideas and changes); social mobility (in societies with a high level of social mobility, people are more likely to show initiative and activity); religious beliefs (faith, religious energy can be a powerful source of passion); personal leadership (a charismatic leader often becomes the core of passionary movements). It is substantiated that the formation of community passion occurs as a result of a complex interaction of external and internal factors, in particular, military aggression (exogenous factor) can cause a wave of patriotism, unification of the nation and readiness to fight (endogenous factor), which happened in Ukraine at the beginning of the full-scale Russian invasion. It has been established that exogenous factors create conditions, and endogenous factors determine the ability of society or an individual to respond to these conditions. The balance between them is key in the formation of the potential of passionarity. It is shown that the experience of Ukraine three and a half years after the full-scale Russian invasion demonstrates how, in a situation of protracted and extreme crisis, a polycentric management system can contribute to resilience and create an environment for passionate decisions. It has been proved that the ideology of the passionary community is a unique socio-cultural phenomenon that transforms from a spontaneous reaction to an institutionalized form of influence on public policy. It is a powerful tool in the formation of a new form of relations between citizens and the state, where the state recognizes the ability of communities to be active subjects of social transformations. It has been established that readiness for self-sacrifice is one of the key ideological and practical features of the passionate community. It forms the moral core of such a community, provides resilience to threats and a high level of trust. However, such an ability requires recognition, support and resource restoration, otherwise it will be exhausted over time. The state, local self-government bodies and civil society structures should not only rely on this phenomenon, but also create conditions for its ethical development and preservation. Based on the analysis of international experience in managing the potential of community passion, it has been established that the mobilization capacity of a community depends not only on the enthusiasm of the population, but also on institutional design, cultural code and political support. It is advisable for Ukrainian municipalities to integrate these elements into local resilience strategies – through training, partnerships and digital transformation. A comparative analysis of the mechanisms of state support for readiness for self-sacrifice in foreign countries allows us to distinguish both the model of institutionalized sacrifice, where self-sacrifice is provided as a norm through law, education or a system of duties (Israel, Japan), and a model of cultural and moral legitimation (Poland, partly Japan), or media and tax stimulation of sacrifice through the formation of a positive image of a volunteer (USA). It has been established that Ukrainian passionarity has common features with many foreign cases: moral motivation, horizontality, stability in crises. However, its difference lies in its duration, flexibility, resource autonomy and lack of centralized leadership, which transforms it from a response to a crisis into an element of long-term civic culture. It has been proved that Ukrainian passionarity is a combination of stable horizontal solidarity, moral motivation and self-organizing capacity, which is preserved and even strengthened during prolonged crises. This provides Ukrainian communities with a unique potential to form a new model of public interaction between society and the state. A model of an effective system for the formation of the potential of community passionarity has been developed – a conceptual structure that provides for the active stimulation of initiative, self-awareness and the ability to self-sacrifice for the public good within the local community. The tools for constructing the ideological component of the passionary community are the formation of a common narrative (community history, heroes, symbols), the implementation of educational programs on national identity, local history, and the popularization of examples of passionary behavior (volunteering, protection of Ukraine).ukпасіонарністьпасіонарний потенціалпасіонарна громадатериторіальна громадамісцеве самоврядуванняпублічне управліннясамоорганізаціямобілізаціяповоєнне відновленнярегіональне управлінняполіцентричне управлінняпасіонарій.passionaritypassionary potentialpassionary communitypublic administrationterritorial communitylocal governmentself-organizationparticipationmobilizationpost-war recovery.Дисертація