Туренко, Віталій ЕдуардовичВіталій ЕдуардовичТуренко2026-02-242026-02-242025Turenko, V. E. (2025). The Idea of Friendship and Enmity in the “Cyclic Corpus”: Features and Specificity of Semantics. Studia Linguistica, 26, 121–132. https://doi.org/10.17721/StudLing2025.26.121-132УДК 821.14. 8410.17721/StudLing2025.26.121-132https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10533Стаття присвячена аналізу понять дружби (φιλία, φιλότης, ἑταῖρος) і ворожнечі (ἔχθος, ἔρις, νεῖκος) у фрагментах кіклічного епосу як ключових семантичних категорій архаїчної грецької культури. Автор показує, що ці поняття функціонують не лише як мотиви сюжетного розвитку, але й як концепти, які репрезентують соціальну структуру, легітимацію знання, пам’яті та авторитету в межах героїчного і натурфілософського дискурсу. Дружба виявляється багатовимірною: вона варіюється від героїчної гетерії (бойового побратимства) до освітньо-наставницької моделі, а також може бути інструментом риторичної маніпуляції або навіть прикриттям ворожнечі. Особливий акцент зроблено на постаті Креофіла як фігури, що поєднує гомерівську спадщину з пізнішими філософськими традиціями через мотивацію φιλίας. Аналіз фрагментів демонструє амбівалентність соціальної близькості в архаїчній думці: родинність, дружба й гостинність можуть мати як конструктивний, так і деструктивний потенціал. У текстах кіклічного корпусу розгортається динаміка переходу від справжньої φιλίας до зрадливої оточуючої ворожнечі, що особливо яскраво простежується у варіаціях міфів про Медею, Піфагора, Гомера і його наступників. Автор доводить, що кіклічний корпус формує унікальну семантичну гру між дружбою і ворожнечею, яка зберігає культурне значення і в пізніших етапах античної філософії. У підсумку, стаття засвідчує, що поняття дружби в кіклічному корпусі виходить за межі приватної емоційної сфери, перетворюючись на важливий інструмент культурної трансляції, епістемологічної спадкоємності й нормативної легітимації знання. Крізь призму φιλίας автор простежує не лише моральну топіку, але й історію становлення інтелектуальних спільнот доби, де дружба постає як структурна умова філософської комунікації, збереження поетичного канону й формування архаїчної форми істини.This article examines the concepts of friendship (philia, philotes, hetairos) and enmity (echthos, eris, neikos) in the fragments of the cyclic epic as key semantic categories of archaic Greek culture. The author argues that these notions serve both as narrative motifs and as conceptual tools that articulate social structure and legitimize knowledge, memory, and authority in heroic and pre-Socratic philosophical discourse. Friendship is presented as a multidimensional phenomenon, spanning from heroic hetairia (martial companionship) to pedagogical mentorship. It may even serve as an instrument of rhetorical manipulation or a mask for latent hostility. Particular attention is given to the figure of Kreophylos, who serves as a link between Homeric heritage and later philosophical traditions through the concept of philia. The analysis of the fragments reveals the ambivalence of social proximity in archaic thought: kinship, friendship, and hospitality possess both constructive and destructive potential. The cyclic corpus exhibits a dynamic shift from authentic philia to deceptive surrounding enmity, clearly traceable in the mythological variations concerning Medea, Pythagoras, Homer, and his successors. The author demonstrates that the cyclic corpus establishes a unique semantic interplay between friendship and enmity that retains cultural significance in later phases of ancient philosophical thought або, для більш формального академічного стилю: in subsequent stages of ancient philosophical discourse. In conclusion, the article demonstrates that the notion of friendship in the cyclic corpus transcends the private emotional sphere, emerging as an essential tool of cultural transmission, epistemological continuity, and normative legitimation of knowledge. Through the lens of philia, the author traces moral topos and the genealogy of intellectual communities of the time, in which friendship functions as a structural condition of philosophical communication, the preservation of poetic canon, and the formation of an archaic model of truth.enкіклічний епосдружбаворожнечаφιλίαгрецька архаїкаранньогрецька літературасемантикаcyclic epicfriendshipenmityphiliaGreek archaic periodearly Greek literaturesemanticsСтаття