Оказіоналізм як засіб творення комічного в українській гумористичній і сатиричній поезії 50–80-х років XX століття (на матеріалі творчості Валентина Лагоди)

Феджора, С. З. (2020). Оказіоналізм як засіб творення комічного в українській гумористичній і сатиричній поезії 50–80-х років XX століття (на матеріалі творчості Валентина Лагоди). Studia Linguistica, (16), 129–142. https://doi.org/10.17721/StudLing2020.16.129-142

У статті у світлі сучасної мовознавчої теорії розглянуто авторські неологізми, або оказіоналізми, як один із яскравих лексичних засобів творення комічного в поетичному доробку В. Лагоди. У текстах гумориста було виокремлено авторські неосемантизми та оказіоналізми, утворені морфологічними й неморфологічними способам на позначення осіб за родом діяльност, а також оказіональні власні імена з прозорою внутрішньою семантикою, іменники-композити та оказіональні абревіатури. З’ясовано їхню семантику, способи творення та функції в тексті, що дозволило виявити специфіку фрагментів колективної мовної картини світу радянської епохи, пов’язаних із тими реаліями, які зазнавали критики й засудження в тогочасному суспільстві. Акцент зроблено на історичних чинниках виникнення авторських неологізмів, зокрема на потребі висміювання ситуацій та осіб, неприйнятних для радянського соціуму. Зумовленість авторського неологізму часом та умовами його виникнення призводить до того, що сучасні читачі часто не розуміють значень тих оказіоналізмів, які викликали сміх іще півстоліття тому.