ПЕРСОНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У БАНКРУТСТВІ: МІЖНАРОДНІ ДОКУМЕНТИ І СВІТОВА ПРАКТИКА

Бірюков, О. (2022). PERSONAL LIABILITY IN BANKRUPTCY: INTERNATIONAL DOCUMENTS AND THE WORLD PRACTICE. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, 124(5), 5–12. https://doi.org/10.17721/1728-2195/2022/5.124-1

Розглянуто концептуальні аспекти відповідальності окремих категорій осіб за дії, що призвели до банкрутства. Відповідно до практики, що існує у світі, персональна відповідальність посадових осіб боржника, дії яких вплинули на майновий стан юридичної особи в період, що передував банкрутству, є частиною відповідного законодавства в багатьох країнах світу. У законодавстві України відповідальність окремих категорій осіб за погіршення майнового стану боржника містяться в Кодексі України з процедур банкрутства, Кримінальному кодексі України і Кодексі України про адміністративні правопорушення, а наслідки невиконання зобов'язання передбачені в Цивільному кодексі. Одним із напрямів проведення дослідження щодо майнової відповідальності посадових осіб боржника є вивчення існуючої теоретичної основи використання такого засобу впливу у справах про банкрутство, а також стану узгодженості норм законодавства про банкрутство і загальних положень Цивільного кодексу України та норм інших законів. Розкрито зміст рекомендацій з будування ефективних систем банкрутства, є Принципи Всесвітнього банку щодо ефективних систем банкрутства і захисту кредиторів/боржників, Путівник ЮНСІТРАЛ для законодавчих органів з питань законодавства про неспроможність, а також Європейська Директива про реструктуризацію та неспроможність. Їх важливо використовувати у процесі здійснення реформи законодавства про банкрутство з метою наближення вітчизняного законодавства до найкращої світової практики. При здійсненні дослідження використовувався метод системного аналізу схожих положень різних законів, порівняльний аналіз був застосований для з'ясування відповідності норм чинного законодавства України положенням міжнародних документів, а використання функціонального методу допоміг навести висновки практичного характеру. У результаті проведеного аналізу зроблено висновок про необхідність перегляду відповідних положень цивільного та кримінального кодексів, а також законодавства про адміністративні правопорушення з метою їхнього узгодження з нормами спеціального у цій сфері закону, а відповідні положення Кодексу з процедур банкрутства потребують наповнення змістом. Принцип В2 Всесвітнього банку та рекомендації, передбачені в Путівнику ЮНСІТРАЛ, можуть бути важливим джерелом інформації про концептуальні підходи у цій сфері правового регулювання. Проаналізовано загальні концепції у сфері банкрутства та теорії права загалом, що має допомогти законодавцю вдосконалити положення згаданих законів, а судам приймати більш аргументовані рішення.