ДОБРОЧЕСНІСТЬ У СОЦІОГУМАНІТАРНИХ НАУКАХ ЯК ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Ozhevan (Ожеван Микола Андрійович), M. (2019). INTEGRITY IN SOCIAL HUMANITARIAN SCIENCES AS A PHILOSOPHICAL&METHODOLOGICAL PROBLEM. Політологічний вісник(82), 8–17. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2019.82.8-17

У статті здійснена спроба фокусування основних детермінант наукової доброчесності (моральнісно-етичних; релігійних та ідеологічних; філософсько-методологічних; методико-методологічних; політико-правових; соціальних включно з криміногенними; техніко-технологічних; рекламно-маркетингових) на сферу соціогуманітарних наук. Основну увагу привернено до кризи соціогуманітарних наук у нинішніх українських умовах, яку значною мірою можна пояснити спадщиною радянського минулого, коли на соціогуманітарні науки були покладені переважно ідеолого-пропагандистські, квазірелігійні функції. Водночас, за радянських часів правилом «гарного тону» був штучний сцієнтизм у позитивістському сенсі, наслідком якого стало «онауковлення» різноманітних політичних вчень та ідеологій, вибудуваних на ґрунті «єдино правильного вчення» — марксизму-ленінізму («науковий комунізм»; «науковий атеїзм» тощо). У пострадянський період ця сумнівна спадщина «тотальної науковості» обертається чисельними проявами наукової не доброчесності, до яких додаються новітні чинники надмірної комерціалізації та політизації науки. Свій негативний внесок вносить і постмодерний релятивізм з його сумнівним ідеалом «постправди», коли віра передує об’єктивному знанню, а результати наукового пошуку зазвичай підлаштовують під наперед задані догми. У статті проводяться чіткі демаркації між філософсько-світоглядним, моральнісно-етичним та юридичним й корпоративно-адміністративним аспектами розв’язання даної складної проблеми.