Фанагей, РостиславРостиславФанагей2026-06-082026-06-082026-05-29Фанагей, Р. (2026). Потенціал досліджень "культурних технік" (kulturtechnicken) у самовизначенні українського культурологічного дискурсу. Українські культурологічні студії, 1(18), 29–38. https://doi.org/10.17721/UCS.2026.1(18).04УДК 001.8:130.210.17721/UCS.2026.1(18).04https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/22645Background. Having intensified over the past decade, the debate concerning the place and role of Ukrainian cultural studies constitutes an important step toward challenging the rather vague and precariously post-Soviet project of "culturology." However, in a significant number of current approaches, the Ukrainian discourse remains largely uniform in its understanding of cultural studies' subject matter, gravitating toward the spirit of classical hermeneutic or non-classical linguocentric paradigms. It was precisely by transcending these paradigms that contemporary Western cultural studies emerged. One of the reference points in the urgent reorientation and self-definition of Ukrainian cultural studies can be the German "cultural techniques" (Kulturtechniken) studies and contemporary Kulturwissenschaften in general. Methods. The study is based on critical-historical (genealogical) and comparative analysis, as well as on metatheoretical reflection. Results. By anthropologizing Friedrich Kittler's media theory, studies of "cultural techniques" turn to the a priori of seemingly disparate cultural and technological systems. This approach enables a synthetic examination of the broad spectrum of operational interconnections between the real and the symbolic that underpin human existence. On the one hand, this research field unfolds a radical yet inherently cultural perspective from a position of "nonsense" – embracing materiality, corporeality, and essential cultural technicity – which is inadmissible within the classical humanities. On the other hand, the framework of "cultural techniques" remains accessible through more traditional "points of entry." This makes it well-suited for reception by Ukrainian cultural studies, potentially allowing for the preservation of its specific intellectual tradition while, in any case, shifting research into a post-hermeneutic plane. Conclusions. "Cultural techniques" studies clearly and demonstratively articulate a post-disciplinary, post-hermeneutic optics – characteristic of contemporary international cultural studies and needed in the Ukrainian context – potentially constituting the basis for cultural studies' (perhaps the only possible) methodological and status self-definition as a paradigmatic alternative to philosophy. As a way of synthesizing and elevating the post-philosophical pathos associated with this orientation – characteristic, in various forms, across international cultural studies more broadly – it may be described as "materialist transcendentalism." Most importantly, while engaging with and unfolding the full socio-cultural complexity, "cultural techniques" provide a sufficiently concrete and specific domain for specialized cultural-studies research.Вступ. Актуалізувавшись впродовж останнього десятиліття, вітчизняна дискусія щодо місця та ролі культурологічних досліджень є важливим кроком в підваженні доволі неясного та небезпечно пострадянського проєкту "культурології". Проте у значній частині наявних підходів вітчизняний дискурс є доволі одностайним щодо культурологічної проблематики – тяжіє до духу класичної герменевтичної чи некласичної лінгвоцентричної парадигми гуманітаристики, в подоланні яких, своєю чергою, постали сучасні зарубіжні культурологічні дослідження. Одним з орієнтирів в нагальних реорієнтації та самовизначенні вітчизняної культурології є німецькі дослідження "культурних технік" (Kulturtechniken) та сучасні Kulturwissenschaften загалом. Методи. Дослідження ґрунтується на критично-історичному (генеалогічному) і порівняльному аналізі та метатеоретичній рефлексії. Результати. Дослідження "культурних технік", антропологізуючи медіа-теорію Ф. Кіттлера, звертаються до "апріорі" позірно розрізнених культурних і технологічних систем та дозволяють синтетично розглядати широкий спектр операційних взаємозв'язків реального та символічного, які лежать в основі людського існування. З одного боку, дане дослідницьке поле розкриває радикальну, але питомо культурологічну перспективу з неприйнятної для класичної гуманітаристики позиції нонсенсу (матеріальності, тілесності, загалом необхідно культурної технологічності). З іншого боку, проблемне поле "культурних технік" відкрите і з більш традиційних "точок входу". У цьому воно є доволі зручним для прийняття вітчизняною культурологією – за бажання дозволяючи зберегти специфіку інтелектуальної традиції та, у будь-якому разі, вводячи дослідження в постгерменевтичну площину. Висновки. Дослідження "культурних технік" явно та показово розкриває постдисциплінарну постгерменевтичну оптику, яка притаманна сучасним зарубіжним культурологічним дискурсам, необхідна вітчизняному та є потенційною основою для їх (можливо єдиноможливого) методологічного і статусного самовизначення як парадигмальної альтернативи філософії. В якості узагальнення та підняття постфілософського патосу пов'язаний з ними дослідницький умонастрій – в різних формах характерний для зарубіжних культурологічних дискурсів в цілому – можна назвати "матеріалістичним трансцеденталізмом". Але найважливіше, що "культурні техніки", зачіпаючи та розкриваючи в такий спосіб усю соціокультурну складність, є доволі конкретним та специфічним предметним полем для спеціалізованого культурологічного дослідження.ukcultural techniquesKulturtechnikencultural studiespost-hermeneutic opticsBernhard SiegertFriedrich Kittlermedia theory"культурні техніки"Kulturtechnikenкультурологічні дослідженняпостгерменевтична "оптика"Б. ЗіґертФ. Кіттлермедіа-теоріяСтаття