Приятельчук, ОленаОленаПриятельчукНайда, ОлесьОлесьНайда2026-02-272026-02-272025-10-20Приятельчук, О., Найда, О. (2025). HUMAN CAPITAL AS A FUNDAMENTALINTANGIBLE ASSET OF INTERNATIONAL BUSINESS. Аctual Problems of International Relations, 1(164), 192–201. https://doi.org/10.17721/apmv.2025.164.1.192-20110.17721/apmv.2025.164.1.192-201https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11386The article traces the evolution of managerial approaches to the workforce - from the early perception of employees as “labour resources” to the more advanced notion of "human capital”, and ultimately to the contemporary concept of the “human asset”. Drawing on theoretical frameworks and international business practices, it highlights the functional distinctions, limitations, and strategic implications associated with each concept. Special attention is devoted to the notion of human assets, which integrates the economic, social, and ethical value of employees, emphasizing their uniqueness, innovative potential, and capacity to shape and embody corporate culture. The paper explores key challenges in implementing this paradigm while outlining its advantages, including enhanced motivation and innovation, reduced employee turnover, and strengthened long-term organizational resilience. It is argued that the human asset approach aligns with the demands of the modern business environment, where individuals serve as the principal strategic intangible asset - generating competitive advantage and advancing the values of social responsibility on a global scale.У статті представлено еволюцію управлінських підходів до робочої сили – від раннього сприйняття працівників як «трудових ресурсів» до більш прогресивного поняття «людського капіталу» і, зрештою, до сучасної концепції «людського активу». Спираючись на теоретичні засади та міжнародну бізнес-практику, вона висвітлює функціональні відмінності, обмеження та стратегічні наслідки, пов’язані з кожною з цих концепцієй. Особлива увага приділяється поняттю людських активів, яке інтегрує економічну, соціальну та етичну цінність працівників, підкреслюючи їх унікальність, інноваційний потенціал та здатність формувати та втілювати корпоративну культуру. У статті досліджуються ключові проблеми впровадження даної парадигми, одночасно окреслюючи її переваги, серед яких підвищена мотивація та інноваційність, зменшення плинності кадрів та посилення довгострокової організаційної стійкості. Аргументовано, що концепція «людських активів» відповідає вимогам сучасного бізнес-середовища, де окремі особи слугують головним стратегічним нематеріальним активом, створюючи конкурентну перевагу та просуваючи цінності соціальної відповідальності у глобальному масштабі.enСтаття