Деколонізувати знання і побачити постсоціалістичного «Іншого»: Tlostanova, M., 2017, Postcolonialism and Postsocialism in Fiction and Art. London: Palgrave Macmillan Cham.

Котляр, О. (2022). Decolonize Knowledge and See the Postsocialist "Other" : Review on Tlostanova, M., 2017, Postcolonialism and Postsocialism in Fiction and Art. London: Palgrave Macmillan Cham.. Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 2(14), 74–86. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2022.2.08

У статті авторка розглядає підходи до осмислення сучасного становища колишніх соціалістичних країн, запропоновані деколоніальною дослідницею Мадіною Тлостановою у праці 2017 р. «Постколоніалізм і постсоціалізм у художній літературі та мистецтві». Вісім розділів книжки М. Тлостанової — це аналіз особливих часових і просторових відносин, які визначають як постсоціалістичний культурний, так і політичний контекст. М. Тлостанова зауважує на неможливості застосування до постсоціалістичного простору термінології, інтегрованої у західний науковий дискурс з часів Холодної війни, який автоматично відводить постсоціалістичним країнам місце у розбудованій Заходом постбіполярній ієрархії світу. Авторка статті порівняла засади її дослідження з підходами інших дослідників колоніалізму та імперіалізму (як то Джон Маккензі, Саурабх Дубей, Турадж Атабакі, Рамон Гросфогель), якими може бути розширена теоретична модель, сформульована М. Тлостановою. Постколоніальну оптику М. Тлостанова критикує як таку, що залишає країни колишнього «соціалістичного табору» за новою, проте вже епістемічною «залізною завісою» і продовжує відтворювати колоніальні наративи. У книзі М. Тлостанова розглядає постсоціалізм як особливий стан, означений перетином множинних постзалежностей — російської, пострядянської, постдиктатурної, а також глобальної колоніальності. Симптомом останньої є, зокрема, явище самоколонізації, що проявляється в самоекзотизації через перетворення народної культури на товар, нездоровій ностальгії за минулим, викривленні історичної пам’яті та інструменталізації образів минулого. Таку рекурсивність постсоціалістичного простору М. Тлостанова пояснює через концепцію темполокальностей, які найбільш виразно проявляються у мистецтві. Деколоніальні мистецькі практики у постзалежному суспільстві, таким чином, формують чуттєве підґрунтя для деколонізації  й знання загалом.