Melnyk, ViktorViktorMelnyk2026-02-272026-02-272024-06-09Melnyk, V. (2024). FROM RES PUBLICA TO STATO: ANCIENT ROMAN AND MEDIEVAL TERMINOLOGIES OF THE CONCEPT OF THE STATE AND THEIR EARLY MODERN TRANSFORMATIONS. Politology bulletin(95), 106–127. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.95.106-12710.17721/2415-881x.2025.95.106-127https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11537This study explores the semantic evolution of the terms status and stato within Roman political thought, tracing their historical genesis and differentiating the specific connotations these terms acquired across Antiquity, the Middle Ages, and the Early Modern period. It is emphasized that the noun status initially bore no relation to the notion of the “state”, instead denoting an individual’s affiliation with a particular social stratum and carrying primarily socio-economic connotations that persisted through Late Antiquity and the medieval period. Against this background, the paper draws attention to the role of Roman collegia as prototypes for medieval guilds.The analysis asserts that neither status nor stato possessed the meaning associated with the modern concept of the state in Antiquity or the Middle Ages. This applies equally to the Latin term res publica, which – despite its central role in Roman political-legal vocabulary – should not be equated with the contemporary understanding of statehood. Particular emphasis is placed on the influence of Etruscan linguistic and philosophical borrowings in shaping foundational concepts of Roman political theory.The Roman Empire, during both the Principate and Dominate, formally identified itself as a res publica not only in terms of governmental form but also in its conceptual equivalence to the Greek politeia. Roman political culture, moreover, held a distinctly negative view of the Greek notion of monarchy, resulting in a rejection of monarchical or autocratic classifications of Roman statehood. Notably, many imperial institutions – including those of the Byzantine continuation – retained nominally democratic procedures, such as the election of emperors and senatorial ratification of imperial decrees.The paper further delineates the notion of “limited sovereignty” held by kings, dukes, and counts, in contrast to the “absolute sovereignty” claimed by emperors and Roman pontiffs in the medieval context. It then examines the semantic development of state and état in pre-parliamentary British and French political thought, contextualizing Jean Bodin’s seminal contribution to the theory of sovereignty. Bodin’s conceptualization of sovereignty is argued to be functionally synonymous with the idea of statehood. The work of Niccolò Machiavelli is also examined in detail, with special attention to his role in popularizing the term stato in place of the classical res publica. Ultimately, the article contends that, in the Early Modern period, stato came to signify a secular statehood distinct from the Christian-imperial legacy embedded in res publica, associated with the ideology of translatio imperii.Охарактеризовано значення понять status і stato у давньоримській політичній думці, зʼясовано історичні засади їхньої генези, диференційовано специфічні конотації, яких набували означені терміни в періоди Античності, Середньовіччя, раннього Нового часу. Зауважено, що іменник status початково не мав стосунку до «держави», але позначав приналежність індивіда до конкретної суспільної верстви, характеризувався соціально-економічним змістом, зберігаючи його впродовж пізньої Античності та Середньовіччя. На цьому тлі звертається увага на функціонування колегій у якості прототипів середньовічних цехів. Артикульовано, що обидва європейські терміни (status і stato) не мали за часів Античності та Середньовіччя значення, тотожного сучасному розумінню «держави». Подібним поясненням варто наділити інший латинський термін – res publica. При цьому, особливу роль у формуванні засадничих понять давньоримської політико-правової думки відіграли мовні та світоглядні запозичення в етрусків. Підкреслено: Римська імперія за доби принципату та доби домінату формально позиціонувала себе «республікою» не лише за формою правління, але й ототожнювала саме поняття «держави» (грецькою – «політії») з терміном res publica. Варто зауважити, що римська політична культура загалом негативно оцінювала давньогрецьку ідею «монархії», а отже римська державність ніколи не класифікувалася в якості монархічної або автократичної. Цікаво, що інститути Римської імперії (та її візантійського продовження) номінально формувалися за допомогою демократичних процедур (типовий приклад – вибори імператора, схвалення імператорських рішень Сенатом).Характеризуються «обмежений сюзеренітет» королів, герцогів, графів та «необмежений сюзеренітет» імператорів і римських понтифіків у Середні віки. Пояснюється значення термінів State і État у британській і французькій політичній думці протопарламентського періоду. Контекстуально розглядається підхід Жана Бодена щодо тлумачення «суверенітету». Обґрунтовується теза про тотожність «суверенітету» в термінології Жана Бодена поняттю «державність». Деталізується внесок Ніколо Макіавеллі у теорію держави. Акцентовано, що активне використання італійського поняття stato замість класичного res publica було наслідком популяризації макіавеллізму в європейських інтелектуальних колах. Насамкінець утверджується позиція про те, що термін stato за ранньомодерної доби набув конотації «секулярної держави» на противагу res publica, що репрезентувала ідею римської імперської традиції (translatio imperii) як передусім традиції християнської.ukstatusstateform of governmentrepublicPrincipateAntiquityRoman EmpireMiddle AgesemperorPopesuzeraintyvassalagesovereigntyMachiavellianismstatusдержаваформа державного правлінняреспублікапринципатАнтичністьРимська імперіяСередньовіччяімператорРимський ПапасюзеренітетвасалітетсуверенітетмакіавеллізмСтаття