Трансцендентальні засади етики: від метафізики морального суб'єкта до трансценденталій як "верховних цінностей"

Морозов А. Трансцендентальні засади етики: від метафізики морального суб'єкта до трансценденталій як "верховних цінностей". Українські культурологічні студії. 2022. № 2 (11). С. 24-33.

У статті досліджуються трансцендентальні умови можливості Я як суб'єкта моральної свідомості та етичних відносин між Я та Іншим. Піддається критиці постмодерністська методологія деконструкції онто-тео-телео-фалологоцентризму, яка теоретично унеможливлює етику. Обґрунтовується необхідність повернення до трансцендентального способу філософування, зокрема метафізики сутності. Етичне ставлення з'являється тоді, коли полюс сутнісного усвідомлюється як полюс належного. Зазначається, що класична метафізична філософська традиція, усупереч розповсюдженим кліше, підкреслює примат існування над сутністю. Буття є основою сущого, логічним і онтологічним конститутивним принципом його існування. Трансценденталії буття – єдність, істина і благо – інтерпретуються як "верховні цінності". Буття сущого розуміється як священний дар людині, яке ми воліємо знати в його істинності та благості. Етичним аспектом знання-воління є благовоління, повага до цінності сущого як апріорі благого. Благовоління є фундаментом любові як безкорисливого ставлення до самобутності та безумовної цінності духовно-особистісного буття Іншого, а ширше – посутнісно-об'єктивного, відкритого ставлення до світу.