Panasyuk O. T.2026-03-092026-03-092025-03-19Панасюк, О. Т. (2025). Дефініція соціального права: ex dialogo із ШІ. Соціальне Право, (1), 40-45. https://doi.org/10.32751/2617-5967-2025-01-06УДК 349.210.32751/2617-5967-2025-01-06https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/12186This article explores the methodological foundations for constructing the definition of "social law." It argues that social law, as a legal phenomenon, resides at the crossroads of theoretical reflection and pragmatic application. The current state of scholarly understanding of social law is examined, with particular attention to its conceptual gaps and unresolved issues. A key focus is placed on the epistemological dimension of the methodology, including the identification of specific methods of legal cognition. The article outlines prospective interdisciplinary connections within the framework of social law and emphasizes that any meaningful definition must be grounded in the identification of its essential characteristics. It is noted that contemporary legal scholarship lacks a coherent and complete articulation of these characteristics. An alternative research trajectory is highlighted—namely, the methodological strategy of defining social law through negation, or by clarifying what it is not. This approach, endorsed by the author, provides a critical foundation for theoretical inquiry and debate. Given the vast amount of specialized information, the diversity of sources, and the need to interpret the legal status of social law, the article underscores the importance of information-support methods. These include information retrieval, content analysis, and dialogical approaches to knowledge generation. The paper also proposes the integration of modern information technologies into legal research practices, specifically through the use of generative pre-trained transformers (GPTs) as advanced language models capable of supporting cognitive tasks.Стаття має предметом аналіз методології побудови дефініції «соціального права». Вказано, що соціальне право як правове явище перебуває на перехресті між теоретичним переосмисленням і прагматичним застосуванням. Описаний стан пізнання соціального права, його недоліки та проблеми. Окремо виділений такий елемент методології дослідження соціального права як певний метод пізнання. Окреслені перспективні міжгалузеві зв’язки в системі соціального права. Підкреслено, що визначення соціального права апріорі передбачає визначення сутнісних характеристик. Стверджується відсутність завершеного опису таких характеристик в сучасному праві. Наголошено, що окремим напрямком пізнання соціального права на протиставлення пошуку та обґрунтуванню способу визначення його властивостей є опис того, чим соціальне право не є. Такий методологічний підхід підтримується автором, оскільки це утворює підстави для критичних міркувань, які можуть бути висловлені. Враховуючі обсяги спеціалізованої інформації, розгалуженість джерел, потребу інтерпретації статусу соціального права, підкреслено роль методів інформаційного забезпечення - методу інформаційного пошуку, методу контент – аналізу,  методу інформаційного діалогу та ін. Наведені пропозиції щодо використання сучасних інформаційних технологій для вирішення наукових пізнавальних завдань. Зокрема, такого варіанту мовної моделі як генеративні попередньо треновані трансформери. Вказано на те, що формування позиції щодо будь – якого аспекту соціального права кропіткий процес, а не просто вияв пізнавальної допитливості. Зроблений висновок про те, що розуміння ідеї соціального права, її правового змісту тобто у вигляді поєднання права та обов’язку особи, передбачає розкриття ознаки «соціальне» при позначені певної якості взаємодії та співпраці учасників суспільних відносим.uksocialsocial lawgenerative language modelсоціальнесоціальне правогенеративна мовна модельСтаття