Методика навчання усного китайського діалогічного мовлення майбутніх філологів
Анотація
У дисертації теоретично обґрунтовано, практично розроблено та експериментально перевірено методику навчання студентів мовних спеціальностей усного китайського діалогічного мовлення на середньому рівні. Лінгвофілософською основою методики є осмислення положень концепції діалогу в комунікативних теоріях розвитку соціуму. Доведено, що зміст усного китайського мовлення в різних типах діалогічної взаємодії має містити важливі для студента питання професії та навчання, а також відповідати програмі навчання старших курсів ЗВО. Саме професійно орієнтований зміст навчальних діалогів забезпечує мотивацію розвитку комунікативної компетентності студентів-синологів. Крім того, до загальної філологічної освіти необхідно залучати інформацію про структуру і природу діалогічного спілкування, діалогічний контекст, методи і прийоми налагодження порозуміння між мовцями і спільного пошуку ними адекватних форм усного спілкування. З’ясовано, що лінгвістичний компонент методики передбачає: наявність у ній мовних одиниць і граматичного матеріалу, відповідного середньому рівню мовної підготовки, повторення засвоєного мовного матеріалу на початковому етапі, активне слухання, сприйняття та опрацювання усних реплік, прогнозування мовлення партнера та створення реплік у відповідь, реалізування комунікативної мети діалогу із залученням оновленого словника та нових форм усної взаємодії, знання про лінгвістичні особливості діалогу, оформлення етикетних висловлювань, звертань, відповідне використання засобів просодики, ораторських прийомів. Визначено, що загальнодидактичним компонентом методики є засади навчання діалогічного мовлення безпосередньо в діалозі мовців-студентів і мовця-викладача, специфіка викладання східних мов носіям європейських мов, особливості засвоєння китайської мови. У такому розумінні діалог є для студентів і викладачів типом продуктивної практики не лише для засвоєння мови, але й для загального культурного прогресу особистості. Встановлено, що психолінгвістичний компонент методики передбачає: 1) врахування комунікативної потреби студентів в оволодінні різними типами мовлення (усного, діалогічного, аргументативного); 2) відповідність навчального матеріалу середньому рівню мовної підготовки філолога-синолога; 3) реагування і стимулювання реплікації; 4) використання структур мови для реалізації комунікативного наміру; 5) врахування особливості діалогу в процесі міжособистісної комунікації; 6) роботу з монологічною та писемною формами мовлення, читанням і створенням писемного тексту. У дослідженні узагальнено досвід теоретиків і практиків навчання студентів усного діалогічного мовлення та розроблено власний перелік компетентностей, які необхідно сформувати у філолога-синолога у процесі навчання в університеті. Це необхідні знання та навички сприйняття мовлення та його відтвореня: вміння правильно розуміти текст, використання засвоєних знань інтонування, лексики, граматики та вміння оперувати ними у процесі вдосконалення мовної компетентності. Розподілено компетентності за типом усного мовлення і вимогами до середнього рівня мовної підготовки, ґрунтуючись на знаннях, уміннях і навичках, сформованих на початковому етапі вивчення китайської мови. У дослідженні обґрунтовано, що навчання усного китайського діалогічного мовлення має відбуватися із застосуванням компетентнісного та комунікативного підходів. Основними методати навчання майбутніх філологів синологів повинні бути метод вправляння, метод проблемних завдань, а також метод рольової гри. Також визначено, що ключовими принципами є дидактичні принципи такі, як: наочність, проблемність; систематичність та послідовність та методичні принципи: комунікативної доцільності; адекватності основних типів і видів вправ лінгвопсихологічним характеристикам діалогічного мовлення; урахування основних труднощів засвоєння китайської мови українськими студентами. Розроблено підсистему завдань і вправ для навчання усного китайського діалогічного мовлення в межах виділених видів діалогічної взаємодії, яка реалізується в 3 етапи: етап І (вправи і завдання рецептивно-репродуктивні, репродуктивно-продуктивні, умовно-комунікативні); етап ІІ (вправи і завдання рецептивно-продуктивні, умовно-комунікативні); етап ІІІ (вправи і завдання продуктивні, комунікативні). Розроблено лінгводидактичну модель навчання усного китайського діалогічного мовлення студентів-синологів на середньому етапі мовної підготовки. Запропоновано синкретний та дискретний варіанти реалізації моделі авторської методики. Визначено основні критерії оцінювання формування компетентності в усному китайському діалогічному мовленні: повнота знань (повнота знань про специфіку діалогічної взаємодії конкретного типу (інформативної, стимулювальної, кооперативної, дискутивної); правильність мовлення (правильність розуміння і вживання лінгвістичних засобів в усному мовленні); прагматична відповідність (доцільність) (відповідність (доцільність) вибору мовних засобів до характеру репліки (ініціативної, реактивної, ініціативно реактивної); креативність діалогу (вправність в інтерпретації, підтриманні, розвитку й завершенні діалогу як цілісного мовленнєвого акту). Гіпотезу експерименту становили припущення, що ефективного формування і розвитку мовленнєвої компетентності в усному китайському діалогічному мовленні майбутніх філологів на середньому рівні мовної підготовки можна досягти за умов організації процесу навчання усного китайського діалогічного мовлення у три етапи та відповідно до типів діалогічної взаємодії; із застосування підсистеми вправ і завдань для сприймання і продукування мовлення у діалогічних єдностях різних типів. Експериментально доведено ефективність методики навчання філологів синологів усного китайського діалогічного мовлення. Аналіз даних, отриманих за результатами передекспериментального та після експериментального зрізів за допомогою U-критерію Манна-Уітні, дав змогу говорити про наявність достовірної відмінності результатів у рівні знань студентів ЕГ до проведення та після проведення експерименту. Експеримент довів, що рівень компетентності в усному діалогічному мовленні студентів ЕГ після експериментального навчання став достовірно кращий за рівень, який було зафіксовано перед експериментом. Експериментально підтверджено ефективність авторської методики у цілому, а також доведено перевагу варіанту моделі дискретного навчання діалогічних взаємодій. Було сформульовано методичні рекомендації щодо навчання майбутніх філологів усного китайського діалогічного мовлення із використання авторської підсистеми вправ.
Бібліографічний опис
Галузь знань та спеціальність
01 Освіта/Педагогіка , 011 Освітні, педагогічні науки
Бібліографічний опис
Ма Мінь. Методика навчання усного китайського діалогічного мовлення майбутніх філологів : дис. ... канд. пед. наук. : 13.00.02 – теорія та методика навчання: східні мови / Ма Мінь. - Київ, 2018. - 199 с.