Комунікаційні стратегії сучасних українських профспілкових організацій
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
27 квітня 2026 р.
Автор(и) :
Удовенко, Анна Олександрівна
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Удовенко, А. О. (2026). Комунікаційні стратегії сучасних українських профспілкових організацій [Дис. доктора філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/34890
[ДСТУ] Удовенко А. О. Комунікаційні стратегії сучасних українських профспілкових організацій : дис. … доктор філософії : 061 Журналістика. Київ, 2026. 316 с.
Удовенко А. О. Комунікаційні стратегії сучасних українських профспілкових організацій. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 061 "Журналістика" (06 – Журналістика). – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2026.
Актуальність. Профспілки як інститути громадянського суспільства виконують захисні, представницькі, освітні та соціокультурні функції, успіх яких залежить від якості їх комунікаційної діяльності. В умовах війни комунікація додатково набуває ролей координації, підтримки та протидії дезінформації. Попри наявні дослідження щодо комунікацій громадських організацій, профспілкові практики залишаються недостатньо описаними й виміряними у сучасному цифровому середовищі. На даний момент існує лише один посібник авторства Ю. Работи та О. Плаксін “SMM для профспілкових організацій” від 2021 року, у якому подано здебільшого практичні поради з ведення сторінок у соціальних мережах (офіційний вебсайт, Facebook, Telegram, YouTube), основи планування контенту та базові інструменти SMM. Водночас посібник не містить емпірично верифікованих метрик ефективності, не враховує виклики воєнного часу 2022–2026 років (кризові протоколи, роботу з дезінформацією, механіки залучення спільнот) і не пропонує компетентнісну модель комунікації чи індикаторну рамку на кшталт CI/RI/PI/SRR, що й зумовлює потребу в оновленому, науково-обґрунтованому підході.
Мета дослідження полягає в тому, щоб проаналізувати та оцінити комунікаційні стратегії сучасних українських профспілкових організацій, виявити бар’єри й чинники успіху та сформувати компетентнісну модель і рекомендації для підвищення ефективності внутрішньої та зовнішньої комунікації. Об’єкт — комунікаційна діяльність сучасних українських профспілкових організацій. Предмет — особливості цієї діяльності у внутрішній та зовнішній взаємодії в цифровому середовищі.
Історіографія та джерельна база. Узагальнено праці з соціальних комунікацій, медіазнавства, соціології, кризових і стратегічних комунікацій, а також матеріали про медіапрактики громадських організацій. Джерельна база: нормативно-правові акти, статути, офіційні звіти профспілок; контент офіційних каналів (офіційні вебсайти, Facebook-сторінки, Telegram-канали; YouTube-канали); результати авторського опитування 2025 років; 5 глибинних напівструктурованих інтерв’ю з експертами.
Теоретико-методологічною основою дослідження стали праці українських та зарубіжних науковців у галузі соціальних, стратегічних та організаційних комунікацій, медіадосліджень і цифрових платформ (В. Різун, Т. Скотникова, О. Ромах, О. Іванов, E. Babbie, K. A. Neuendorf, K. Krippendorff, J. W. Creswell, Ф. Бацевич, О. Семенюк, Ю. Косенко, Д. Пітерс, C. E. Shannon, W. Weaver, J. Habermas, Т. Єжижанська, Є. Тихомирова, Д. Коник, І. Стащук, А. Завербний, О. Лобова, B. Van Ruler, F. Liu, D. Kasimon, О. Бабчинська, Н. Германюк, О. Материнська, В. Орел, В, Краля, Н. Назаренко, Н. Матюшенко, Д. В. Кіслов, В. В. Дабіжа, Г. Осовий, Д. О. Олтаржевський, Т. С. Рикичина, Л. Городенко, О. Грозна, І. Тонкіх, M. Bаrtl та ін.). Їхні напрацювання стосуються методології соціальнокомунікаційних і медіадосліджень, теорії комунікації, стратегічних і корпоративних комунікацій, внутрішньої комунікації в організаціях, комунікаційних систем громадських об’єднань, а також функціонування медійного середовища й цифрових платформ, що забезпечило концептуальне підґрунтя для аналізу сучасних профспілкових комунікацій в Україні.
У дисертаційному дослідженні в межах соціальнокомунікаційного підходу ми використали такі методи: теоретичні методи – історіографічний, термінологічний, структурно-функціональний, компаративний аналіз, синтез, кореляційний аналіз і тріангуляцію методів; емпіричні методи – метод включеного спостереження, контент-аналіз цифрових каналів комунікації українських профспілкових організацій (офіційні вебсайти, Facebook, Telegram, YouTube), опитування членів профспілок, метод класифікації, моделювання, методи глибинних напівструктурованих експертних інтерв’ю; спеціальний метод емпіричного дослідження – розроблення й апробація кодової книжки для контент-аналізу профспілкових комунікацій у цифрових каналах.
Здійснено контент-аналіз офіційних каналів п’яти найбільших за чисельністю українських галузевих профспілкових організацій (Профспілки працівників освіти і науки України, Профспілки працівників охорони здоров’я України, Профспілки залізничників і транспортних будівельників України, Профспілки металургів і гірників України, Профспілки працівників житлово-комунального господарства України) у трьох часових періодах (24.02.2021–23.02.2022; 24.02.2022–24.02.2023; 21.10.2024–21.04.2025). До повного корпусу даних увійшло 7405 одиниць контенту з офіційних вебсайтів та сторінок/каналів у Facebook, Telegram й окремо 26 відеоматеріалів з YouTube.
Емпіричну базу доповнено авторським опитуванням членів профспілок 08.08–08.09.2025 (N=678) та 5 глибинними напівструктурованими інтерв’ю з експертами у сфері корпоративних/стратегічних комунікацій; застосовано включене спостереження. Обробку даних здійснено методами описової статистики, міжпорівнянь (профспілки/канали/періоди) та тріангуляції.
За результатами термінологічного аналізу в межах соціальнокомунікаційного підходу ми систематизували й уточнили зміст базових понять дисертації – профспілкова комунікація, комунікаційна стратегія профспілки, комунікаційна система профспілок, профспілковий вісник, профспілкова аудиторія, комунікаційна діяльність і показали, що вони мають розглядатися в єдності з ключовими функціями профспілок у демократичному суспільстві: захистом трудових прав, репрезентацією інтересів працівників, мобілізацією до колективних дій та підтриманням солідарності.
Результати. Результати комплексного емпіричного дослідження (контент-аналізу цифрових каналів п’яти найбільших галузевих профспілок, опитування членів профспілок і глибинних експертних інтерв’ю) загалом підтвердили дві висунуті в роботі гіпотези: про переважно ситуативний характер комунікаційної діяльності профспілок (неритмічність оновлень, жанрова одноманітність, слабка інституціоналізація стратегічного планування) та про слабкий і нерівномірний зв’язок між характеристиками цих практик і оцінками поінформованості, довіри, відчуття “нас чують” і готовності до участі з боку членів профспілок. На цій основі ми теоретично обґрунтували й емпірично дослідили комунікаційні стратегії сучасних українських профспілкових організацій, виявили їхні сильні та вразливі сторони в умовах повномасштабної війни й цифрової трансформації та розробили модель оптимізації комунікаційної діяльності профспілок на трьох рівнях профспілкової системи (Федерація профспілок України, галузеві профспілки, первинні організації).
Ми з’ясували інституційний та медіасистемний контекст розвитку профспілкових комунікацій в Україні, показавши, що багаторівнева профспілкова комунікаційна система функціонує в умовах ресурсних обмежень, нерівномірної цифровізації, конкуренції за увагу працівників і ризиків інформаційної безпеки. Профспілкові медіа (офіційні вебсайти, друковані вісники, сторінки в соціальних мережах, цифрові спільноти) виконують не лише інформативну, а й легітимаційну функцію як простір публічної політики у сфері праці.
Ми розробили цілісну методологію дослідження профспілкових комунікацій на основі тріангуляції методів, створили й апробували кодову книжку для контент-аналізу цифрових каналів (офіційний вебсайт, Facebook, Telegram, YouTube) та поєднали результати контент-аналізу з опитуванням членів профспілок і глибинними напівструктурованими експертними інтерв’ю. Це дало змогу отримати цілісну картину профспілкових комунікацій у період війни.
Ми показали, що в офіційних цифрових комунікаціях домінує формалізований процедурно-новинний стиль із фокусом на заходи, звіти й нормативні зміни; повномасштабна війна змінила тематичні акценти (посилення безпекової, гуманітарної, соціальної проблематики), але не трансформувала базову жанрову модель. Людиноцентричний сторітелінг та кейси захисту прав працівників застосовувалися епізодично, що обмежує мобілізаційний потенціал комунікацій.
Ми встановили, що комунікаційні практики найбільших галузевих профспілок загалом залишаються ситуативними, без публічно оформлених комунікаційних стратегій, чітких поведінкових цілей і системи показників ефективності. Домінує модель “офіційний вебсайт як сайт-реєстр”, фіксується розрив між інтенсивністю публікацій і реальною участю членів, недостатня зрозумілість повідомлень та неритмічність комунікації на тлі залежності від особистого спілкування й локальних чатів.
Ми запропонували поведінкову модель профспілкових комунікацій “обізнаність → ставлення → намір → дія → наслідування” і показали, що комунікація без чітких інструкцій, дедлайнів і зрозумілих алгоритмів не конвертується в активність членів. На цій основі ми розробили інструменти сегментації аудиторій (піраміда залучення, матриця “аудиторії × канали”, “контентний профіль” профспілки), у центрі якого – кейси “було–стало”, інструктивні матеріали, освітній, новинний і суспільно важливий контент.
Ми обґрунтували необхідність інституціоналізації підзвітності й зворотного зв’язку як ядра профспілкового комунікаційного циклу, запропонували трирівневу модель участі членів (інформування – консультація – співвиробництво рішень), адаптували матрицю “інтерес/вплив” до аналізу стейкхолдерів і визначили систему показників ефективності підзвітності та зворотного зв’язку.
Ми розробили модель оптимізації комунікаційної діяльності профспілок як “петлю стратегічних комунікацій” (аудит – стратегія – план – моніторинг/корекція), вбудували її в трирівневу структуру профспілкової системи й доповнили матрицею RACI та логікою взаємодії онлайн- і офлайн-інструментів. Ми концептуалізували професійну компетентність профспілкового медійника й розробили матрицю компетенцій із шести блоків, що відображає людський вимір інституційної спроможності профспілкових комунікацій.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в теоретичному переосмисленні ролі профспілок у системі стратегічних комунікацій, розробленні нових інструментів аналізу й планування профспілкових комунікацій та конкретизації людського виміру інституційної спроможності профспілкових медіа. Вперше системно проаналізовано комунікаційні стратегії сучасних українських профспілок у кризовому соціальному контексті; теоретично обґрунтовано їх місце в системі стратегічних комунікацій із залученням класичних і сучасних моделей; розроблено й апробовано кодову книжку для контент-аналізу цифрових профспілкових каналів та здійснено комплексне емпіричне дослідження п’яти найбільших галузевих профспілок (контент-аналіз, опитування, експертні інтерв’ю). Запроваджено трикутну оптику аналізу профспілкових комунікацій (часоцентричну, профспілкоцентричну, каналоцентричну), компетентнісну модель комунікаційної діяльності профспілки та модель оптимізації комунікаційної діяльності у форматі "петлі стратегічних комунікацій", інтегровану в трирівневу структуру профспілкової системи. Розроблено матрицю компетенцій профспілкового медійника як інструмент конкретизації людського виміру інституційної спроможності та індикаторну рамку оцінювання ефективності комунікацій (CI/RI/PI/SRR), релевантну кризовим і посткризовим умовам.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання запропонованих моделей та інструментів (комунікаційний SWOT, піраміда залучення, матриця "аудиторії × канали", контентний профіль, комунікаційний цикл, індикаторна рамка CI/RI/PI/SRR) для розроблення й оновлення комунікаційних стратегій Федерації профспілок України, галузевих і первинних профспілкових організацій. Кодова книжка може застосовуватися для подальших досліджень і внутрішнього аудиту профспілкових медіа, а матриця компетенцій профспілкового медійника – як основа для професіограми, програм навчання, онбордингу та супервізії інформаційних служб.
Ключові слова: профспілки, комунікаційні стратегії, соціальнокомунікаційний підхід, внутрішня комунікація, корпоративні комунікації, соціальні мережі, контент-аналіз, опитування, експертні інтерв’ю, війна, цифрові комунікації, кризові комунікації, громадські організації.
Актуальність. Профспілки як інститути громадянського суспільства виконують захисні, представницькі, освітні та соціокультурні функції, успіх яких залежить від якості їх комунікаційної діяльності. В умовах війни комунікація додатково набуває ролей координації, підтримки та протидії дезінформації. Попри наявні дослідження щодо комунікацій громадських організацій, профспілкові практики залишаються недостатньо описаними й виміряними у сучасному цифровому середовищі. На даний момент існує лише один посібник авторства Ю. Работи та О. Плаксін “SMM для профспілкових організацій” від 2021 року, у якому подано здебільшого практичні поради з ведення сторінок у соціальних мережах (офіційний вебсайт, Facebook, Telegram, YouTube), основи планування контенту та базові інструменти SMM. Водночас посібник не містить емпірично верифікованих метрик ефективності, не враховує виклики воєнного часу 2022–2026 років (кризові протоколи, роботу з дезінформацією, механіки залучення спільнот) і не пропонує компетентнісну модель комунікації чи індикаторну рамку на кшталт CI/RI/PI/SRR, що й зумовлює потребу в оновленому, науково-обґрунтованому підході.
Мета дослідження полягає в тому, щоб проаналізувати та оцінити комунікаційні стратегії сучасних українських профспілкових організацій, виявити бар’єри й чинники успіху та сформувати компетентнісну модель і рекомендації для підвищення ефективності внутрішньої та зовнішньої комунікації. Об’єкт — комунікаційна діяльність сучасних українських профспілкових організацій. Предмет — особливості цієї діяльності у внутрішній та зовнішній взаємодії в цифровому середовищі.
Історіографія та джерельна база. Узагальнено праці з соціальних комунікацій, медіазнавства, соціології, кризових і стратегічних комунікацій, а також матеріали про медіапрактики громадських організацій. Джерельна база: нормативно-правові акти, статути, офіційні звіти профспілок; контент офіційних каналів (офіційні вебсайти, Facebook-сторінки, Telegram-канали; YouTube-канали); результати авторського опитування 2025 років; 5 глибинних напівструктурованих інтерв’ю з експертами.
Теоретико-методологічною основою дослідження стали праці українських та зарубіжних науковців у галузі соціальних, стратегічних та організаційних комунікацій, медіадосліджень і цифрових платформ (В. Різун, Т. Скотникова, О. Ромах, О. Іванов, E. Babbie, K. A. Neuendorf, K. Krippendorff, J. W. Creswell, Ф. Бацевич, О. Семенюк, Ю. Косенко, Д. Пітерс, C. E. Shannon, W. Weaver, J. Habermas, Т. Єжижанська, Є. Тихомирова, Д. Коник, І. Стащук, А. Завербний, О. Лобова, B. Van Ruler, F. Liu, D. Kasimon, О. Бабчинська, Н. Германюк, О. Материнська, В. Орел, В, Краля, Н. Назаренко, Н. Матюшенко, Д. В. Кіслов, В. В. Дабіжа, Г. Осовий, Д. О. Олтаржевський, Т. С. Рикичина, Л. Городенко, О. Грозна, І. Тонкіх, M. Bаrtl та ін.). Їхні напрацювання стосуються методології соціальнокомунікаційних і медіадосліджень, теорії комунікації, стратегічних і корпоративних комунікацій, внутрішньої комунікації в організаціях, комунікаційних систем громадських об’єднань, а також функціонування медійного середовища й цифрових платформ, що забезпечило концептуальне підґрунтя для аналізу сучасних профспілкових комунікацій в Україні.
У дисертаційному дослідженні в межах соціальнокомунікаційного підходу ми використали такі методи: теоретичні методи – історіографічний, термінологічний, структурно-функціональний, компаративний аналіз, синтез, кореляційний аналіз і тріангуляцію методів; емпіричні методи – метод включеного спостереження, контент-аналіз цифрових каналів комунікації українських профспілкових організацій (офіційні вебсайти, Facebook, Telegram, YouTube), опитування членів профспілок, метод класифікації, моделювання, методи глибинних напівструктурованих експертних інтерв’ю; спеціальний метод емпіричного дослідження – розроблення й апробація кодової книжки для контент-аналізу профспілкових комунікацій у цифрових каналах.
Здійснено контент-аналіз офіційних каналів п’яти найбільших за чисельністю українських галузевих профспілкових організацій (Профспілки працівників освіти і науки України, Профспілки працівників охорони здоров’я України, Профспілки залізничників і транспортних будівельників України, Профспілки металургів і гірників України, Профспілки працівників житлово-комунального господарства України) у трьох часових періодах (24.02.2021–23.02.2022; 24.02.2022–24.02.2023; 21.10.2024–21.04.2025). До повного корпусу даних увійшло 7405 одиниць контенту з офіційних вебсайтів та сторінок/каналів у Facebook, Telegram й окремо 26 відеоматеріалів з YouTube.
Емпіричну базу доповнено авторським опитуванням членів профспілок 08.08–08.09.2025 (N=678) та 5 глибинними напівструктурованими інтерв’ю з експертами у сфері корпоративних/стратегічних комунікацій; застосовано включене спостереження. Обробку даних здійснено методами описової статистики, міжпорівнянь (профспілки/канали/періоди) та тріангуляції.
За результатами термінологічного аналізу в межах соціальнокомунікаційного підходу ми систематизували й уточнили зміст базових понять дисертації – профспілкова комунікація, комунікаційна стратегія профспілки, комунікаційна система профспілок, профспілковий вісник, профспілкова аудиторія, комунікаційна діяльність і показали, що вони мають розглядатися в єдності з ключовими функціями профспілок у демократичному суспільстві: захистом трудових прав, репрезентацією інтересів працівників, мобілізацією до колективних дій та підтриманням солідарності.
Результати. Результати комплексного емпіричного дослідження (контент-аналізу цифрових каналів п’яти найбільших галузевих профспілок, опитування членів профспілок і глибинних експертних інтерв’ю) загалом підтвердили дві висунуті в роботі гіпотези: про переважно ситуативний характер комунікаційної діяльності профспілок (неритмічність оновлень, жанрова одноманітність, слабка інституціоналізація стратегічного планування) та про слабкий і нерівномірний зв’язок між характеристиками цих практик і оцінками поінформованості, довіри, відчуття “нас чують” і готовності до участі з боку членів профспілок. На цій основі ми теоретично обґрунтували й емпірично дослідили комунікаційні стратегії сучасних українських профспілкових організацій, виявили їхні сильні та вразливі сторони в умовах повномасштабної війни й цифрової трансформації та розробили модель оптимізації комунікаційної діяльності профспілок на трьох рівнях профспілкової системи (Федерація профспілок України, галузеві профспілки, первинні організації).
Ми з’ясували інституційний та медіасистемний контекст розвитку профспілкових комунікацій в Україні, показавши, що багаторівнева профспілкова комунікаційна система функціонує в умовах ресурсних обмежень, нерівномірної цифровізації, конкуренції за увагу працівників і ризиків інформаційної безпеки. Профспілкові медіа (офіційні вебсайти, друковані вісники, сторінки в соціальних мережах, цифрові спільноти) виконують не лише інформативну, а й легітимаційну функцію як простір публічної політики у сфері праці.
Ми розробили цілісну методологію дослідження профспілкових комунікацій на основі тріангуляції методів, створили й апробували кодову книжку для контент-аналізу цифрових каналів (офіційний вебсайт, Facebook, Telegram, YouTube) та поєднали результати контент-аналізу з опитуванням членів профспілок і глибинними напівструктурованими експертними інтерв’ю. Це дало змогу отримати цілісну картину профспілкових комунікацій у період війни.
Ми показали, що в офіційних цифрових комунікаціях домінує формалізований процедурно-новинний стиль із фокусом на заходи, звіти й нормативні зміни; повномасштабна війна змінила тематичні акценти (посилення безпекової, гуманітарної, соціальної проблематики), але не трансформувала базову жанрову модель. Людиноцентричний сторітелінг та кейси захисту прав працівників застосовувалися епізодично, що обмежує мобілізаційний потенціал комунікацій.
Ми встановили, що комунікаційні практики найбільших галузевих профспілок загалом залишаються ситуативними, без публічно оформлених комунікаційних стратегій, чітких поведінкових цілей і системи показників ефективності. Домінує модель “офіційний вебсайт як сайт-реєстр”, фіксується розрив між інтенсивністю публікацій і реальною участю членів, недостатня зрозумілість повідомлень та неритмічність комунікації на тлі залежності від особистого спілкування й локальних чатів.
Ми запропонували поведінкову модель профспілкових комунікацій “обізнаність → ставлення → намір → дія → наслідування” і показали, що комунікація без чітких інструкцій, дедлайнів і зрозумілих алгоритмів не конвертується в активність членів. На цій основі ми розробили інструменти сегментації аудиторій (піраміда залучення, матриця “аудиторії × канали”, “контентний профіль” профспілки), у центрі якого – кейси “було–стало”, інструктивні матеріали, освітній, новинний і суспільно важливий контент.
Ми обґрунтували необхідність інституціоналізації підзвітності й зворотного зв’язку як ядра профспілкового комунікаційного циклу, запропонували трирівневу модель участі членів (інформування – консультація – співвиробництво рішень), адаптували матрицю “інтерес/вплив” до аналізу стейкхолдерів і визначили систему показників ефективності підзвітності та зворотного зв’язку.
Ми розробили модель оптимізації комунікаційної діяльності профспілок як “петлю стратегічних комунікацій” (аудит – стратегія – план – моніторинг/корекція), вбудували її в трирівневу структуру профспілкової системи й доповнили матрицею RACI та логікою взаємодії онлайн- і офлайн-інструментів. Ми концептуалізували професійну компетентність профспілкового медійника й розробили матрицю компетенцій із шести блоків, що відображає людський вимір інституційної спроможності профспілкових комунікацій.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в теоретичному переосмисленні ролі профспілок у системі стратегічних комунікацій, розробленні нових інструментів аналізу й планування профспілкових комунікацій та конкретизації людського виміру інституційної спроможності профспілкових медіа. Вперше системно проаналізовано комунікаційні стратегії сучасних українських профспілок у кризовому соціальному контексті; теоретично обґрунтовано їх місце в системі стратегічних комунікацій із залученням класичних і сучасних моделей; розроблено й апробовано кодову книжку для контент-аналізу цифрових профспілкових каналів та здійснено комплексне емпіричне дослідження п’яти найбільших галузевих профспілок (контент-аналіз, опитування, експертні інтерв’ю). Запроваджено трикутну оптику аналізу профспілкових комунікацій (часоцентричну, профспілкоцентричну, каналоцентричну), компетентнісну модель комунікаційної діяльності профспілки та модель оптимізації комунікаційної діяльності у форматі "петлі стратегічних комунікацій", інтегровану в трирівневу структуру профспілкової системи. Розроблено матрицю компетенцій профспілкового медійника як інструмент конкретизації людського виміру інституційної спроможності та індикаторну рамку оцінювання ефективності комунікацій (CI/RI/PI/SRR), релевантну кризовим і посткризовим умовам.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання запропонованих моделей та інструментів (комунікаційний SWOT, піраміда залучення, матриця "аудиторії × канали", контентний профіль, комунікаційний цикл, індикаторна рамка CI/RI/PI/SRR) для розроблення й оновлення комунікаційних стратегій Федерації профспілок України, галузевих і первинних профспілкових організацій. Кодова книжка може застосовуватися для подальших досліджень і внутрішнього аудиту профспілкових медіа, а матриця компетенцій профспілкового медійника – як основа для професіограми, програм навчання, онбордингу та супервізії інформаційних служб.
Ключові слова: профспілки, комунікаційні стратегії, соціальнокомунікаційний підхід, внутрішня комунікація, корпоративні комунікації, соціальні мережі, контент-аналіз, опитування, експертні інтерв’ю, війна, цифрові комунікації, кризові комунікації, громадські організації.
Ключові слова :
профспілки комунікаційні стратегії соціальнокомунікаційний підхід внутрішня комунікація корпоративні комунікації соціальні мережі контент-аналіз опитування експертні інтерв’ю війна цифрові комунікації кризові комунікації громадські організації. trade unions communication strategies socio-communication approach internal communication corporate communication social media content analysis survey expert interviews war digital communication crisis communication civil society organizations.
Галузі знань та спеціальності :
C7 Журналістика
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
10.37 MB
Контрольна сума :
(MD5):743b88360c1e90b246ad5348107c2626
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International