Корнєєв Віталій МихайловичРізун Володимир Володимирович2023-08-222024-05-102023-08-222016Корнєєв В. М. Соціальнокомунікаційний підхід в українській науці : дис. ... докт. наук із соц. ком. : 27.00.01 теорія та історія соціальних комунікацій / Корнєєв Віталій Михайлович. - Київ, 2016. - 450 с.УДК 007:001.8https://ir.library.knu.ua/handle/123456789/4494Дослідження соціальнокомунікаційного підходу передусім орієнтоване на вивчення тематичних особливостей становлення нової наукової галузі та формування висновків про особливості методології, що властива дослідженням соціальних комунікацій. На підставі послідовного аналізу генеральної сукупності обраного об’єкта, нами виявлено закономірності та тенденції, що дозволяють кваліфікувати соціальнокомунікаційний підхід. В основу кваліфікації покладено розуміння особливості об’єктної сфери досліджень у межах галузі, яка виявляється в конгруентному співвідношенні інформаційно-комунікаційного та соціального контекстів досліджуваних вченими об’єктів. Соціальнокомунікаційний підхід не передбачає жорсткого переліку валідних методів. Актуальний стан досліджень свідчить про існування сукупності методів замість системи методологічного підходу. Однак важлива закономірність і критерій соціальнокомунікаційного підходу – відображення у методології кореляції, взаємозв’язку методів у конкордантному вимірі двох складових частин об’єкта. Причому пізнаваність інформаційно-комунікаційного та соціального контекстів може і має бути предметом окремих дослідницьких процедур, що встановлюють важливість для вирішення проблеми дослідження проблемно-тематичних вимірів об’єкта у проекції на соціальний час або ж у проекції на соціальний статус – варіантів може бути чимало, – методично виправданим для соціальнокомунікаційного підходу постає конгруентне поєднання методів для дослідження різних, але взаємозалежних сторін об’єкта. 1. Чимала частка авторів журналістикознавчих досліджень виходили за межі суто філологічного підходу. Основними проявами такого виходу є: кваліфікація комунікаційних стратегій на соціальному рівні, встановлення соціальних функцій, соціальної значимості текстів як основне завдання дослідження; вироблення теоретичних підходів до функціонування комунікаційних систем поза межами філологічного підходу; нетекстологічні дослідження реклами та інших прикладних комунікаційних технологій; домінування соціологічних методів дослідження та їх якісна оцінка в роботі. Відзначимо, проаналізований дискурс основних наукових праць кінця ХХ початку ХХІ століття дає підстави для висновку, що філологічний підхід часто виступав формальним ідентифікатором наукової галузі. Практично всі основні дослідження у журналістикознавстві орієнтувалися на соціальні теорії та соціальну функцію журналістики. І хоча більшість дослідників віддавали належне і текстології, і жанрології, – визначати такі дослідження варто саме в площині розширення філологічного підходу різними соціальнокомунікаційними параметрами. Ключові слова: соціальні комунікації, соціальнокомунікаційний підхід, методи соціальнокомунікаційних досліджень, соціальнокомунікаційний науковий дискурс.uaДисертація