Осадчук, ТетянаТетянаОсадчук2026-05-052026-05-052022Осадчук, Т. (2022). Eastern for Westerners : Review on Kallestrup, S. et al., 2022, Periodization in the Art Historiographies of Central and Eastern Europe. 1st ed. London: Routledge.. Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 2(14), 100–107. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2022.2.1110.17721/2519-4801.2022.2.11https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/19519Periodization of art as a subject of research is a challenge for writing a monograph on the region of Central and Eastern Europe. Due to the dense layering of different cultural contexts and the presence of experience that Western Europe did not have (for example, the existence of the Soviet regime), it does not allow applying the optics of traditional art history to the Eastern European region. The authors of the collective monograph Periodization in the Art Historiographies of Central and Eastern Europe joined in solving this problem, where researchers from the Czech Republic, Romania, Poland and other countries of the region analyze periodization in the art historiography of specific countries, which sheds light on the "non-linear" art history, which combines three main discourses – imperial, academic and nationalist. The authors focus their attention on such problems as the Byzantine heritage, which in the historiography of the 19th century was supposed to replace the Italian Renaissance for a number of Eastern European countries, the interaction of large Western European narratives with local Eastern European ones, a change in the view of periodization under the influence of national movements, etc. Although the articles are devoted to different problems and topics, they are united by the application of postcolonial theory to the periodization and recognition of the Central/Eastern European region as a "near Other" in relation to the Western European one. In this article, I compare the ideas highlighted in the monograph with other concepts exploring Eastern Europe from a postcolonial perspective. In the end, I come to the conclusion that all of them, taking into account the book under review, are aimed at revealing questions that interest Western researchers, namely, what is the region of Central and Eastern Europe: a colonizer, a colony, or combines both of these features. At the same time, basing on Piotrowski’s concept of "horizontal history", I argue that for the Eastern European audience, what is relevant is not the deconstruction of narratives within the boundaries of modern Central and Eastern European states, but on the contrary, tracing the intersection of different cultural contexts of neighboring countries outside the borders of national narratives, since Eastern European countries know more about the art of the West than about each other’s art.Періодизація мистецтва як предмет дослідження – виклик для написання монографії про регіон Центральної та Східної Європи. Через щільне нашарування різних культурних контекстів і наявність досвіду, якого не мала Західна Європа (наприклад, існування радянського режиму), не дозволяє застосовувати до східноєвропейського регіону оптику традиційної історії мистецтв. До вирішення цієї проблеми долучилися й автори збірної монографії Periodization in the Art Historiographies of Central and Eastern Europe, де дослідники з Чехії, Румунії, Польщі та інших країн регіону аналізують періодизацію в історіографії мистецтва конкретних країн, яка проливає світло на «нелінійну» історію мистецтв, що поєднує в собі три головні дискурси – імперський, академічний та націоналістичний. Автори зосереджують свою увагу на таких проблемах, як візантійська спадщина, яка в історіографії 19 століття мала замінити для низки східноєвропейських країн італійський ренесанс, взаємодії великих західноєвропейських наративів з локальними східноєвропейськими, зміна погляду на періодизацію під впливом національних рухів та ін. Хоча статті присвячені різним проблемам та темам, їх об’єднує застосування постколоніальної теорії до періодизації і визнання центрально-/східноєвропейського регіону як «близького Іншого» по відношенню до західноєвропейського. У цій статті я порівнюю ідеї, висвітлені в монографії, з іншими концепціями, що досліджують Східну Європу з боку постколоніальності. Зрештою, я приходжу до висновку, що всі вони, враховуючи розглянуту нами книгу, орієнтовані на розкриття питань, які цікавлять західних дослідників, а саме — чим є регіон Центральної та Східної Європи: колонізатором, колонією або об’єднує обидві ці риси. В той же час, спираючись на концепцію «горизонтальної історії» Піотровського, я стверджую, що для східноєвропейської аудиторії є актуальним не деконструкція наративів у межах сучасних центрально- та східноєвропейських держав, а навпаки – простеження перетину різних культурних контекстів сусідніх країн поза межами національних наративів, оскільки східноєвропейські країни знають більше про мистецтво Заходу, ніж про мистецтво один одного.enperiodizationart historiographyCentral and Eastern Europenon-linear art historyhorizontal art historyперіодизаціяісторіографія мистецтваЦентральна та Східна Європанелінійна історія мистецтвгоризонтальна історія мистецтвСтаття