ВОЛОДИМИР РЄЗАНОВ – ІСТОРИК ДРАМАТУРГІЇ СТАРОУКРАЇНСЬКОЇ ДОБИ

МОСКАЛЬЧУК, Г. (2022). VOLODYMYR RIEZANOV AS THE OLD UKRAINIAN AGE DRAMA HISTORIAN. Folia Philologica(3), 61–67. https://doi.org/10.17721/folia.philologica/2022/3/9

У статті визначено важливі факти наукової біографії та проаналізовано основні дослідження В. Рєзанова в контексті текстологічної роботи вченого-філолога. Акцентовано, що у своїх працях науковець послідовно звертається до теорії мистецтв, зокрема до середньовічних поетик, докладно аналізує взаємозв’язки між українською та західноєвропейською драмою. Великим здобутком дослідника є розробка усталеного жанрово-стилістичного підходу до аналізу шкільних драм. Простежено еволюцію наукової методології вченого: від теоретичних дослідницьких праць до збирання, накопичення та публікації віднайдених текстів, що зумовило багаторічну дискусію з В. Перетцом, яка в результаті виявила два принципи дослідження українського театрознавства: індуктивний (В. Перетц) і дедуктивний (В. Рєзанов). Узагальнено методологічні принципи, на які спирався науковець. Зокрема, методологічною основою його досліджень визначено порівняльно-історичне вивчення літератури, враховуючи історико-культурний і суспільний контекст. Виокремлено домінантні методологічні принципи, якими керувався вчений (об’єкт і предмет, хронологічні межі, джерела, методи дослідження). Здійснено спробу обґрунтувати цінність багатотомного видання «Драма українська. Старовинний театр український» як корпусу текстів для подальших досліджень у галузі філології. Проаналізовано наукові розвідки В. Рєзанова про староукраїнську містерію «Слово о збуреню пекла, егда Христосъ, от мертвых вставши пекло збурилъ» та великодню драму «Царство Натури Людской прелестію разоренное, благодатію же Христа паки составленное». Зроблено висновок про те, що опубліковані вченим давні драматичні тексти важливі не тільки для театрознавчої науки – вони є цінним лінгвістичним матеріалом, адже фіксують особливості староукраїнської мови у її живому розмовному варіанті. Опубліковані художні тексти також дозволяють простежити розвиток драматичних жанрів XVII‒XVIII століть, визначити їхню художню специфіку. Наголошено на важливості удоступнення неопублікованої наукової спадщини В. Рєзанова шляхом її видання.