Транспорт іонів та оксалатів як ключовий фактор хронічної хвороби нирок та асоційованих з нею патологій

Науково-дослідна робота «Транспорт іонів та оксалатівяк ключовий фактор хронічної хвороби нирок та асоційованих з нею патологій» була спрямована на пошук та дослідження ролі іонних каналів у змінах функціонування гладеньких м’язів внутрішніх органів та скелетних м’язів при ураженні нирок, а також на з’ясування змін балансу оксалатів (солей та ефірів щавлевої кислоти), оксалат деградувальних бактерій кишкової мікрофлори за патології нирок та вивчення варіативності генів, що кодують білки-переносники іонів у пацієнтів з підвищеним рівнем оксалатів у крові. В експериментальних тварин, які утримувались та використовувалися відповідно до норм біоетики та законодавства щодо використання тварин у науковій діяльності, моделювали гостре ураження нирок та визначали зміну біохімічних маркерів розвитку ниркової патології, її гістологічні прояви, інтенсивність оксидативного стресу, кількість оксалатів й активності оксалат деградувальних бактерій, а також параметри скорочення легеневих артерій, м’язу матки (міометрія) та скелетних м’язів. Показано залежність порушення рівноваги оксалатів та активності оксалат деградувальних бактерій при ураженні нирок. Встановлено, що гладенькі м’язи внутрішніх органів змінюють патерни скорочення та розслаблення, і ці зміни є наслідком зміни стану кальцій-проникних рецептор-крованих та сенсорних катіонних каналів суперродини TRP. Продемонстровано, що воднийрозчин сферичних наночастинок вуглецю – С60 фулеренів покращує стан організму тварин із ураженням нирок та скорочення їх скелетних м’язів завдяки потужній антиоксидантній дії, що дає підставу вважати С60 фулерени перспективним засобом корекції поліорганних порушень при ураженні нирок, викликаному обширними механічними травмами м’язів зокрема (рабдоміоліз). Останнє зараз є вкрай актуально для України через велику кількість важкопоранених у бойових діях та травматизації цивільного населення.
Відповідно, нами, вперше в Україні, у пацієнтів з гіпероксалатурією визначено частоти генотипів та алелів за варіантами rs13324142 гена SLC26A6 та rs11567842 гена SLC13A2. Не було виявлено значноговпливу таких факторів, як стать та вік, на розподіл частоти генотипів за цими варіантами.