Культурні коди як засіб соціальної ідентифікації у повсякденних практиках
Дата
2016
Автори
Тащенко Анна Юріївна
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Анотація
В дисертації отримано результати, з яких найбільш суттєвими, що характеризують новизну дослідження і особистий внесок автора, є такі:
– створено концептуальну схему соціальної ідентифікації індивідуальних та колективних акторів, що відбувається у повсякденних практиках із застосуванням культурних кодів, яка розбудована на основі уявлень про основні види культурних кодів (нормативно-оціночні, ціннісно-смислові, інструментально-практичні) і основні ступені соціальної ідентифікації, що різняться між собою у мірі солідарності акторів з різними соціальними спільностями. Застосування даної схеми в дослідженні дозволяє віддзеркалити розмаїття сучасних точок зору як на культурні коди в їх нормативному та інтерпретативному аспектах, так і на соціальну ідентифікацію індивідуальних та колективних акторів, що відбувається у повсякденних практиках із застосуванням культурних кодів, та враховувати спільні засади цього розмаїття;
– здійснено систематизацію дослідницького досвіду соціологічного вивчення застосування культурних кодів у повсякденних практиках на підставі розрізнення основних соціологічних підходів на макро-, мікро- та інтегративний, що відображає функціонування культурних кодів а) у контексті загальної інституційної обумовленості повсякденних практик; б) у контексті міжособистісних взаємодій; в) у контексті повсякденного взаємовпливу і взаємозв'язку структур та діяльності акторів;
– запропоновано емпіричну типізацію оцінок щодо носіїв різних домінуючих цінностей шляхом кластерного аналізу, згідно з якою виокремлено три соціальні типи з відмінними нормативно-оціночними та ціннісними культурними кодами і різними обсягами адміністративного, економічного, фізичного, людського та культурного капіталу: 1) «впевнений» соціальний тип із статусно орієнтованим гармонійним культурним кодом, згідно із яким вибір власних домінуючих цінностей співпадає з позитивним ставленням до людей із аналогічними домінуючими цінностями і з володінням значними обсягами майже всіх капіталів; 2) «ущемлений» соціальний тип із конкурентно орієнтованим суперечливим культурним кодом, згідно із яким вибір власних домінуючих цінностей поєднується з негативним ставленням до людей з аналогічними домінуючими цінностями та з володінням низькими обсягами адміністративного і культурного капіталів; 3) «толерантний» соціальний тип із позакомпромісно орієнтованим оптимістичним культурним кодом, згідно із яким вибір власних домінуючих цінностей поєднується з лояльністю та поміркованістю щодо людей із будь-якими домінуючими цінностями та володінням значним обсягом культурного капіталу; дістало подальшого розвитку: – обґрунтування культурних кодів у статусі соціально-ідентифікаційних засобів, що призводить до синтезу раніше автономних уявлень про культурні коди як важливі теоретичні інструменти встановлення соціальних відмінностей; – уявлення про спільне та відмінне в традиціях дослідження культурних кодів, центральної зони культури та ядра культури, що у порівнянні з попередніми уявленнями прояснює умови, за яких дані явища можна розглядати як тотожні, а за яких – ні. На відміну від етнонаціональної акцентуації, характерної для напрацювань щодо центроутворюючих культурних програм, напрацювання щодо культурних кодів відійшли від першопочаткового тяжіння до опису і пояснення культури «суспільства в цілому» з вираженим етнонаціональним акцентом у бік осмислення найрізноманітніших колективних культур на всіх рівнях суспільної життєдіяльності, в тому числі і тих, що знаходяться на периферії культури; – відображення багатовимірних відмінностей у культурних самопрезентаціях соціальних акторів, що зумовлені домінуючими цінностями в різних сферах повсякденних практик (коло близьких осіб, неформальне професійне середовище, власне дозвілля, громадське життя) порівняно з тими ціннісними портретами, в яких не враховуються відмінності, породжені посферним поділом повсякденної діяльності; – уявлення про «суб’єктивну» (ту, що ґрунтується на індивідуальному сприйнятті та оцінках) складову в повсякденних соціальних ідентифікаціях представників різних поколінь порівняно з попередніми результатами, здобутими в межах поколінського аналізу, в яких більшою мірою увага була звернена на «об’єктивні» (конвенційно встановлені за результатами наукових досліджень) відмінності у досвіді та цінностях поколінь; удосконалено: – визначення культурних кодів, яким пропонуємо позначати знакові і символічні елементи культур, що вказують на смислову сутність тієї чи іншої культури, домінують у ній як загальноприйняті та найважливіші для впорядковування життя й спонукають до соціально визначеного способу поведінки. Порівняно з попередніми визначеннями введено багатовимірну конфігурацію культурних кодів, а саме: нормативно-оціночні коди, ціннісно смислові коди, інструментально-практичні коди; – уявлення про основні стратегії емпіричного дослідження культурних кодів в повсякденних практиках, яке на відміну від попередніх уявлень представляє ці стратегії як такі, що утворюються внаслідок 1) проблематизації нормативних або реальних повсякденних практик та 2) проблематизації переконань про те, що конкретно є культурними кодами, у дослідника або у самих досліджуваних. Відповідно, вибір релевантного об'єкта емпіричного дослідження здійснюється серед: 1) офіційних текстів, 2) експертної думки з приводу офіційних текстів, 3) обраних дослідником різновидів практик або 4) громадської думки. Практичне значення роботи полягає в тому, що: 1) Розроблено методичні рекомендації щодо проведення емпіричних досліджень ціннісного базису українських споживачів, що забезпечує вивчення чинників формування їхньої повсякденної поведінки. 2) Результати дисертації можуть бути використані за виконання досліджень та підготовки консалтингових проектів на замовлення компаній. 3) Дослідницькі засоби для соціальної ідентифікації повсякдення на основі культурних кодів можуть бути зручним методичним інструментом вивчення механізмів відтворення культури та існуючих соціальних структур засобами повсякденних практик, що суттєво доповнює висновки загальних опитувань громадської думки. 4) Результати є доречними для використання в практиках стратегічного планування соціально-економічного розвитку міст і регіонів, укріплення різного роду соціальних зв’язків, ефективної реалізації прогресивних змін різними підсистемами держадміністрації міста задля його соціально-економічного розвитку.
Бібліографічний опис
Галузь знань та спеціальність
05 Соціальні та поведінкові науки , 054 Соціологія
Бібліографічний опис
Тащенко А. Ю. Культурні коди як засіб соціальної ідентифікації у повсякденних практиках : дис. ... канд. соціол. наук : 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології / Тащенко Анна Юріївна. - Київ, 2016. 233 с.