"Небезпечні зв’язки" Шодерло де Лакло крізь призму екранних проєкцій

Білик, Н. (2026). "Dangerous Liasons" by Shoderlos De Laclos through the Prism of Screen Projections. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика(2), 5–12. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2026.40.1

Вступ. На сьогодні кількість екранних проєкцій роману Ш. де Лакло "Небезпечні зв’язки" сягає двох десятків, що суперечить його репутації твору, який важко піддається адаптації. Основною метою дослідження є з’ясування чинників, які зумовили появу такої значної кількості версій цього складного тексту. До аналізу залучено фактично весь корпус наявних екранних проєкцій: вісім повнометражних фільмів, два відеофільми, односерійний телефільм, п’ять мінісеріалів та один багатосерійний проєкт, що дає змогу сформулювати репрезентативні висновки. Такий обсяг матеріалу вводиться в науковий обіг уперше, як і завдання виявити на його основі домінантні вектори ремедіації роману та окреслити сформовані адаптаційні моделі.
Методи. Синтез порівняльно-типологічного, інтермедіального, інтертекстуального та історико-культурного методів із залученням підходів текстуального, контекстуального та стилістичного аналізу.
Результати. У статті проаналізовано змістові трансформації роману, насамперед реінтерпретацію образів головних персонажів, особливу увагу приділено актуальному для Ш. де Лакло "жіночому питанню". Виокремлено ключові адаптаційні моделі "Небезпечних зв’язків": незалежні одна від одної екранізації Р. Вадима (1959), К. Барми (1980), С. Фрірза (1988) та М. Формана (1989), а також створену на основі фільму С. Фрірза модель Р. Камбла (1999). Побудовано систему екранних проєкцій роману Ш. де Лакло: роль претексту переходить від літературного оригіналу через п’єсу К. Гемптона до фільму С. Фрірза, який став основою для кількох повноформатних стрічок. Водночас на основі його моделі виник молодіжний кластер адаптацій, започаткований "Жорстокими іграми" Р. Камбла, який розвивається переважно в попкультурі. Окремо розглянуто телевізійні проєкти, дистанційовані від молодіжного сегмента, вони не підпорядковані єдиній моделі, а радше синтезують різні інтертексти. Виявлено й характеризовано нову адаптаційну модель, що сформувалася в мінісеріалах 2022 та 2025 рр.
Висновки. Вагомою причиною кількісного зростання екранних проєкцій роману Ш. де Лакло є функціонування адаптаційних моделей, які або заступають місце літературного першоджерела, або існують паралельно з ним, утворюючи розгалужену систему інтертекстуальних зв’язків.