Олексін, ДанилоДанилоОлексін2025-09-292025-09-292023Олексін Д. Міфологіка в некласичних гуманітарних рефлексіях над міфом: методологічний аспект. Українські культурологічні студії. 2023. № 2 (13). С. 36-42.УДК 165.191+7.046.1]:130.2](045)https://doi.org/10.17721/UCS.2023.2(13).07https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/7848Over the past century, a lot of conceptual reflections on myth have been accumulated; however, there has been no attempt to systematically objectify and catalog such investigations. The relevance of research can be divided into two loci: the general and the particular. The general relevance is based on the high level of entwinement of myth and its motifs within contemporary culture; the particular aspect is due to the need to objectify the 20th-century theories of myth and to define their general method (1), and to enrich cultural discourse with new works in the field of myth philosophy (2). The goal of the research is to overview the process of the emergence of myth science within the context of the late 19th-century re-mythologization as an ontological argument for cultural mythological research; to define mytho-logic as a synthetic method of non-classical interpretation of mythological material. Methods: comparative (in the analysis of 20th-century approaches to studying myth and defining the non-classical concept of myth). Objectives: to explore the components of myth science; to define the concept of re-mythologization; to argue for mytho-logic as a non-classical model for interpreting myth. Results: the components of myth science that represent a sum of non-classical approaches to studying "sacred narrative" (ritual, functional, sociological, psychoanalytic, structural, transcendental, and numinous approaches) have been investigated; the concept of re-mythologization as the actualization of myth as the object of scientific, philosophical, and artistic interest has been defined; the mytho-logic as a non-classical model of myth interpretation through its structure and logic has been justified. Conclusions: the study of myth has risen on the cognitive waves of the deep ocean of modern humanities to the heights of a problem-filled space of culture studies. Through this actualization, it has gained an interdisciplinary character and has become a dozens-of-definition concept that roams from realm to realm – just like the concept of "culture" itself. Principles of the mytho-logic can and should be expanded, as myth can be studied through any presented in myth science paths. This paradigm is not self-contained and provides variability and aspectuality in considering myth as a cultural universality, and thus is convenient and justified for use in the context of non-classical philosophy and contemporary cultural studies.За останнє століття накопичилась велика кількість концептуальних рефлексій над міфом, однак не було втілено спроби певної об'єктивації та каталогізації вже наявних розвідок. Актуальність нашого дослідження ми умовно розкладаємо на два локуси: загальний і партикулярний. Загальною актуальністю є високий рівень вплетеності міфу та його мотивів у сучасний культурний плин; партикулярний план виявляє себе на рівні спроби об'єктивації теорій міфу ХХ ст. і селекції загального для них методу (1) та наповнення культурологічного дискурсу новими працями у сфері філософії міфу (2). Метою нашого дослідження є огляд процесу становлення науки міфу в контексті реміфологізації кінця ХІХ ст. як онтологічного аргументу культурологічного дослідження міфу; визначення міфологіки як синтетичного методу некласичної інтерпретації міфологічного матеріалу. Методи: компаративний (в аналізі підходів до дослідження міфу в ХХ ст. і визначенні некласичного концепту міфу). Завдання: дослідити складові науки міфу; визначити концепт реміфологізації; аргументувати міфологіку як некласичну модель інтерпретації міфу. Результати: досліджено складові науки міфу, що являють собою суму некласичних підходів до дослідження "сакральної розповіді" (ритуальний, функціональний, соціологічний, психоаналітичний, структурний, трансцендентальний і нумінозний підходи); визначено концепт реміфологізації як актуалізації міфу в категорії предмета наукового, філософського й мистецького інтересу; аргументовано міфо-логіку як некласичну модель інтерпретації міфу із властивими їй принципами – структури та логіки міфу. Висновки: дослідження міфу піднялось на пізнавальних хвилях глибокого океану сучасної гуманітаристики до висот проблемного простору дослідження культури. Через таку актуалізацію міфу наукою він набув міждисциплінарного характеру, став поняттям, що мігрує із царини в царину, маючи десятки визначень, як і саме поняття "культура". Міфо-логіку можна і слід розширювати в її принципах, оскільки міф можна досліджувати будь-якими шляхами, які представлені в науці про міф. Ця парадигма не є замкненою на самій собі, вона дає варіантність та аспектність розгляду міфу як універсалії культури, а отже, є зручною та виправданою у використанні в контексті некласичного філософування та сучасної культурології як аспекту некласики.ukміфміфологіканаука міфунекласична гуманітаристикареміфологізаціясучасна культурологіяметодологія культурологічного пізнанняmythmytho-logicmyth sciencenon-classical humanitiesre-mythologizationcontemporary cultural studiesmethodology of cultural cognitionСтаття