Derkach, VadymVadymDerkach2026-02-272026-02-272024-07-03Derkach, V. (2024). ALTRUISM AS A FACTOR OF MORALITY. Politology bulletin(92), 14–24. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2024.92.14-2410.17721/2415-881x.2024.92.14-24https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11457The status of altruism in moral theory is reconsidered through conceptual analysis and synthesis of elements of moral theory based on model thought experiments. The starting point here is the understanding that altruism cannot be non-selective in conditions of competition and limited viability. Morality, as a certain way of regulating behavior, is not a way of maximizing altruism, and altruism is not a criterion for the «morality» of an act. On the contrary, morality sets (within its scope) a norm of permissible «altruism,» and this norm is characteristic of a particular moral code. The author presents a descriptive definition of morality as a complex of processes of regulation of relations at four levels of manifestation. Altruistic behavior is specified as a quasi-parental model of relationships that are transferred in the community not only to direct descendants. This model, as part of the mechanism of moral regulation, determines inverse altruism on the part of descendants towards elders, which becomes a criterion for the eugenic selection of individuals who, by gaining the appropriate social status (moral reputation), secure privileges, but at the same time, it maintains and reproduces the social structure of effective cooperation. Morality as a mechanism of eugenic selection and regulation of interpersonal relations in a social group forms an altruistic attitude towards the actual cultivated examples of a worthy person, a willingness to sacrifice oneself for the sake of moral reputation. Such a mechanism ensures the reproduction of individuals with certain human qualities, including the motivational attitude to put one’s reputation in the group at the forefront of the hierarchy of values and at the same time the willingness to support one’s own first, the need to share with them, the need to give something to those whose qualities you admire and are a role model.Шляхом концептуального аналізу та синтезу елементів теорії моралі з опорою на модельні мислені експерименти переглянутий статус альтруїзму в теорії моралі. Відправною точкою тут є розуміння того, що альтруїзм не може бути в умовах конкуренції й обмеженої життєстійкості не вибірковим. Мораль, як певний спосіб регуляції поведінки, не є способом максимізації альтруїзму, і альтруїзм не є критерієм «моральності» вчинку. Навпаки, мораль задає (в межах своєї дії) норму допустимої «альтруїстичності», і ця норма є характеристичною для певного морального кодексу. Представлене дескриптивне визначення моралі як комплексу процесів регуляції взаємин на чотирьох рівнях прояву. Альтруїстична поведінка уточнена як квазібатьківська модель взаємин, які переносяться в спільноті не лише на прямих нащадків. Ця модель в рамках механізму моральної регуляції визначає інверсивний альтруїзм з боку нащадків щодо старших, який стає критерієм євгенічного відбору особин, які здобуваючи відповідний соціальний статус (моральну репутацію) забезпечують собі привілеї, але разом із тим це підтримує і відтворює соціальну структуру ефективної кооперації. Мораль як механізм євгенічного відбору і регуляції міжособистих взаємин в соціальній групі формує альтруїстичну установку щодо власне культивованих зразків гідної людини, готовність жертвувати собою заради моральної репутації. Такий механізм забезпечує відтворення осіб з певними людськими якостями, серед яких мотиваційна установка ставити свою репутацію в групі на чільне місце в ієрархії цінностей і воднораз готовність в першу чергу підтримувати своїх, потреба ділитися з ними, потреба в дарувати щось тим, якості кого тебе захоплюють і є взірцем для наслідування.ukaltruismmoralityevolutionary ethicsальтруїзмморальеволюційна етикаСтаття