Макарець, Юлія СергіївнаЮлія СергіївнаМакарець2026-01-142026-01-142019-06-23Makarets , І. (2019). Legislative regulation of linguistic relationships in Ukraine. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика, 38, 127-144. https://doi.org/10.17721/APULTP.2019.38.127-144УДК 81’26:34(477)10.17721/APULTP.2019.38.127-144https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/9685The article focuses on the issue of legislative regulation of linguistic relationships in Ukraine. The ability of a national language to function as a means of consolidation and national identification depends to a large extent on state linguistic policy, political support that the language receives. The state legislation on language is indicative in this regard while it establishes the status of languages, the linguistic model and the linguistic regime. In accordance with the Constitution of Ukraine, the Ukrainian language is a state language in Ukraine. The dynamics of the Ukrainian legislation on languages illustrates the inconsistency of the implementation of this constitutional norm. The article analyzes the milestones of its formation. The content of the basic laws in the sphere of linguistic relationships (Law of the USSR ‘On Languages in the Ukrainian SSR’ (1989), the Law of Ukraine ‘On the Principles of the State Language Policy’ (2012), which is invalid now, and the new Law of Ukraine ‘On the Functioning of the Ukrainian Language as a State Language’ (2019)), the socio-political tendencies, that preceded their adoption, their evaluation by tpublic and world community as well as their consequences for linguistic situation in Ukraine are described. The possibility of official bilingualism approving is studied. The article analyzes historical, cultural and political preconditions for the adoption of official bi- or multilingualism by other states, acceptability of this linguistic model for Ukraine and possibility to overcome existing linguistic contradictions.У статті розглянуте питання законодавчого регулювання мовних відносин в Україні. Здатність національної мови виконувати функції об’єднання суспільства і національної ідентифікації його членів значною мірою залежить від державної мовної політики, від тієї політичної підтримки, яку вона отримує. Показовим щодо цього є мовне законодавство держави, в якому вона закріплює статус мов, встановлює мовну модель та прописує мовний режим. Відповідно до Конституції України українська мова є державною в Україні. Динаміка українського мовного законодавства ілюструє непослідовність імплементації цієї конституційної норми. Увага у статті зосереджена на аналізі визначальних віх у його формуванні, окреслені зміст основних нормативно-правових актів у галузі мовних відносин (Закон УРСР «Про мови в Українській РСР» (1989), Закон України «Про засади державної мовної політики» (2012), який втратив чинність, і Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (2019), прийнятий Верховною Радою України та підписаний Президентом України), суспільно-політичні тенденції, які передували їх прийняттю, оцінка громадськістю і світовою спільнотою та їх наслідки для мовної ситуації в Україні. Оскільки однією зі знакових тем у дискусіях навколо правового регулювання мовних відносин в українському суспільстві є можливість затвердження офіційної двомовності, стаття торкається також історико-культурних і політико-правових передумов прийняття офіційної дво- або багатомовності окремими державами, прийнятності такої моделі для України та можливості у такий спосіб подолати наявні мовні суперечності.ennational languageofficial (state) languageregional languagelinguistic relationshipslegislation on languageslinguistic policy.національна моваофіційна (державна) моварегіональна мовамовні відносинимовне законодавствомовна політика.Стаття