Пагіря, О.О.Пагіря2026-07-022026-07-022020-01-01Пагіря, О. (2020). Українське питання в зовнішній політиці Другої Чехо-Словацької Республіки на зламі 1938–1939 років. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, (145), 62–69. https://doi.org/https://doi.org/10.17721/1728-2640.2020.145.11УДК 94(477.87) "1938/1939"10.17721/1728-2640.2020.145.11https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/26487The article examines the place and the role of the Ukrainian question in the foreign policy of the Second Czecho-Slovak republic during the post-Munich period. The emergence of this question on the Czechoslovak diplomacy agenda in 1938-1939 was associated with the formation of autonomous Subcarpathian Ruthenia/Carpatho-Ukraine in the republic's east, as well as with the active debate in international circles concerning Germany's aggressive plans in Eastern Europe with the use of the Ukrainian card. Based on unknown documents from the Czechoslovak Ministry of Foreign Affairs' archives, the article analyses Prague's attitude towards prospects of the formation of a "Great Ukraine" on the platform of Carpatho-Ukraine. Czechoslovakian government's position in the Ukrainian question was ambiguous and was shaped by several international factors: 1) Germany's policy that used the Ukrainian question as a "bargaining chip" in its diplomacy; 2) the aspirations of Poland and Hungary to establish a common frontier in the Carpathians; 3) the position of Romania as Czecho-Slovakia's key ally, which until some point was strategically interested in retaining the land corridor with Prague through Subcarpathian Ruthenia; 4) the "appeasement policy" of the West, which sought to divert Hitler's aggression to the East with the use of the Ukrainian card. If earlier Prague looked with suspicion at the Ukrainian question as a certain threat to its territorial integrity due to the factor of Subcarpathian Ruthenia, in 1939 it perceived the Ukrainian card as a possible salvation for Czecho-Slovakia itself. At the beginning of 1939, Czernin Palace developed a few projects which suggested to use the Ukrainian question for the sake of saving the republic. This plan was backed by certain circles of British diplomacy, who had the interest to direct Germany to the East, towards Ukraine's natural resources. Unfortunately, this period was too short to produce any long-term strategies of Prague on the Ukrainian question. Eventually, Hitler decided to deliver a different verdict to the fate of Carpatho-Ukraine by having passed it to Hungary.Розглянуто місце та роль українського питання в зовнішній політиці Другої Чехо-Словацької республіки у постмюнхенський період. Поява цього питання на порядку денному чехословацької дипломатії у 1938–1939 рр. була пов'язана із формуванням автономії Підкарпатської Русі/Карпатської України на сході республіки та жвавим обговоренням у міжнародних колах можливих планів агресії Німеччини у Східній Європі із використанням української карти. На основі невідомих документів з архівів чехословацького МЗС проаналізовано ставлення Праги до перспективи формування "Великої України" на базі Карпатської України. Позиція чехословацького уряду в українському питанні була неоднозначною і визначалася кількома міжнародними факрами: 1) політикою Німеччини, що використовувала українське питання як "розмінну монету" у своїй дипломатії; 2) прагненням Польщі та Угорщини встановити спільний кордон у Карпатах; 3) позицією Румунії як ключового союзника ЧСР, що до певного часу був стратегічно зацікавлений у збереженні сухопутного коридору з Прагою через Підкарпатську Русь; 4) політикою країн Заходу, які в межах політики "умиротворення" прагнули відвернути агресію Гітлера на схід із використанням української карти. Якщо раніше Прага з підозрою ставилася до українського питання як до певної загрози для своєї територіальної цілісності з огляду на чинник Підкарпатської Русі, то в умовах 1939 р. українську карту розглядали вже як можливий порятунок для самої ЧСР. На початку 1939 р. у стінах Чернінського палацу розробляли декілька проєктів, у яких пропонувалося використати українське питання для збереження республіки. Цей план підтримували певні кола британської дипломатії, зацікавлені спрямувати Німеччину на схід, у бік природних ресурсів України. На жаль, цей період був занадто коротким, щоби призвести до появи довготермінових стратегій Праги в українському питанні. Зрештою, Гітлер вирішив інакше розпорядитися долею Карпатської України, віддавши її Угорщині.ukCarpatho-UkraineSecond Czecho-Slovak republicthe Ukrainian questionthe Czechoslovak crisisКарпатська УкраїнаДруга Чехо-Словацька республікаукраїнське питаннячехословацька кризаСтаття