Романенко, Ю.В.Ю.В.Романенко2026-02-272026-02-272025-01-15Романенко, Ю. (2025). FRANCISCO FRANCO: AN EXPERIENCE IN VISUAL-ANALYTICAL PORTRAIT OF A DICTATOR (PART 2).. Аctual Problems of International Relations, 1(161), 20–36. https://doi.org/10.17721/apmv.2024.161.1.20-3610.17721/apmv.2024.161.1.20-36https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11316The purpose of the article is to construct a profile-typological characteristic of individual meso-identities of the Spanish dictator F. Franco, his individual bodily-morphological, psycho-behavioral, physiognomic, non-verbal-communicative, visual-symbolic features, as well as visual features of everyday life based on stories from everyday life. Franco's character as a recursion of a set of his identities (primarily religious and professional - military) acted simultaneously as a reflection of the habitus of the military class of Spain and a determinant of the regime he built, which combined the features of Catholicism and clerical integral nationalism. The features of the dictator's behavior presented in the photographs and videos, as well as in the descriptions of various authors (Lewis, 2002; Payne, 2011;  Preston, 1994), create the necessary empirical basis for a fragmentary diagnosis of his character as an obsessive-compulsive narcissistic psychopathy with a strongly expressed narcissistic deficiency and peripheral signs of an oral-schizoid constitution. Such a multi-base character structure corresponded, on the one hand, to Franco's Jewish (Marrano) identities, and, on the other hand, to a set of Ibero-Mediterranean ethnocultural identities expressed in the anthropological and physiognomic features of the dictator's appearance and observed behavior in different periods of his life. Franco's strategy of life activity reflected the results of the completed ethnocultural assimilation of his ethnic identities by the national-territorial (civil-state) identities of Spain, which received a specific refraction in the choice of Falangist symbols. The unconscious motivational background of her choice was determined by both a number of generalized socio-cultural factors and the psychobiographical features of Franco, oriented toward the image of the Trastamara dynasty as a referential identity, including for the restoration of the monarchy in Spain. Franco the restorer himself perceived himself as a caudillo (leader) with monarchical powers obtained not in line with traditional monarchical legitimacy, but as a result of a new type of crusade (against the communists and liberals), which implied a counter-modernization understanding of the socio-historical mission of Spain in Europe.Мета статті – побудувати профільно-типологічну характеристику індивідуальних мезоідентичностей іспанського диктатора Ф. Франко, його індивідуальних тілесно-морфологічних, психоповедінкових, фізіогномічних, невербально-комунікативних, візуально-символічних особливостей, як а також візуальні особливості повсякденного життя на основі історій із повсякденного життя. Характер Франко як рекурсія набору його ідентичностей (передусім релігійної та професійної – військової) виступав водночас як відображення габітусу військового класу Іспанії та детермінанта побудованого ним режиму, який поєднував риси католицизму та клерикалізму. інтегральний націоналізм. Особливості поведінки диктатора, представлені на фотографіях і відео, а також в описах різних авторів створюють необхідну емпіричну основу для фрагментарної діагностики його характеру як обсесивно-компульсивна нарцистична психопатія з різко вираженим нарцисичним дефіцитом і периферичними ознаками орально-шизоїдної конституції. Така багатоосновна структура характеру відповідала, з одного боку, єврейській (марранській) ідентичності Франко, а з іншого — набору іберо-середземноморських етнокультурних ідентичностей, виражених в антропологічних і фізіономічних особливостях зовнішнього вигляду диктатора та спостерігав поведінку в різні періоди свого життя. Стратегія життєдіяльності Франко відображала результати завершеної етнокультурної асиміляції його етнічних ідентичностей національно-територіальними (громадянсько-державними) ідентичностями Іспанії, що отримало своєрідне заломлення у виборі фалангістської символіки. Неусвідомлене мотиваційне підґрунтя її вибору було зумовлене як низкою узагальнених соціокультурних чинників, так і психобіографічними особливостями Франко, орієнтованими на образ династії Трастамари як референтної ідентичності, в тому числі для реставрації монархії в Іспанії. Сам Франко-реставратор сприймав себе як каудильйо (лідера) з монархічними повноваженнями, отриманими не в рамках традиційної монархічної легітимності, а в результаті нового типу хрестового походу (проти комуністів і лібералів), який передбачав контрмодернізаційне розуміння суспільно-історична місія Іспанії в Європі.enСтаття