Зінченко, ДаріяДаріяЗінченко2025-11-192025-11-192025Зінченко Д. Український модерний театр в контексті формування національних архетипів. Українські культурологічні студії. 2025. № 1 (16). С. 61-66.УДК [821.161.2.09+792.03:7.038.6:17.023.32](477:4)https://doi.org/10.17721/UCS.2025.1(16).09https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/8699Background. In the process of forming national cultures, universal archetypes, reflected in literary and theatrical images, play a crucial role as carriers of national identity. Literature and theater, as forms of socio-cultural communication, not only represent these archetypes but also actively influence the processes of collective self-identification. The purpose of the study is to identify the modern theatrical transformation of nation-building archetypes, established in Ukrainian literary tradition. Methods. Methodology is based on historical, cultural, and semiotic approaches, which enable the study of theater as a tool for forming national archetypes. Results. Ivan Kotliarevsky's work, especially his Aeneid, served as a starting point for the formation of Ukrainian national consciousness in literature, akin to how the Renaissance and Classicism fostered the development of national cultures in European countries through reinterpretation of ancient traditions. By combining folk comic culture with the European classical heritage, Kotliarevsky created a new Ukrainian hero – the Cossack – as a national archetype symbolizing strength, will, and connection to historical memory. His works became a cultural milestone, initiating modern artistic thought. In his play Natalka Poltavka, he also laid the groundwork for female archetypes, portraying images of dignity, resilience, and fidelity. Developing these ideas, Taras Shevchenko introduced new archetypes – the Cossack-defender and the wise maiden – imbuing them with socio-political and moral dimensions. His oeuvre became a cornerstone in constructing a new Ukrainian identity. In the second half of the 19th century, the theater of the "Coryphaei", through the efforts of Kropyvnytskyi, Sadovskyi, and Saksahanskyi, ensured the professionalization of the stage and the adaptation of these archetypes to the theatrical space. The modernization of Ukrainian theater, particularly through new scenographic solutions and psychological depth in acting, reinforced its role as a center of national self-awareness and cultural continuity. Conclusions. Modern Ukrainian theater, grounded in the archetypes established in the works of Kotliarevsky and Shevchenko, has evolved into an essential instrument of national self-identification. Its aesthetic and ideological evolution from ethnographism to modernism has contributed to the professionalization of the art and deepened the national cultural discourse.Вступ . У процесі формування національних культур важливу роль відіграють універсальні архетипи, що відображаються в літературних і театральних образах, виконуючи функцію носіїв національної ідентичності. Література і театр як форми соціокультурної комунікації не лише репрезентують ці архетипи, а й активно впливають на процеси колективної самоідентифікації. Порівняльний аналіз європейських літератур засвідчує спільну тенденцію адаптації античних моделей до національного контексту, зокрема у Франції, Англії, Італії та в Україні. Особливої ваги набуває українська "Енеїда" Івана Котляревського як приклад національної трансформації класичного архетипу, що сприяв становленню української літературної традиції. Мета дослідження – виявлення специфіки формування та трансформації національних архетипів у модерній культурі через театр, а також їх репрезентації в українській літературній традиції як чинника націєтворення Методи . Методологія ґрунтується на історичному, культурологічному та семіотичному підходах, які дозволяють дослідити театр як інструмент формування національних архетипів. Результати . Творчість І. Котляревського, зокрема його "Енеїда", стала вихідною точкою формування української національної свідомості в літературі, подібно до того, як у європейських країнах Ренесанс і Класицизм сприяли формуванню національних культур через переосмислення античних традицій. Поєднуючи народну сміхову культуру з європейською класичною спадщиною, Котляревський створив нового українського героя – козака як національний архетип. У п'єсі "Наталка Полтавка" він також закладає основи жіночої архетипіки. Розвиваючи ці ідеї, Т. Шевченко формує нові архетипи – козака-захисника і мудрої дівчини, надаючи їм соціально-політичного й морального виміру. Його творчість стала наріжним каменем у конструюванні нової української ідентичності. У другій половині XIX ст. театр корифеїв, завдяки Кропивницькому, Садовському та Саксаганському, забезпечив професіоналізацію сцени й адаптацію цих архетипів до театрального простору. Модернізація українського театру сприяла утвердженню його як осередку національного самопізнання та культурної тяглості. Висновки . Модерний український театр, базуючись на архетипах, закладених у творчості Котляревського та Шевченка, трансформувався у важливий інструмент національної самоідентифікації. Його естетична й ідеологічна еволюція від етнографізму до модернізму сприяла професіоналізації мистецтва і поглибленню національного культурного дискурсу.ukархетипиукраїнська класична літературатеатрмодерна культуранаціяarchetypesUkrainian classical literaturetheatremodern culturenationСтаття