Kukuruz, OksanaOksanaKukuruzPakhomov, RuslanRuslanPakhomov2026-02-272026-02-272024-11-25Kukuruz, O., Pakhomov, R. (2024). PERMISSIBLE LIMITS OF ARTIFICIAL INTELLIGENCE USE IN THE ADMINISTRATION OF JUSTICE: POLITICAL AND LEGAL ASPECTS. Politology bulletin(93), 82–93. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2024.93.82-9310.17721/2415-881x.2024.93.82-93https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11492The article analyzes some cases of artificial intelligence (hereinafter — AI) use in the administration of justice in foreign countries, as well as the attitude of Ukrainian policy makers to this advanced technology, in particular against the background of Ukraine’s further European integration. It is shown that, in general,foreign judicial systems are experimenting with the use of high technologies, and in particular, AI, but they are not ready to consider AI as a technology which, after analyzing the court case, is able to generate a final court decision on its own and, as a result, replace a human judge. It is found out that the heads of national judicial authorities and relevant key representatives of the legislative and executive branches generally share and support European approaches, but allow for a bolder use of AI in order to increase the efficiency of the government in general and the Ukrainian court in particular. It is proved that the most reasoned and developed in this context is the consolidated professional position promoted by the institutions of the European Union (the Consultative Council of European Judges, the European Commission for the Efficiency of Justice, etc. ). Their policy documents state that AI can only play an assisting role in the administration of justice. The authors of the article emphasize the need to develop a balanced and consistent public policy in Ukraine and the corresponding legal regulation in this area, taking into account the positions of the EU institutions.У статті проаналізовано окремі випадки застосування штучного інтелекту (далі — ШІ) у відправленні правосуддя в зарубіжних країнах, а також ставлення суб’єктів української політики до цієї передової технології, зокрема на тлі подальшої європейської інтеграції України. Показано, що в цілому іноземні судові системи експериментують із застосуванням високих технологій і зокрема ШІ, проте не готові розглядати ШІ, як технологію, яка, проаналізувавши матеріали судової справи, здатна сама згенерувати судове рішення та, як наслідок, замінити суддю-людину. З’ясовано, що керівники національних органів судової влади та відповідні ключові представники законодавчої та виконавчої влади в цілому поділяють та підтримують європейські підходи, але допускають більш сміливе застосування ШІ з метою підвищення ефективності влади загалом та українського суду зокрема. Доведено, що найбільш аргументованою і розвиненою в цьому контексті є консолідована професійна позиція, яку пропагують інституції Європейського союзу (Консультативна рада європейських суддів, Європейська комісія з ефективності правосуддя та ін). У їхніх програмних документах зазначено, що ШІ може виконувати виключно асистивну (допоміжну) роль у відправленні правосуддя. Автори статті акцентують увагу на необхідності розроблення виваженої і послідовної публічної політики в Україні та відповідного їй правового регулювання в цій сфері, враховуючи позиції інституцій Європейського Союзу.ukartificial intelligencegovernment efficiencyjudiciaryadministration of justicepublic policyEuropean integrationштучний інтелектефективність владисудова владавідправлення правосуддяпублічна політикаєвроінтеграціяСтаття