Бондар, Віталій ПетровичВіталій ПетровичБондарКоропатнік, Ігор Михайлович2026-03-262026-03-262026-03-04Бондар В. П. Правові засади цивільно-військової взаємодії між Збройними Силами України та волонтерськими організаціями : дис. ... доктора філософії : 081 Право. Київ, 2026. 258 с.УДК 347.9:355.087.2:364-322(043.3)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13832Бондар В. П. Правові засади цивільно-військової взаємодії між Збройними Силами України та волонтерськими організаціями. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 08 право за спеціальністю 081 «Право». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2026. У дисертації на основі аналізу доктринальних, нормативно-правових та практичних аспектів цивільно-військової взаємодії між Збройними Силами України та волонтерськими організаціями запропоновано нове вирішення наукового завдання, яке полягало в тому, щоб виявити суперечності та прогалини, які гальмують ефективне здійснення вказаної взаємодії, а також на основі системного підходу запропонувати низку заходів правового та організаційного характеру для її оптимізації. Визначено сутність та призначення взаємодії цивільного та військового компонентів на загальнодержавному, територіальному та локальному рівні. На підставі аналізу концептуальних відходів до сутності цивільно-військової взаємодії запропоновано їх класифікацію, яка включає атрибутивний, процесуальний, синергетичний, релятіонистський, детермінаційний, комунікаційний та військово-правовий підходи. Визначено поняття та властивості цивільно-військової взаємодії між Збройними Силами України та волонтерськими організаціями. Місію взаємодії між Збройними Силами України та волонтерськими організаціями сформульовано як забезпечення за допомогою взаємних зусиль високої обороноздатності військових формувань та безперешкодної реалізації демократичних цінностей громадянського суспільства, завдяки чому досягається сталість відносин на всіх рівнях функціонування держави. Встановлено, що розуміння місії волонтерських організацій пройшло три етапи, на першому з яких вказана місія розглядалися як спосіб забезпечити правові рамки для надання фізичної, лінгвістичної, логістичної, інформаційної та іншої допомоги туристам та спортивним вболівальникам, які прибували в Україну з інших держав та не володіли українською мовою і знаннями про національну специфіку. На другому етапі значні зміни у розумінні місії волонтерської діяльності відбулися під час Революції Гідності, коли протести проти порушення демократичних стандартів в нашій державі охопили велику кількість населення. У цей період волонтерська діяльність та її призначення стали сприйматися як визначення і задоволення критичних для українського суспільства потреб. Третій етап трансформації місії волонтерських організацій відбувся після початку вторгнення російської федерації у 2014 році. Якщо попередній етап акцентував увагу на наданні допомоги представникам громадянського суспільства, то на третьому етапі місія волонтерства постає в якості збереження української держави як цивілізаційної цінності, забезпечення спроможності органів публічної влади, військових формувань та інших публічних інституцій виконувати свої функції. Запропоновано класифікацію загальних та секторальних принципів цивільно-військової взаємодії - засадничих положень сумісної діяльності військових та цивільних, які мають своїм підґрунтям управлінську практику, досвід інституцій громадянського суспільства та військових формувань. Визначено, що головна правова проблема здійснення волонтерської діяльності в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації полягає в тому, що волонтерські організації та волонтери не мають права проводити збори благодійних пожертв, у тому числі і для надання допомоги Збройним Силам України та іншим військовим формуванням (про це свідчить аналіз положень абзаців 1 і 2 ст.1 Закону України «Про волонтерську діяльність» у системному зв’язку із положеннями ст.ст.1, 7 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»). Однак законодавець, замість того, щоб ліквідувати цю суперечність у профільних законах, ще більш ускладнив її шляхом застосування механізму реєстрації волонтерів у Реєстрі волонтерів України з метою отримання податкових преференцій. Необов’язковість реєстрації у вказаному Реєстрі у поєднанні з відсутністю у легальному правовому статусі волонтера права проводити збори благодійних пожертв створює численні можливості для шахрайства і зловживань. Встановлено, що правовий статус Збройних Сил України та волонтерських організацій як суб’єктів цивільно-військової взаємодії має велику кількість суперечностей та прогалин, основними з яких є: а) відсутність у Законі України «Про національну безпеку» правомочностей військових формувань здійснювати взаємодію з громадянським суспільством і його інститутами; б) прогалини у визначенні у Законі України «Про національну безпеку» ролі та місця благодійних та волонтерських організацій; в) наділення у Законі України «Про Збройні Сили України» правом здійснювати взаємодію з громадськістю Міністерства оборони України при відсутності такого права у Збройних Сил України; г) відсутність у Законі України «Про Збройні Сили України» прав та обов’язків суб’єктів цивільно-військового співробітництва; ґ) помилкове вживання у понятті цивільно-військового співробітництва у Законі України «Про оборону України» категорії координація, яка передбачає обов’язкову участь третього координуючого суб’єкта; д) неврахування у легальному визначенні поняття цивільно-військового співробітництва у Законі України «Про оборону України» таких важливих його напрямів, як репатріація тіл загиблих військових та цивільних, а також супровід членів сімей військовослужбовців як заходів, що здійснюються з метою поваги захисникам України і жертвам війни, а також з метою виконання державою своїх соціальних зобов'язань перед тими, хто захищає країну; е) відсутність законодавчого визначення поняття військової частини, що вимагає складних доктринальних тлумачень для доведення правових підстав військових частин бути отримувачами волонтерської допомоги; є) відсутність вимог до доброчесності волонтерів, що робить цілком законними випадки, коли особи з непогашеною судимістю, які вчинили особливо тяжкі злочини, кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки, корупційні або пов’язані із корупцією правопорушення тощо, виступають такими ж повноправними суб’єктами цивільно-військової взаємодії, як і інші громадяни; ж) розмитість законодавчих підстав набуття правового статусу волонтера (відсутність обов’язкової наявності посвідчення волонтера, суперечності у визначенні організації, яка має оформлювати таке посвідчення; 3) положення Закону України «Про волонтерську діяльність» щодо врахування досвіду волонтерської діяльності в якості практики здобувачів освіти не знайшли свого розвитку в освітньому законодавстві, що робить їх значною мірою декларативними; и) має місце суперечність між назвою Розділу II Закону України «Про волонтерську діяльність» і змістом означеного розділу, що сприяє правовій невизначеності категорії волонтерської організацій та вимагає доктринального тлумачення її співвідношення з категорією організації, яка залучає до своєї діяльності волонтерів; і) прогалини Розділу II Закону України «Про волонтерську діяльність» дозволяють обходити обмеження у фінансуванні політичних партій і використовувати активність волонтерів для створення переваг партії на виборах або у політичній сфері в цілому, при цьому всі ризики використання волонтерів у діяльності політичних партій покладаються не на них, а на державу. Численні вади прогалини законодавчого регулювання волонтерської діяльності примушують суб’єктів правовідносин заповнювати такі правові лакуни на локальному рівні. Це не вирішує проблеми якості законодавчого регулювання, але дозволяє напрацьовувати правові механізми найбільш доцільної організації волонтерської діяльності. Класифіковано проблеми, притаманні сучасному етапу взаємодії між Збройними Силами України та волонтерськими організаціями. Обґрунтовано позицію, відповідно до якої у Законі України «Про волонтерську діяльність» не знайшли свого відображення такі умови, визначені у Доктрині цивільно-військового співробітництва НАТО (NATO Standard AJP-3.19. Allied Joint Doctrine for Civil-Military Cooperation, 2025), як: ризики під час здійснення волонтерської діяльності і правові наслідки в разі їх настання; особливості зв’язку між договірними сторонами; особливості обміну інформацією із забезпеченням інформаційної безпеки та захисту персональних даних; координаційні механізми волонтерської діяльності; сприяння стратегічним комунікаціям. Доведено, що українська модель цивільно-військової взаємодії має унікальні риси, відсутні у класичній моделі НАТО і аргументовано, що, оскільки жодна з держав-учасниць НАТО не брала участь у тривалому повномасштабному збройному конфлікті на Європейському континенті протягом останніх 80 років, то досвід України у сфері оптимальної побудови цивільно-військової взаємодії є новітнім і більш адекватним сучасним війнам, які корінним чином відрізняються від військових конфліктів ХХ століття. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до законів України «Про національну безпеку України», «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про волонтерську діяльність», «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про політичні партії в Україні», а також до наказу Міністерства соціальної політики України 29.12.2014 № 1100 «Про затвердження примірного зразка посвідчення волонтера» з метою удосконалення правового забезпечення цивільно-військової взаємодії між Збройними Силами України та волонтерськими організаціями. Ключові слова: волонтерські організації, волонтери, волонтерська діяльність, благодійна діяльність, Збройні Сили України, цивільно-військове співробітництво, цивільно-військова взаємодія, взаємодія, громадянське суспільство, зв’язки з громадськістю, громадськість, гуманітарна допомога.Bondar V. P. Legal Foundations of Civil-Military Interaction between the Armed Forces of Ukraine and Volunteer Organizations. – Qualifying research paper published as a manuscript. PhD dissertation in the field 081 Law. – Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ministry of Education and Science of Ukraine. Kyiv, 2026. In the dissertation, based on the analysis of doctrinal, regulatory, and practical aspects of civil-military interaction between the Armed Forces of Ukraine and volunteer organizations, a new solution to a scientific problem is proposed, which consisted of identifying contradictions and gaps that hinder the effective implementation of the specified interaction, and proposing, based on a systemic approach, a number of legal and organizational measures for its optimization. The essence and purpose of civil-military component interaction at the national, territorial, and local levels are defined. Based on the analysis of conceptual approaches to the essence of civil-military interaction, their classification is proposed, which includes the attributive, procedural, synergistic, relational, deterministic, communication, and military-legal approaches. The concept and properties of civil-military interaction between the Armed Forces of Ukraine and volunteer organizations are defined. The mission of interaction between the Armed Forces of Ukraine and volunteer organizations is formulated as ensuring, through mutual efforts, a high defense capability of military formations and the unimpeded realization of democratic values of civil society, thereby achieving stability of relations at all levels of state functioning. It is established that the understanding of the mission of volunteer organizations went through three stages. In the first stage, the specified mission was viewed as a way to provide a legal framework for offering physical, linguistic, logistical, informational, and other assistance to tourists and sports fans arriving in Ukraine from other states who did not speak the Ukrainian language or possess knowledge of national specifics. In the second stage, significant changes in the understanding of the mission of volunteer activity occurred during the Revolution of Dignity, when protests against the violation of democratic standards in our state encompassed a large number of the population. During this period, volunteer activity and its purpose began to be perceived as the identification and satisfaction of needs critical to Ukrainian society. The third stage of the transformation of the mission of volunteer organizations took place after the start of the invasion of the Russian Federation in 2014. While the previous stage focused on providing assistance to representatives of civil society, in the third stage, the mission of volunteering appears as preserving the Ukrainian state as a civilizational value, ensuring the capacity of public authorities, military formations, and other public institutions to perform their functions. A classification of general and sectoral principles of civil-military interaction is proposed – foundational provisions for the joint activity of military and civilian actors, based on management practices, the experience of civil society institutions, and military formations. It is determined that the main legal problem of conducting volunteer activity in conditions of full-scale armed aggression by the Russian Federation is that volunteer organizations and volunteers do not have the right to conduct collections of charitable donations, including for providing assistance to the Armed Forces of Ukraine and other military formations (this is evidenced by the analysis of the provisions of paragraphs 1 and 2 of Art. 1 of the Law of Ukraine "On Volunteer Activity" in systemic connection with the provisions of Arts. 1, 7 of the Law of Ukraine "On Charitable Activity and Charitable Organizations"). However, instead of eliminating this contradiction in specialized laws, the legislator further complicated it by applying the mechanism of registering volunteers in the Register of Volunteers of Ukraine for the purpose of receiving tax preferences. The non-mandatory nature of registration in the specified Register, combined with the absence of the right to collect charitable donations in the legal status of a volunteer, creates numerous opportunities for fraud and abuse. It is established that the legal status of the Armed Forces of Ukraine and volunteer organizations as subjects of civil-military interaction has a large number of contradictions and gaps, the main of which are: a) the absence in the Law of Ukraine "On National Security" of the powers of military formations to interact with civil society and its institutions; b) gaps in defining the role and place of charitable and volunteer organizations in the Law of Ukraine "On National Security"; c) granting the Ministry of Defense of Ukraine the right to interact with the public in the Law of Ukraine "On the Armed Forces of Ukraine" while such a right is absent for the Armed Forces of Ukraine itself; d) the absence of the rights and duties of civil-military cooperation subjects in the Law of Ukraine "On the Armed Forces of Ukraine"; e) the erroneous use of the category of coordination in the concept of civil-military cooperation in the Law of Ukraine "On Defense of Ukraine," which implies the mandatory participation of a third coordinating subject; f) the failure to include such important areas as the repatriation of the bodies of deceased military personnel and civilians, as well as the support of family members of servicemen, in the legal definition of civil-military cooperation in the Law of Ukraine "On Defense of Ukraine," as measures carried out to honor the defenders of Ukraine and victims of war, and to fulfill the state's social obligations to those who defend the country; g) the absence of a legislative definition of the concept of a military unit, which requires complex doctrinal interpretations to prove the legal grounds for military units to be recipients of volunteer assistance; h) the absence of integrity requirements for volunteers, which makes cases where individuals with unexpunged criminal records, who have committed particularly serious crimes, criminal offenses against the foundations of national security, corruption-related or corruption-associated offenses, etc., act as fully legitimate subjects of civil-military interaction as other citizens; i) the vagueness of the legislative grounds for acquiring the legal status of a volunteer (absence of mandatory volunteer certificate, contradictions in defining the organization that should issue such a certificate; j) the provisions of the Law of Ukraine "On Volunteer Activity" regarding accounting for volunteer experience as educational practice for students have not been developed in educational legislation, making them largely declarative; k) there is a contradiction between the title of Section II of the Law of Ukraine "On Volunteer Activity" and the content of the specified section, which contributes to the legal uncertainty of the category of volunteer organization and requires doctrinal interpretation of its correlation with the category of an organization that engages volunteers in its activities; l) the gaps in Section II of the Law of Ukraine "On Volunteer Activity" allow circumventing restrictions on the financing of political parties and using the activity of volunteers to create advantages for the party in elections or in the political sphere in general, while all risks associated with the use of volunteers in the activities of political parties are borne not by them, but by the state. The numerous flaws and gaps in the legislative regulation of volunteer activity force the subjects of legal relations to fill these legal lacunae at the local level. This does not solve the problem of the quality of legislative regulation but allows for the development of legal mechanisms for the most appropriate organization of volunteer activity. The problems inherent in the modern stage of interaction between the Armed Forces of Ukraine and volunteer organizations are classified. The position is substantiated that the Law of Ukraine "On Volunteer Activity" did not reflect such conditions defined in the NATO Civil-Military Cooperation Doctrine (NATO Standard AJP-3.19. Allied Joint Doctrine for Civil-Military Cooperation, 2025) as: risks during volunteer activity and legal consequences in case of their occurrence; specifics of the liaison between contracting parties; specifics of information exchange with provision for information security and personal data protection; coordination mechanisms for volunteer activity; facilitating strategic communications. It is proven that the Ukrainian model of civil-military interaction has unique features absent in the classical NATO model, and it is argued that since none of the NATO member states have participated in a prolonged full-scale armed conflict on the European continent over the last 80 years, Ukraine's experience in the field of optimal civil-military interaction is novel and more adequate to modern wars, which fundamentally differ from the military conflicts of the 20th century. Proposals for amendments and supplements to the Laws of Ukraine "On National Security of Ukraine," "On Defense of Ukraine," "On the Armed Forces of Ukraine," "On Volunteer Activity," "On Education," "On Higher Education," "On Political Parties in Ukraine," as well as to the Order of the Ministry of Social Policy of Ukraine dated 29.12.2014 № 1100 "On Approval of the Model Sample of a Volunteer Certificate" are formulated with the aim of improving the legal support for civil-military interaction between the Armed Forces of Ukraine and volunteer organizations. Key words: volunteer organizations, volunteers, volunteer activity, charitable activity, Armed Forces of Ukraine, civil-military cooperation, civil-military interaction, interaction, civil society, public relations, public, humanitarian assistance.ukволонтерські організаціїволонтериволонтерська діяльністьблагодійна діяльністьЗбройні Сили Україницивільно-військове співробітництвоцивільно-військова взаємодіявзаємодіягромадянське суспільствозв’язки з громадськістюгромадськістьгуманітарна допомога.volunteer organizationsvolunteersvolunteer activitycharitable activityArmed Forces of Ukrainecivil-military cooperationcivil-military interactioninteractioncivil societypublic relationspublichumanitarian assistance.Дисертація