Микола ПогорецькийЛисаченко, Є.  ІЛисаченко2025-10-202025-10-202023Погорецький М. А., Лисаченко Є. І. Встановлення достовірності цифрових доказів Міжнародним кримінальним судом: окремі проблемні питання та шляхи їх вирішення. Вісник кримінального судочинства. 2023. № 1-2. С. 54-73.УДК 343.1410.17721/2413-5372.2023.1-2/54-73https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/8247The article is devoted to the study of some problematic issues of authentication of digital evidence in the course of consideration of cases by the International Criminal Court. The authors note that in the digital era, new technologies and the development of computing power have changed the nature of potentially relevant evidence which is assessed in international criminal law. The International Criminal Court is currently insufficiently prepared to address the issues of authentication of digital evidence, i.e., to determine the reliability of this type of evidence. The purpose of the article is to: (1) outline the challenges and dangers of the ICC’s current approach to establishing the reliability of digital evidence; (2) study scientific approaches to the authentication of digital evidence in criminal proceedings; and (3) establish the need to establish the most pragmatic approach to determining the reliability of digital evidence in the future. The article outlines the challenges and dangers of the ICC’s current approach to authentication and verification of digital evidence, examines the discussions among scholars on the issues outlined, and identifies recommendations for improving the Court’s work and its ability to verify the reliability of digital evidence. The general approach of the ICC to the admissibility of evidence is defined, which provides for a consistent three-part test in which each of the following criteria must be met: 1) relevance: According to Articles 64(9)(a) and 69(4) of the Rome Statute, as well as the Rules of Procedure and Admission of Evidence, evidence is considered relevant if “the evidence produced makes the existence of the fact in question more or less probable”. In other words, evidence may be considered relevant if it is “prima facie” (“at first glance”) relevant to the case; 2) sufficiency: Evidentiary value is generally understood to mean whether the evidence is sufficiently useful to prove an important part of the trial. In essence, probative value measures the extent to which the proposed evidence may affect the determination of a fact or issue. The court must balance the probative value of the item against its prejudicial effect on the accused; 3) weighing probative value and prejudicial effect: According to Rules 69(4) and 63(2), the evidence provided must be “sufficiently relevant and probative to outweigh any prejudicial impact or effect that its admission may have”. In other words, the weight given to the evidence must fully respect the rights of all parties and not be manifestly unfair to the prosecution or defense, nor prejudicial to the overall fairness of the trial. The author concludes that the ICC should seriously consider the following recommendations: (1) appoint an eCourt User Group to lead efforts to improve algorithms and continuously develop authentication issues; (2) expand the technological advisory role of the Scientific Advisory Board; (3) establish regular trainings and seminars to enhance the technical competence of judges; and (4) increase the transparency of the Scientific Advisory Board and the eCourt User Group.Стаття присвячена дослідженню деяких проблемних питань оцінки цифрових доказів під час розгляду справ Міжнародним кримінальним судом. Авторами зазначено, що у цифрову епоху нові технології та розвиток обчислювальних потужностей змінили характер потенційно релевантних доказів, які оцінюються в міжнародному кримінальному праві. Міжнародний кримінальний суд наразі має ряд проблемних питань у правозастосовній практиці під час оцінки цифрових доказів, а саме визначення достовірності вказаного виду доказів. Метою статті визначено: (1) окреслення викликів та небезпеки поточного підходу МКС до встановлення достовірності цифрових доказів; (2) дослідження наукових підходів щодо оцінки цифрових доказів у кримінальному судочинстві; та (3) необхідність встановлення найбільш прагматичного підходу до визначення достовірності цифрових доказів у майбутньому. У статті окреслено виклики та небезпеки поточного підходу МКС до автентифікації та верифікації цифрових доказів, досліджено дискусії серед науковців щодо окресленої проблематики, а також визначено рекомендації щодо покращення роботи Суду та його можливостей перевірки достовірності цифрових доказів. Визначено загальний підхід МКС до прийнятності доказів, який передбачає послідовний трискладовий тест, в якому кожен з наведених нижче критеріїв має бути виконаний: 1) належність: Відповідно до статей 64(9)(а) та 69(4) Римського статуту, а також Правил процедури та залучення доказів, докази вважаються належними, якщо «надані докази роблять існування факту, що розглядається, більш-менш вірогідним». Іншими словами, докази можуть вважатися належними, якщо вони «prima facie» («на перший погляд») стосуються справи; 2) достатність: Під доказовою цінністю зазвичай розуміють те, чи є доказ достатньо корисним для доведення важливої частини судового процесу. По суті, доказова цінність вимірює ступінь, до якого запропонований доказ може вплинути на встановлення факту або питання. Суд повинен збалансувати доказову цінність предмета з його шкідливим впливом на обвинувачених; 3) зважування доказової цінності та преюдиціального ефекту: Відповідно до Правил 69(4) та 63(2), надані докази повинні бути «достатньо доречними та доказовими, щоб переважати будь-який преюдиціальний вплив або ефект, який може спричинити їх прийняття». Іншими словами, вага, що надається доказам, повинна повністю поважати права всіх сторін і не бути явно несправедливою щодо сторони обвинувачення чи захисту, а також не завдавати шкоди загальній справедливості судового розгляду. Зроблено висновок, що для подальшої ефективної роботи необхідно: (1) призначити Групу користувачів електронного суду для керівництва зусиллями з удосконалення алгоритмів і постійного розвитку питань автентифікації; (2) розширити технологічну консультативну роль Науково-консультативної ради; (3) створити регулярні тренінги та семінари для підвищення технічної компетентності суддів; і (4) підвищити прозорість діяльності Науково-консультативної ради та Групи користувачів електронного суду.ukміжнародний кримінальний суддоказидоказуванняавтентифікаціядостовірні доказиInternational Criminal Courtevidenceproofauthenticationreliable evidenceСтаття