Климович Надія ЮріївнаБілоцький Сергій Дмитрович2023-07-042024-05-102023-07-042023Климович Н. Ю. Міжнародно-правове регулювання організації та діяльності судових органів регіональних об’єднань економічної інтеграції : дис. ... д-ра філософії : 293 Міжнародне право / Климович Надія Юріївна. - Київ, 2023. - 282 с.УДК 341.33https://ir.library.knu.ua/handle/123456789/3820Дисертаційне дослідження присвячено аналізу особливостей міжнародно-правового регулювання організації та діяльності судових органів регіональних об’єднань економічної інтеграції (РОЕІ). Приділено увагу реалізації норм, пов’язаних з вирішенням спорів за Угодою про асоціацію України з ЄС 2014 р. Авторка аналізує різні моделі інтеграції, прийняті у практиці РОЕІ, і виділяє право ЄС, право МЕРКОСУР, правопорядок Андського співтовариства, право ЄврАзЕС, тощо, в якості окремих правопорядків, що об’єднані в рамках інтеграційного права. За своєю суттю інтеграційна модель ЄС відрізняється від моделей інтеграції, які застосовують у Латинській Америці та Африці. Європейська модель виходить з побудови наднаціональних органів і пов’язаної з ними системи судового контролю та захисту, в той час, як у інших регіонах вибудовують здебільшого інтеграційні механізми на основі міжурядового співробітництва, для яких характерні, в якості ключових, рішення органів, представлених головами держав, а для розв’язання суттєвих спірних ситуацій ключовими є міждержавні переговори без залучення органів об’єднань. Рішення інтеграційних органів в більшості випадків хоч і є обов’язковими, але не мають прямої дії і не можуть швидко почати застосовуватися. Це багато в чому пов’язано з особливостями правової культури цих регіонів. Досвід створення і функціонування судових органів РОЕІ свідчить про відповідність місця і ролі судових органів в структурі інтеграційних об’єднань певному етапу інтеграції, на яких перебувають ці об’єднання, а поглиблення процесу інтеграції держав-членів залежить від обсягу компетенції, ступеню незалежності, наявності засобів виконання рішень судових органів інтеграційних об’єднань, активності співпраці із керівними органами інтеграційних об’єднань та судами держав-членів. Основними тенденціями розвитку судових механізмів РОЕІ є: створення нових судових органів за моделлю Суду ЄС; відхід від застосування арбітражних процедур розв’язання спорів на користь створення постійнодіючих судових органів; ускладнення структури судових органів міжнародних інтеграційних об’єднань з метою підвищення їхньої ефективності; удосконалення процедури обрання суддів з метою підвищення ступеню їхньої незалежності; зростання впливу судів РОЕІ на розвиток цих об’єднань, формулювання ними принципів права інтеграційних об’єднань; розширення предметної юрисдикції судів РОЕІ; зростання кількості і підвищення складності справ, які вони розглядають. Діяльність судових органів РОЕІ базується на міжнародно-правових актах т– договорах, протоколах, статутах, та прийнятих на їхній основі регламентах татправилах процедури. Всі судові органи РОЕІ мають певну подібну двочленну структуру, за якої первинне рішення може бути оскаржене в апеляційній інстанції. Підстави для перегляду рішення можуть бути не чітко виписаними як в Суді ЄС (виявлення права чи правове тлумачення), або бути доволі чітко розписаними вже в договорі, як в СВС (виявлення невідомих суттєвих обставин, помилка права, помилки, шахрайства або помилки в рішенні або тому, що було неправосудне рішення). У рамках ставлення судових органів РОЕІ до паралельної юрисдикції Суд ЄС стоїть на позиції несприйняття такої практики, докладаючи всіх зусиль, щоб спори за участю держав-учасниць не переходили до інших органів, залишаючи за собою виключне право з тлумачення інтеграційного права. В той же час, органи вирішення спорів МЕРКОСУР і його установчі документи, дозволяють розгляд спорів держав-членів в інших юрисдикціях, навіть у сферах, що відносяться до регулювання інтеграційного права. СВС поділяє юрисдикцію з вирішення спорів з Радою, але якщо спір передано до Суду, то лише він має юрисдикцію, не поділяючи її з іншими судовими органами. Суб’єктами звернень до судових органів РОЕІ є широкий спектр осіб: держави-учасниці, їхні судові органи, фізичні та юридичні особи держав-членів чи третіх держав, щодо яких ухвалені акти РОЕІ, органи РОЕІ. Серед органів РОЕІ, що мають право на звернення це зазвичай ключові виконавчі органи – Комісія ЄС, Генеральний секретар Східноафриканського співтовариства (СхС), тощо, але можуть бути і інші органи, наприклад, головні монетарні органи. Щодо звернень фізичних/юридичних осіб, то їхнє право на звернення може бути доволі широким, як в ЄС чи СхС (пряме звернення в разі порушення їхніх прав на основі інтеграційного права) або певним чином ускладненим, як у МЕРКОСУР (через Групу спільного ринку). Також, судові органи РОЕІ, зазвичай, володіють юрисдикцією розглядати справи на основі арбітражного застереження. Предметна юрисдикція судових органів РОЕІ є досить широкою, і включає питання економічних спорів між державами, оскарження актів РОЕІ, трудові спори співробітників та інтеграційних органів, оскарження протиправних дій державних органів, тлумачення інтеграційного права, вжиття санкцій проти порушників, тощо. Важливим елементом юрисдикції є її поширення, так чи інакше, на сферу захисту прав людини. В той же час, саме ця сфера досить часто може регулюватися такими судовими органами лише в рамках прийняття додаткових актів, наприклад, протоколів до установчих договорів. Дуже широка компетенція Суду ЄС взагалі дозволяє вважати його органом sui generis серед інших судових органів РОЕІ і взагалі міжнародних судів. Саме його рішення сприяли просуванню інтеграційних заходів в рамках ЄС, створенню ключових принципів застосовування права ЄС, формували нові правові конструкції, внесли суттєвий внесок у розвиток окремих галузей права ЄС, підштовхували держави до виконання приписів права ЄС і контролювали його додержання. На відміну від Суду ЄС, судові установи африканських РОЕІ (як СВС, так і Трибунал САДК) стикаються з протидією з боку держав активістському підходу до тлумачення установчих договорів, особливо тих їхніх норм, що стосуються захисту прав людини. Яскравим прикладом цього стала справа Katabazi і інституційні, персональні та договірні наслідки які вона викликала. В той же час африканські судові органи продемонстрували свою рішучість зберігати неупередженість і незалежність при розгляді справ. Правовий прецедент, не зважаючи на його згадку в думках генеральних адвокатів та у рішеннях Суду ЄС, у його розумінні в англо-саксонській системі права у рішеннях судових органів РОЕІ не створюється. Це є скоріше прецедентна практика, за допомогою якої суд враховує свої попередні рішення, але не зобов’язаний їх дотримуватися. Відповідно, таке судове рішення буде розумітися як таке, що може, але не зобов’язане, мати правові наслідки поза контекстом конкретної справи. Причому, суди РОЕІ можуть використовувати не лише свою практику, але і рішення інших міжнародних судових установ. Це створює ситуацію правової визначеності для потенційних учасників спорів і сприяє діяльності судових органів РОЕІ. Практика Суду ЄС дозволяє виділити певний перелік підстав для відходу від попередньої прецедентної практики. 1. Звуження тлумачення прийнятого у скасованій практиці. 2. Більш широке тлумачення питання. 3. Захист інституційного балансу органів ЄС. 4. Інше тлумачення з метою ефективного захисту прав людини. 5. Зміни установчих договорів, вторинного законодавства ЄС і прецедентного права. Це не є переліком виключних причин, але саме вони наразі зустрічаються в обґрунтуванні. Обов’язковість виконання рішень судових органів РОЕІ зафіксована в установчих договорах, як обов’язок держав-членів та органів організації. В той же час фіксується право на перегляд цих рішень з певного обмеженого кола підстав, проте, лише в рамках системи вирішення спорів даної організації. Механізми контролю і гарантування виконання рішень розроблено лише в ЄС – штрафи і стягнення з боку Комісії, передача справи до Суду. В СВС механізми з забезпечення виконання відсутні. У МЕРКОСУР – це різного роду компенсаторні заходи і обмеження на порушника. У ряді випадків рішення судових органів РОЕІ володіють виконавчою силою на національному рівні (ЄС, СхС), в інших випадках така сила відсутня (МЕРКОСУР). Можна констатувати, що в угодах з третіми країнами про створення ЗВТ роль судових органів РОЕІ є доволі обмеженою, і головним чином стосується тлумачення інтеграційного права. Ключову роль у процедурі вирішення спорів відіграють спільно створені органи арбітражного типу (наприклад, арбітражної групи в рамках Угоди про асоціацію Україна-ЄС 2014 р. чи арбітражного трибуналу за Угодою про торгівлю і співробітництво ЄС з Великобританією 2020 р.). Ці арбітражі є за своєю суттю публічно-правовими і їхні рішення є обов’язковими лише для сторін угод, а не їхніх фізичних і юридичних осіб. Ключові слова: регіональні організації економічної інтеграції, право ЄС, судові органи регіональні організації економічної інтеграції, Суд ЄС, Постійний ревізійний трибунал МЕРКОСУР, Східноафриканський Верховний Суд, прецедент в міжнародному праві.uaДисертація