Вапнярчук , В. В.В. В.Вапнярчук2026-06-182026-06-182019Вапнярчук, В. В. (2019). SIGNIFICANCE OF VIOLATIONS OF THE PROCEDURAL CRIMINAL FORM, AS A CONDITION FOR THE ADMISSION OF EVIDENCE TO BE INADMISSIBLE. Вісник кримінального судочинства(4), 8–16. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2019.4/8-1610.17721/2413-5372.2019.4/8-16https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23875Annotation. The development of the science of the domestic criminal process necessitates the study and revision of traditional scientific views on particular problems of criminal procedural evidence. One of the most important in the theory of evidence is the problem of the admissibility of evidence, and in particular the question of the legal consequences of a breach of the procedural form of the taking of evidence (forming the evidentiary basis of the legal position of the subject of evidence) in criminal proceedings. In scientific publications, these issues are given considerable attention. However, there is no clear-cut approach to solving it. Therefore, expressing your own position on their decision is quite important and necessary. It is these circumstances that explain the need for this article, its logic and content. The purpose of the article is to investigate the legal consequences of violating the procedural form of taking evidence (forming the evidentiary basis of the legal position of the subject of proof) in criminal proceedings. The results of the scientific elaboration of the author of the aforementioned problem were the conclusions on different approaches to the question of the legal consequences of violation of the procedural form of obtaining evidence. In particular, the opinion, supported and additionally substantiated in the scientific literature, that they depend on the materiality of the violation. Substantial violations entail the admission of the evidence obtained inadmissible, although they can be overcome by the means specified by law. Non-essential violations after their neutralization do not affect the admissibility of the evidence. It is proposed to regulate the criminal procedural legislation of the Institute of Extreme need in criminal proceedings and scientific development of the procedure for its application. It’s indicated that when decidind on the abmissibility of evidence obtained by using coercion (which can be qualified as a non-substantial violation of the rights and freedoms of the person to which it is used), it’s necessary to establish: firstly: firstly, their character (surmountable or irresistible) (in this connection it is necessary to determine the degree of its impact on the person, its individual physical abilities, the mental state in which it was found, etc.); secondly, the possibility of using the Institute of Extreme Necessity (subject to its regulation in the criminal procedural legislation).Анотація. Розвиток науки вітчизняного кримінального процесу зумовлює необхідність дослідження та перегляду традиційних наукових поглядів щодо окремих проблем кримінального процесуального доказування. Однією з найбільш важливих у теорії доказування є проблема допустимості доказів, зокрема питання щодо правових наслідків порушення процесуальної форми збирання доказів (формування доказової основи правової позиції суб’єкта доказування) у кримінальному провадженні. В наукових публікаціях цим питанням приділяється значна увага. Проте однозначного підходу до її вирішення немає. Тому висловлення власної позиції щодо їх вирішення є досить важливим і необхідним. Саме цими обставинами пояснюється необхідність написання цієї статті, її логіка та зміст. Метою статті є дослідження правових наслідків порушення процесуальної форми збирання доказів (формування доказової основи правової позиції суб’єкта доказування) у кримінальному провадженні. Результатами наукового опрацювання автором зазначеної проблематики стали висновки щодо різних підходів до питання про правові наслідки порушення процесуальної форми одержання доказів. Зокрема, підтримана й додатково обґрунтована висловлена в науковій літературі думка, що вони залежать від істотності порушення. Істотні порушення тягнуть за собою визнання отриманих доказів недопустимими, хоча можуть бути подолані визначеними в законі способами. Неістотні ж порушення після їх нейтралізації на допустимість доказів не впливають. Пропонується необхідність регламентації кримінальним процесуальним законодавством інституту крайньої необхідності в кримінальному провадженні та наукової розробки порядку його застосування. Вказується, що при вирішенні питання про допустимість доказів, отриманих із застосуванням примусу (який можна кваліфікувати як неістотне порушення прав і свобод особи, до якої він застосовується), необхідно встановлювати: по-перше, його характер (переборний чи непереборний) (у цьому зв’язку потрібно визначати ступінь його впливу на особу, її індивідуальні фізичні можливості, психічний стан, у якому вона опинилася тощо); по-друге, можливість застосування інституту крайньої необхідності (за умови його регламентування в кримінальному процесуальному законодавстві).ukevidenceprocedural formthe rights and freedoms essential violations insignificant violationsextreme necessity.доказипроцесуальна формаправа і свободиістотні порушеннянеістотні порушеннякрайня необхідність.Стаття